Хвороба Шинця - симптоми, лікування, причини

Що являє собою дане захворювання?

Хвороба Хаглунда-Шинца – це застаріле назва остеохондропатії п’яткового горбу, який часто значно виступає назад.

Про саму хворобу

Що призводить до виникнення цього захворювання? Вважається, що основна причина криється у постійному стисненні задньої п’яткової сумки між передньою частиною ахіллового сухожилля та збільшеною задньоверхньою частиною п’яти.

Хвороба Хаглунда-Шинца у дітей та дорослих зазвичай проявляється наступною триадою симптомів:

• запалення ахіллової сумки;
• деформація п’яткової кістки;
• стискання ахіллового сухожилля.

Діагноз ставиться на основі комплексної оцінки скарг пацієнта, результатів фізичного обстеження та додаткової візуалізації (рентгенографія, ультразвук, МРТ).

Лікування синдрому Шинца зазвичай починається з консервативних методів, якщо пацієнт скаржиться на функціональні, а не естетичні проблеми. Така терапія ефективна приблизно у третині випадків. У разі оперативного втручання проводиться пластика п’яткової кістки та ахіллового сухожилля. Операція з приводу синдрому Хаглунда може виконуватися відкритим методом, ендоскопічно або черезшкірно.

Типи

Існує два основних варіанти хвороби Шинца:

• деформація – спостерігається анатомічна аномалія з вираженим п’ятковим горбом, при цьому суб’єктивні симптоми можуть бути мінімальними або відсутніми;
• синдром – в цьому випадку має місце ахіллобурсит (запалення ахіллової сумки).

Ознаки

Ознаки хвороби Шинца зазвичай представлені наступними симптомами:

• біль у місці прикріплення ахіллового сухожилля;
• набряк шкіри в області п’яти;
• почервоніння шкіри;
• патологічне випирання п’яткової кістки назад.

Больові відчуття стають найбільш яскраво вираженими під час фізичної активності. Поступове наростання больового синдрому може призвести до зміни походки (в результаті вимушеної опори тільки на передній відділ стопи).

Фактори ризику

До основних причин хвороби Шинца можуть відноситися:

• спадкова схильність;
• варусна деформація стопи;
• постійні травми задньої частини стопи;
• носіння взуття на високих підборах;
• використання тісного взуття з жорстким задником;
• професійні заняття легкою атлетикою, особливо при порушенні техніки бігу.

Вважається, що захворювання розвивається на фоні генетичної схильності за наявності триггерних факторів. Так, аномальна анатомія артерій може зменшувати постачання поживних речовин до п’яткової кістки. Також відіграє роль надмірна вираженість кісткових відростків на п’яті. Хронічне повторювальне травмування кістково-сухожильного компартменту також є передрасполагающим фактором.

Захворювання Шинца проходить 5 стадій:

• неінфекційний некроз, що супроводжується появою омертвілої кісткової структури;
• імпресійний перелом – при механічних навантаженнях патологічний кістковий фрагмент вдавлюється в п’яткову кістку;
• фрагментація – змінена кістка розділяється на кілька ділянок;
• лізування омертвілих тканин;
• репаративне відновлення – на місці кісткового дефекту утворюється нова сполучна тканина, яка потім кальцифікується, формуючи нову кістку.

Методи діагностики

Діагностика хвороби Шинца, що вражає область п’яти, здійснюється на підставі результатів комплексного обстеження. Вона може включати наступні методи:

• клінічний – візуальний огляд стопи та пальпація зони прикріплення сухожилля до п’яткової кістки;
• рентгенографія п’яткової кістки – дозволяє виявити патології кістки;
• УЗД голеностопного суглоба – оцінює стан зв’язок та сухожиллів;
• магнітно-резонансна томографія (МРТ) – насамперед спрямована на дослідження ахіллового сухожилля та навколишніх суглобових структур.

Методи лікування

Тактика лікування хвороби Шинца визначається стадією захворювання. На початковій стадії можливе застосування консервативної терапії, а при виявленні виражених морфологічних змін – хірургічної корекції.

Консервативне лікування

Консервативна терапія може включати такі підходи:

• прийом нестероїдних протизапальних препаратів, при сильному больовому синдромі може бути здійснене ін’єкційне введення кортикостероїдів в область п’яти;
• фізіотерапевтичні процедури для покращення стану кістково-зв’язкових структур в області п’яти;
• локальна криотерапія для зниження вираженості болю;
• обмеження фізичних навантажень та використання ортопедичних устілок;
• відмова від носіння тісного та незручного взуття, висота каблука не повинна перевищувати 4-5 см.

Ефективність консервативної терапії складає 35-40%. При відсутності результату призначається реконструктивно-пластична операція.

Хірургічне лікування

Основні показання для хірургічної корекції захворювання Хаглунда-Шинца:

• значна деформація п’яткової кістки;
• недостатність консервативного підходу.

Хірургічне лікування проблеми Шинца може здійснюватися відкритим або ендоскопічним методом. Операція зазвичай полягає в клиноподібній резекції надмірної кісткової тканини в області п’яти та видаленні сполучнотканинного компонента між сухожиллям та кісткою.

При вираженому больовому синдромі може бути виконана невротомія п’яткового нерва. Ця процедура не лише знімає больові відчуття, але і усуває тактильну чутливість.

Профілактика хвороби

Профілактичні заходи спрямовані на створення оптимальних умов для функціонування стопи:

• використання ортопедичних устілок;
• носіння зручного взуття з висотою каблука не вище 4-5 см (особливо у підлітків);
• забезпечення дозованих фізичних навантажень з дотриманням техніки виконання.

Реабілітація після операції

Після хірургічного втручання на прооперованій нозі встановлюється гіпс – це забезпечує іммобілізацію. Непорушність створює умови для повного загоєння тканин. Після зняття гіпсу рекомендуються фізіотерапевтичні процедури і лікувальна фізкультура.