Опік ока - симптоми, лікування, причини

Про захворювання

Опіки виникають унаслідок денатурації білків, які складають тканини людського організму.

До факторів, що сприяють опіковому ураженню очей, можна віднести:

• агресивні хімічні речовини - сильні кислоти, луги і спирти;
• гарячі рідини;
• виробничий вогонь;
• лазерні промені;
• ультрафіолетове випромінювання.

Опік очей супроводжується сильною болем, спазмом повік, фоточутливістю, почервонінням і утворенням бульбашок. Діагноз встановлюється на основі візуального огляду, даних біомікроскопії та додаткових досліджень.

Методи лікування залежать від ступеня травми і перебігу захворювання. Використовуються консервативні, хірургічні та комбіновані способи. В тяжких випадках може знадобитися хірургічне втручання.

Наслідки опіків очей варіюють залежно від глибини ураження. Порушення у відновленні тканин можуть призводити до рецидивуючих ерозій, виразок рогівки, перфорації і втрати органа зору. Приблизно 40% пацієнтів з опіками очей можуть стати інвалідами по зору. Ефективність лікування в значній мірі залежить від швидкості медичної допомоги, в тому числі попередньої, наданої на місці події. У більшості пацієнтів після ушкоджень формується синдром сухого ока, що може бути пов’язано з рубцюванням кон’юнктиви і слізних протоків.

Види

Опіки очей класифікуються за ступенем тяжкості та стадією, що відображається в діагнозі.

Виділяють 4 стадії:

• Перша стадія – початкова смерть тканин під дією агресивного фактора.
• Друга стадія – гостре запалення, що виникає у відповідь на опік і порушення гістоархітектоніки.
• Третя стадія – значні порушення кровопостачання тканин. На цій стадії спостерігається утворення нових судин, що може призвести до ускладнень.
• Четверта стадія – активізація сполучної тканини і можливе виникнення рубців. При наявності рубцевих змін потрібна хірургічна корекція.

Відповідно до клінічних рекомендацій виділяють 4 ступені опіків очей:

• Опік першого ступеня – почервоніння і набряк повік і кон’юнктиви, ерозія рогівки. Легке ушкодження, зазвичай заживає протягом 3-5 днів без ускладнень.
• Опік другого ступеня – на шкірі з'являються бульбашки з прозорим вмістом, кон’юнктива сильно набрякла, з білими плівками. Рогівка спочатку мутна, пізніше може заміщатися сполучною тканиною, що призводить до бельма.
• Опік третього ступеня – ураження повіки та кон’юнктиви з некрозом. На місці загиблого епітелію утворюється струп, високий ризик рубцювання і деформації повік, рогівка стає мутною.
• Опік четвертого ступеня. Вражаються глибокі тканини - кон’юнктива, рогівка і склера. Може статися перфорація очного яблука, часто відбувається втрата сітківки.

Симптоми опіку ока

Невдовзі після впливу винуватого фактора спостерігаються характерні симптоми опіку:

• явний спазм повік;
• різна ступінь болю в очному яблуці;
• набряк повік;
• психоемоційний стрес;
• раптове зниження зору;
• утворення бульбашок на шкірі та кон’юнктиві.

Причини

В залежності від типу винуватого фактора, опік ока можна розділити на 3 групи:

• хімічний – небезпеку складають концентровані розчини кислот, лугів і спирту;
• термічний – вплив високої температури;
• променевий – діють інфрачервоне і ультразвукове випромінювання, а також лазерні промені.

Променеві опіки можуть виникнути і при опроміненні очей під час протипухлинної терапії. Опіки сітківки можливі при зварювальних роботах без захисних екранів, при лазерному впливі або надто яскравому світлі.

Діагностика опіків очей

Діагностика включає візуальний огляд і біомікроскопію. На основі виявлених ознак офтальмолог визначає діагноз і ступінь пошкодження:

• при першій степені очна слизова зазвичай прозора, що дозволяє добре бачити внутрішні структури;
• при другій степені рогівка мутна, але зіниця і райдужка чітко видні;
• при третій степені спостерігається значне помутніння рогівки, внутрішні структури видні як через матове скло;
• при четвертій степені рогівка повністю непроникна, біла і шорохувата, внутрішні структури не проникають для візуалізації.

До діагностичного процесу також можуть бути додані наступні методи:

• візометрія – вимірювання гостроти зору;
• визначення епітеліального дефекту за допомогою флуоресцеїнової проби;
• УЗД очного яблука (в випадках тяжких опіків);
• оптична когерентна томографія;
• електрофізіологічне дослідження стану сітківки і зорового нерва (фосфен-діагностика).

