Фурункульоз - симптоми, лікування, причини

Що це таке?

Фурункульоз є множинним запаленням волосяних фолікулів, яке вражає обмежені ділянки шкіри. Захворювання може мати поширений характер, залучаючи одразу кілька ділянок анатомії.

Про захворювання

В народі запалений фурункул часто називають чирей.

Етіологія і патогенез фурункульозу в більшості випадків пов'язані з активацією стафілококів, які постійно перебувають на поверхні шкіри людини. Однак вони стають патогенними при ослабленні імунітету, включаючи стан вагітності, а також при зниженні природного захисту шкіри.

Фурункульоз може мати хронічний перебіг, при цьому загострення можуть тривати від кількох тижнів до кількох років. Кожен запалений волосяний фолікул проходить три стадії в своєму розвитку:

• Стадія інфільтрації – в зоні інфекційного запалення активно залучаються лейкоцити, розширюються живильні капіляри і відбувається вихід рідини в навколишні тканини. На цій стадії з'являється червоний вузлик, що виступає над шкірою.
• Стадія гнійного запалення і некрозу. Імунна система активно бореться з збудниками, що може призвести до загибелі клітин і бактерій, утворюючи гній навколо волосяного стовпчика. Локальне запалення досить виражене, що викликає некроз частини епітелію (таке запалення називається гнійно-некротичним).
• Стадія відновлення тканин з утворенням рубця (в більшості випадків він ледве помітний, оскільки пошкодження шкіри незначне). Після того, як імунна система справляється з інфекцією, запалення завершує свій процес. Характерно для цієї стадії утворення нових клітин і сполучних волокон, що відновлюють пошкоджену поверхню. У деяких пацієнтів на місці фолікула можуть виникнути грубі келоїдні рубці, які спотворюють естетику тіла та обличчя.

Для діагностики захворювання використовується дерматоскопічна перевірка. Додаткові дослідження призначаються для виявлення причин захворювання та вибору найбільш підходящої терапії.

На початкових стадіях фурункульоз лікується медикаментозно. При виникненні шкірних абсцесів приймається рішення про хірургічне втручання. Відповідно до сучасних методик, розтин проводять малоінвазивними методами (лазерна деструкція, електрокоагуляція тощо). Профілактичне лікування може тривати кілька місяців.

Види фурункульозу

В залежності від клінічних характеристик виділяються такі форми фурункульозу:

• гостре протікання;
• хронічне протікання.

За стадіями фурункульоз ділиться на ексудативну, гнійної та загоювальну стадії.

Симптоми фурункульозу

Фурункульоз розвивається на волосяних ділянках шкіри. Запалені волоссяні фолікули можуть знаходитися на обличчі (наприклад, на верхній губі, підборідді, щоках, в вухах, в носі), в волосистій частині голови (найчастіше на потилиці), в пахвах, на грудях, в паху, на сідницях і стегнах, а також на зовнішніх статевих органах.

Симптоми фурункульозу викликані поразкою кількох волоссяних цибулин. В свою чергу, одиночний фурункул може проявлятися наступними ознаками:

• з'явлення щільного болючого утворення, що досягає 10-20 мм в діаметрі;
• в центрі утворення знаходиться некротичний стрижень, що представляє собою гнійне вміст.

При утворенні абсцесу спостерігається флюктуація – область з гнійним розплавленням тканин. Згодом пустула може прорватися назовні, відокремлюючи некротичний стрижень, і на цьому місці формується невелике углублення, яке згодом заживає, залишаючи ледве помітний рубець.

У деяких випадках гнійник може прорватися всередину тканин, що може призвести до поширення інфекції в дерму і її генералізації. Бактерії можуть через кровотік потрапити в будь-які органи, викликаючи запалення. Через це не можна видавлювати гнійні утворення, особливо на лицевих ділянках, оскільки патогени можуть досягти судинної системи мозку та викликати тромбофлебіт лицевих вен, тромбоз кавернозного синуса та інші серйозні ускладнення.

