Контрактура ліктьового суглоба - симптоми, лікування, причини

Про захворювання

Контрактура найчастіше виникає після травми, що потребує тривалої іммобілізації пошкодженої кінцівки. Цей стан характеризується обмеженою рухомістю суглоба, болючими відчуттями та змінами у формі зчленування.

Для точного визначення діагнозу в більшості випадків достатньо об'єктивного обстеження, включаючи аналіз біомеханіки суглоба та рентгенографічне дослідження. У складних ситуаціях може знадобитися виконання комп'ютерної або магнітно-резонансної томографії.

На початковому етапі лікування контрактури зазвичай застосовуються консервативні методи. Якщо вони виявляються неефективними, розглядається необхідність хірургічного втручання, після чого пацієнту потрібен комплекс заходів з реабілітації.

Види

Посттравматична контрактура ліктьового суглоба може набувати різних форм:

• згинальна – обмеження функції згинання ліктя;
• розгинальна – обмеження функції розгинання ліктьового суглоба;
• пронаційна – ускладнене внутрішнє обертання в суглобі;
• супінаційна – ускладнене зовнішнє обертання в ліктьовому суглобі.

Контрактури можуть бути односторонніми та двосторонніми, зачіпаючи правий або лівий ліктьовий суглоб.

З урахуванням причин виникнення контрактури, вона класифікується на такі групи:

• артрогенні – пов'язані з пошкодженням тканин суглоба;
• міогенні – викликані захворюваннями м'язового компартменту;
• дерматогенні – що розвиваються на фоні рубцевих змін шкіри, що оточує суглоб;
• десмогенні – викликані розростанням рубцевої тканини в сухожиллях та фасціях.

Формування посттравматичної контрактури є динамічним процесом, що складається з трьох фаз:

• Перша фаза – триває до одного місяця з моменту травми. Обмеження рухів пов'язано з болючими симптомами та лікувальною іммобілізацією. Зміни переважно функціональні і, як правило, оборотні за своєчасної терапії.
• Друга фаза – починається через місяць після травми. Зміни стають органічними і зумовлені збільшенням грубої сполучної тканини.
• Третя фаза – може розвинутися через кілька місяців після травми. Патологічні зміни пов'язані з ретракцією (стисненням) рубцевої тканини.

Причини

Симптоматика визначається ступенем вираженості патологічних змін. Основні прояви можуть включати:

• проблеми в повсякденному житті через обмеження рухомості в суглобі;
• порушення згинальної та розгинальної функцій, обмеження обертальних рухів;
• дискомфорт і болючі відчуття в ураженому суглобі;
• наочні зміни у формі суглоба (рідкісна форма зчленування);
• обмеження як активних, так і пасивних рухів.

Основні випадки спостерігаються як згинальні контрактури в області ліктя. Виокремлюють чотири ступені тяжкості цього стану:

• перша ступінь – обсяг розгинання 170° і більше;
• друга ступінь – обсяг розгинання в діапазоні 130-170°;
• третья ступінь – обсяг розгинання становить від 90 до 130°;
• четверта ступінь – максимальне розгинання ліктя становить 90° і менше.

Симптоми

Симптоми залежать від вираженості патологічних змін. Ключові ознаки можуть включати:

• складнощі виконання щоденних завдань через обмеження рухомості;
• недостатність згинальної та розгинальної функцій суглоба, обмеження обертальних рухів;
• незручність і болі в ураженому суглобі;
• візуальні зміни зовнішнього вигляду суглобів (неприродна форма зчленування);
• обмеження як активних, так і пасивних рухів.

Згинальні контрактури зустрічаються найчастіше в області ліктя. Існує чотири ступені тяжкості цього стану:

• перша ступінь – обсяг розгинальних рухів 170° і більше;
• друга ступінь – обсяг розгинальних рухів в межах 130-170°;
• третья ступінь – обсяг розгинальних рухів в діапазоні від 90 до 130°;
• четверта ступінь – максимальне розгинання в лікті становить прямий кут і менше.

Діагностика

Попередня діагностика базується на клінічному обстеженні та рентгенографічному скринінгу для оцінки стану кісткової тканини. Подальші діагностичні заходи визначаються передбачуваною причиною патологічного процесу. Наприклад, при підозрі на нейрогенну форму може знадобитися консультація невролога, а при підозрі на сполучнотканинні контрактури – магнітно-резонансна томографія; в деяких випадках застосовується комп'ютерна томографія.

Лікування контрактури ліктьового суглоба

Лікування на ранніх стадіях контрактури ліктьового суглоба в основному проводиться консервативними методами. При своєчасному лікуванні можуть бути досягнуті добрі функціональні результати. Застарілі контрактури часто потребують хірургічного втручання.

Консервативне лікування

Основні напрямки консервативного лікування можуть включати:

• поетапну гіпсову редресацію ураженого суглоба;
• механотерапію;
• лікувальну фізкультуру для розтягнення м'язових волокон;
• масаж;
• фізіопроцедури;
• методи витягування.

Хірургічне лікування — операція при контрактурі ліктьового суглоба

Операція може бути призначена в таких випадках:

• несумірне зрощення переломів;
• грубі рубці, які деформують суглоб;
• відсутність помітних результатів від консервативного лікування.

Обсяг хірургічного втручання визначається характером патологічного процесу:

• вирізання збільшених кісткових уламків;
• видалення рубців з подальшою корекцією дефекту;
• заміна суглоба на ендопротез та інше.

Профілактика

Профілактика розвитку посттравматичних контрактур охоплює кілька напрямків:

• досягнення максимально точної репозиції кісткових уламків;
• забезпечення адекватної іммобілізації області перелому;
• визначення оптимальної тривалості іммобілізації, яка повинна бути достатньо довгою для зрощення пошкоджень і одночасно короткою, щоб уникнути дистрофічних процесів у м'язево-сухожильному компартменті;
• початок тренування м'язів ще на етапі іммобілізації ураженої області;
• включення фізіопроцедур у комплексне лікування, починаючи з ранніх термінів.

Реабілітація

Після хірургічного втручання проходить комплексна реабілітація, націлена на відновлення функціональності суглоба. Включаються лікувальні фізичні вправи, фізіопроцедури, масаж і механотерапія.