Лікування опіку ока

Лікування опіків очей залежить від клінічної ситуації і включає як консервативні, так і хірургічні методи. Часто ці підходи комбінуються.

Консервативне лікування

Підходи до консервативного лікування опіків можна розділити на групи в залежності від поставлених цілей:

• перша допомога – видалення або нейтралізація хімічного агента;
• профілактика і лікування інфекційних ускладнень;
• антитоксична, дезинтоксикаційна і антиоксидантна терапія;
• протизапальна і стимулююча терапія;
• лікування пізніх опікових ускладнень за допомогою розсмоктуючих препаратів.

Якісне надання першої допомоги грає найважливішу роль, оскільки від цього залежить подальший перебіг ушкодження. У домашніх умовах око слід акуратно промити чистою водою. Уникайте «нейтралізуючих» засобів – це повинні робити тільки кваліфіковані офтальмологи з урахуванням ризиків. Після інциденту негайно відправляйтеся в клініку для отримання кваліфікованої допомоги. При хімічній травмі візьміть з собою контейнер з речовиною, що викликала опік.

При термічних опіках перша медична допомога включає:

• хірургічну обробку для видалення пошкоджених тканин;
• витягнення сторонніх тіл з кон’юнктивального мішка;
• обробку опікової поверхні антисептичними засобами.

При хімічному опіку доцільніше всього промивати очі великою кількістю води або фізіологічним розчином. Нейтралізатори можуть застосовуватися тільки при строгому знанні природи речовини. В іншому випадку втрачається цінний час.

Обробка опіку проходить під місцевою анестезією. Лікар спочатку промиває око, потім закопує анестетик. Після знеболювання лікар може ретельно оглянути слизову і видалити застряглі частинки, оскільки їх залишення може призвести до подальших ушкоджень.

Антибактеріальна терапія є важливим напрямком у лікуванні опіків, оскільки в обожженому оці створюються умови для інфекції, що може призводити до серйозних ускладнень. Застосування антибіотиків широкого спектра повинно починатися відразу після першої допомоги з регулярним спостереженням за мікрофлорою.

У противоспалительному лікуванні використовуються нестероїдні препарати. При середньо важких і важких опіках доцільно використання кортикостероїдів, які зменшують ексудацію, інгібують клітинну інфільтрацію і знижують ймовірність утворення нових судин у рогівці, а також алергічні реакції.

При офтальмогіпертензії призначаються препарати для зниження внутрішньоочного тиску, які захищають сітківку і зоровий нерв від ушкоджень.

При опіках третього ступеня слід проводити періокулярні ін’єкції протизапальних і препаратів, що покращують кровообіг і репарацію в очних структурах.

Хірургічне лікування

Основні хірургічні методи включають:

• блефарорафія – відновлення анатомії повік;
• первинна/відстрочена хірургічна обробка для видалення забруднень і некротичних тканин;
• васкуляризуючі операції для відновлення нормального кровообігу у внутрішніх оболонках ока;
• пластика рогівки власним трансплантатом;
• пластика з алотрансплантатами;
• трансплантація амніонної мембрани в перші години після травми для стимуляції репарації.

Вибір хірургічного втручання визначається клінічною ситуацією і стадією ушкодження. Сучасна офтальмологія пропонує безліч методів для часткового або повного відновлення функцій зору. Однак профілактика залишається найнадійнішим засобом, особливо на небезпечних виробництвах.

Профілактика

Основні заходи профілактики включають:

• використання захисних екранів і окулярів при роботі зі зварюванням та іншими небезпечними процесами;
• сонцезахисні окуляри і головні убори з широкими полями для захисту від UV-випромінювання;
• накладні захисні окуляри при проведенні лазерних маніпуляцій.

Реабілітація

Реабілітація після опіку ока включає дотримання наступних рекомендацій:

• уникати важких фізичних навантажень;
• регулярно закапувати призначені препаратом краплі в кон’юнктивальний мішок;
• проходити динамічні огляди у офтальмолога протягом всього реабілітаційного періоду;
• проходити фізіотерапію за рекомендацією лікаря.

Пацієнти з важкими опіками повинні регулярно відвідувати офтальмолога після виписки. У протягом перших двох місяців контроль проводиться кожні 14 днів, потім - раз на місяць. Починаючи з четвертого місяця рекомендовано відвідування лікаря раз на три місяці протягом року з моменту травми. Це орієнтовний графік спостереження, можливі індивідуальні зміни, про які пацієнта проінформує офтальмолог.