Причини фурункульозу – етіологія

Основна причина фурункульозу – інфікування волосяних фолікулів гноєрідними стафілококами. Це можуть бути золотистий або білий стафілокок. Обидва мікроорганізми входять до складу умовно-патогенної флори, яка мешкає на шкірі і не викликає запалень. Активація стафілококів може відбуватися при таких факторах:

• природне зниження імунітету під час вагітності;
• простудні захворювання;
• загострення хронічних захворювань;
• декомпенсований цукровий діабет;
• ожиріння;
• тривале застосування кортикостероїдів або цитостатиків;
• травми шкіри;
• використання неподходящих косметичних засобів;
• неправильне харчування, включаючи надмірне споживання жирної та солодкої їжі;
• зловживання алкоголем;
• недостатній догляд за шкірою;
• впливові професійні фактори, такі як забруднення шкіри частинками пилу та жиру;
• проживання в несприятливих екологічних регіонах.

Діагностика фурункульозу

Діагностика фурункульозу базується на даних фізичного огляду та ретельного аналізу суб'єктивних симптомів. Ключові моменти для дерматовенеролога включають:

• відповідність клінічних ознак із запаленими волосяними цибулинами (набряклість, почервоніння, наявність гнійного новоутворення);
• наявність дуже болісного шкірного вузла;
• наявність некротичного стрижня в центральній частині утворення (біла гнійна точка);
• гнійне запалення, що проникає в глибину дерми та підшкірної клітковини (при можливих ускладненнях).

Додаткові методи обстеження не направлені на встановлення діагнозу, а на виявлення причин фурункульозу. Вони можуть включати:

• мікроскопічне дослідження мазка (стафілококи можуть знаходитися як всередині нейтрофільних лейкоцитів, так і між ними);
• бактеріологічний аналіз гнійного відділення з визначенням чутливості до антибіотиків (такий аналіз потрібен при упорному рецидивуючому перебігу захворювання);
• визначення рівня глюкози в крові (для виключення маніфестного цукрового діабету);
• тест на толерантність до глюкози (для виключення інсулінорезистентності);
• аналіз рівня статевих гормонів у крові (рекомендується при підозрі на гіперандрогенію, наприклад, при синдромі полікістозних яєчників).

Методи лікування фурункульозу

Терапевтичні підходи до лікування фурункульозу визначаються етапом запального процесу та загальним станом здоров'я пацієнта. В одужанні передбачає епітелізацію ранового дефекту при повному загоєнні. В більшості випадків на досягнення помітного результату йде 1-2 тижня.

Консервативне лікування

Консервативна терапія ефективна лише на першій стадії захворювання, коли гнійний осередок ще не утворений. Зазвичай призначають місцеві антибіотики, антисептики та протизапальні засоби. У випадку схильності до генералізації запалення вирішується питання про системну антибіотикотерапію.

У рамках консервативного лікування дерматолог підбирає оптимальні засоби догляду за шкірою, схильною до запалень. Рекомендується тимчасово відмовитися від декоративної косметики.

Для запобігання рецидивів терапія триває до повного загоєння всіх фурункулів. Після цього здійснюється перехід на підтримуюче лікування (прийом антибіотиків 1 раз на добу протягом кількох місяців).

Хірургічне лікування

При наявності показань до хірургічного розкриття фолікулів розріз проводять в області найбільшої флюктуації. Гнійна порожнина обробляється антисептичними засобами, на рану накладається стерильна пов'язка. Хірургічне втручання часто здійснюється малоінвазивними методами під місцевою анестезією.

Профілактика

Для зниження ризиків фурункульозу рекомендується дотримуватись наступних правил:

• уникати контакту з потенційними алергенами;
• використовувати спеціалізовану косметику, підібрану дерматологом з урахуванням типу шкіри;
• регулярно мити шкіру для видалення забруднень – достатньо одного душу на день (надмірна частота миття може знищити захисний ліпідний шар шкіри та порушити мікробний баланс);
• коригувати супутні порушення, особливо які стосуються вуглеводного обміну, гормональних розладів тощо.

Реабілітація

Після розкриття фолікулів важливо продовжувати антисептичну обробку рани до повного загоєння епітелію. Регулярні огляди у дерматолога допоможуть оцінити процес відновлення.