Кінська стопа - симптоми, лікування, причини

Конська стопа: що це таке?

Конська стопа є таким станом, при якому неможливо провести тильне згинання через парез або інші органічні зміни. Верхня частина стопи по суті продовжує гомілку, тоді як нижній сегмент (плюсна і пальці) розташований під кутом 90°, зверненим до передньої частини тіла (формуючи порожнисту зону).

Про це захворювання

Симптоматика цього клінічного синдрому, коли стопа зовні нагадує кінську, може виникнути внаслідок парезу стопи або контрактури гомілковостопного суглоба. Вираженість деформації може варіюватися. У легких випадках п'ята трохи піднята відносно поверхні, тоді як у більш виражених – вона значно піднята, і пацієнт може спиратися лише на пальці.

Одностороннє ураження дозволяє зберегти можливість ходьби, хоча і утруднено. При двосторонній еквінусній деформації стоп (при ураженні обох ніг) людині значно складніше пересуватися. Діагностика цього синдрому проводиться на основі фізикального огляду та пальпації, поряд з результатами додаткових досліджень. Для візуалізації патологічного положення стопи використовуються рентген, комп'ютерна і магнітно-резонансна томографія. В рамках диференціальної діагностики також рекомендується проводити електроміографію та подографію.

Лікування парезу стопи і стійкої контрактури гомілковостопного суглоба може здійснюватися кількома способами. У деяких випадках достатньо консервативного підходу з підбором ортопедичного взуття, в інших випадках потрібно хірургічне втручання при парезі. Лікуючий лікар визначить найкращий варіант лікувальної програми.

Типи конської стопи

В залежності від причинної етіології виділяють вроджені та придбані форми деформації.

Згідно з патогенетичними механізмами, розрізняють такі види:

• нейрогенна;
• костно-м'язова;
• артрогенна.

Прояви конської стопи

Симптоми конської стопи, а також прояви парезу стопи можуть бути як суб'єктивними, так і об'єктивними:

• обмеження рухливості в гомілковостопному суглобі;
• зміни ходи (від легких до тяжких);
• неможливість тильного згинання (як довільного, так і пасивного);
• искривлення стопи, при якому пальці знаходяться нижче рівня п'яти, рівень підняття якої може суттєво змінюватися;
• помітна омозоленість шкіри на підошвенній стороні, що зазнає значного навантаження (пальці, плюсна);
• зменшення шкіри в області п'яти;
• високий підйом ноги під час ходьби з сильним згинанням в колінному і тазостегновому суглобах (це вимушена ситуація, що дозволяє стопі не чіплятися за землю при русі);
• болісні відчуття під час ходьби (як локальні, так і загальні).

Фактори ризику конської стопи

Фактори, які викликають конську стопу, можуть бути як вродженими, так і набути, причому другий варіант трапляється найчастіше. Ця патологія може виникати ізольовано або поєднуватися з іншими деформаціями, такими як консько-варусна форма (стопа знаходиться в патологічному підошвенному згинанні і також відхилена назовні).

Набута деформація зазвичай пов'язана з неврологічними розладами (парезом стопи). Однак можуть бути й інші причини:

• суглобові – деформуючий артрит гомілковостопного суглоба, ревматоїдне запалення;
• м'язові – запальні захворювання м'язового компартменту гомілки, травми м'язів, включаючи ушкодження, викликані зовнішньою фіксацією;
• рубцеві зміни, що формуються після глибоких опіків і травм;
• компенсаторні – конська стопа може розвиватися на укороченій кінцівці при нормальній довжині іншої ноги (така адаптація спрямована на збереження функції ходьби).

Причини парезу стопи

Існують такі причини парезу стопи:

• дитячий церебральний параліч (ДЦП);
• інфекція, викликана вірусом поліомієліту;
• патологічні процеси в сідничному і малоберцовому нервах, що контролюють роботу м'язів згиначів і розгиначів (при конській стопі переважають згиначі);
• судинні розлади кровопостачання спинного і головного мозку;
• мієлодиспластичні процеси.

Методи діагностики

Діагноз конської деформації стопи встановлюється за допомогою додаткових досліджень:

• рентгенографія – дозволяє візуалізувати наявні викривлення та ділянки, що беруть участь в їх формуванні;
• комп'ютерна томографія – деталізує анатомічні порушення;
• подографія – оцінює функціональні параметри стопи;
• електроміографія – вивчає рівень порушень у нейром'язевій передачі.

Методи лікування

Яка роль лікування при конській стопі? На основі клінічного випадку може бути застосований як консервативний, так і хірургічний підхід.

Консервативні методи

До консервативних методів лікування можуть належати:

• корекція висоти за допомогою спеціального взуття;
• лікарський масаж;
• поетапна редрессація, спрямована на відновлення правильних взаємовідносин між компонентами стопи;
• заняття лікувальною фізкультурою, у поєднанні з фізіотерапевтичними процедурами.

Хірургічні методи лікування

Якщо консервативні методи не призводять до позитивних результатів і деформації продовжують прогресувати, розглядається необхідність хірургічного втручання. Найкращий варіант хірургічної операції вибирається з урахуванням клінічної ситуації. Можливі втручання включають:

• подовження ахіллового сухожилля;
• трансплантацію м'язів, протилежних за функцією, для балансування сил згиначів і розгиначів;
• часткове видалення сильно деформованих кісток стопи.

Після операції на стопу накладається гіпсова пов'язка для забезпечення її нерухомості. Після зняття пов'язки (зазвичай через 4-5 тижнів) проводиться реабілітація.

Профілактика конської стопи

Профілактика конської стопи спрямована на ранню санацію факторів ризику даного захворювання.

Реабілітація після парезу стопи

Реабілітація після парезу стопи вимагає комплексного підходу і може включати наступні напрямки:

• лікарський масаж;
• фізіотерапевтичні процедури – електроміостимуляція, магнітотерапія, лазеротерапія тощо;
• персоналізовані вправи лікувальної фізкультури;
• тейпування;
• відновлення психоемоційного стану та нормалізація психосоматики (проводить психолог).