Протрузії міжхребцевих дисків - симптоми, лікування, причини

Протрузія міжхребцевих дисків: що це?

Протрузія міжхребцевого диска є патологічним станом, при якому диск «випинається» в спинний канал, будучи різновидом грижі. Установлення діагнозу та лікуванням займається лікар-невропатолог або нейрохірург.

Причини виникнення протрузій міжхребцевих дисків

Протрузії міжхребцевих дисків розвиваються на фоні остеохондрозу. Через дегенеративні зміни в хребті диски втрачають водне вміст, пружність і зменшуються в розмірах. Це призводить до формування мікротріщин на їх поверхні та нестабільності в певному сегменті хребта. При підвищеному навантаженні фіброзне кільце диска випинається в спинний канал, викликаючи відповідну симптоматику. Розміри протрузій, як правило, не перевищують 5 мм і не призводять до розриву фіброзного кільця.

Класифікація та стадії протрузій

В залежності від розташування протрузії у фронтальній площині її класифікують на:

• медіанні;
• латеральні;
• парамедійні;
• форамінальні.

Протрузії є першою стадією формування міжхребцевої грижі і складають близько 80% випадків болю в спині.

Невпізнання симптомів може призвести до прогресування захворювання в більш серйозні форми:

• Екструзія — посилення випирання, можливі незначні розриви фіброзного кільця та дегенерація пульпозного ядра, при цьому задня поздовжня зв’язка залишається цілою.
• Пролапс — випадіння фрагментів пошкодженого пульпозного ядра через значні дефекти фіброзного кільця міжхребцевого диска.
• Секвестрація — випадіння фрагментів ядра з їх зміщенням у порожнині спинного каналу.

Для запобігання подальшому прогресуванню захворювання настійно рекомендується консультація у невропатолога або нейрохірурга на стадії протрузій.

Симптоматика протрузій

Симптоматика при протрузіях міжхребцевих дисків варіюється в залежності від розміру випирання та його розташування. Вона залежить від двох основних факторів:

• Місцевий больовий синдром, викликаний порушенням цілісності диска, суглобів, зв’язок та спазмом м’язів, що випрямляють хребет.
• Радикулірний больовий синдром, пов’язаний з розповсюдженням болю по ходу нервових волокон до ділянок іннервації спинномозкових нервів.

Часто проявляються наступні супутні клінічні ознаки:

• Порушення чутливості. Пацієнт може відчувати «мурашки» на шкірі та оніміння окремих ділянок тіла.
• Зменшення м’язової сили, яке проявляється в загальній слабкості та зниженні працездатності.
• Проблеми з диханням, болі в області серця (при ураженні грудного відділу), погіршення перистальтики та розлади сечовипускання (при протрузіях у попереку).

В ході неврологічного огляду лікар може помітити зміни в рефлексах та позитивні симптоми натягу.
Синдром «кінського хвоста» — це невідкладний стан, що викликаний значним стисненням нервових волокон в цій області та вимагає екстреної медичної допомоги. Ситуація розвивається раптово та супроводжується порушенням функцій органів таза та втратою чутливості в цій області. Хоча такий синдром трапляється рідко (в 4% випадків грижі), він вимагає термінової госпіталізації.

Фактори, що сприяють розвитку протрузій

Розвиток протрузій міжхребцевих дисків пов'язаний із дегенеративними змінами в самих хребцях та пульпозному ядрі диска. Цей процес часто є результатом природного старіння організму, що супроводжується втратою вологи та зменшенням міцності хребта, еластичності міжхребцевих дисків, зв’язок і суглобів.

В той же час така ситуація не є нормою для людей віком 30-45 років. До факторів, що підвищують ризик розвитку нестабільності міжхребцевих дисків, відносяться:

• Патологія хребта в анамнезі. Перенесені операції, викривлення (кіфоз, лордоз, сколіоз), травми збільшують ризик нестабільності міжхребцевих дисків.
• Ожиріння та метаболітичні розлади, такі як діабет та гіпотиреоз, представляють особливу небезпеку.
• Сидячий спосіб життя. Недостаток фізичної активності ослаблює м’язевий корсет та може призвести до проблем з хребтом навіть у молодому віці.
• Фізичне перенапруження, яке частіше за все стосується людей з важкою фізичною працею — вантажниками, будівельниками та атлетами.

Генетична схильність до недостатнього розвитку кісток та м’язів також представляє серйозну проблему. Неправильне харчування, нестача кальцію та води в раціоні можуть додатково збільшити ризик виникнення цієї патології.

Методи діагностики протрузій

Діагностика протрузій міжхребцевих дисків починається з бесіди лікаря з пацієнтом. Невропатолог або нейрохірург оцінює скарги та збір анамнезу. Потім проводиться огляд, оцінка рефлексів та неврологічного статусу пацієнта.

На основі зібраної інформації лікар встановлює попередній діагноз, однак для його підтвердження обов'язково проводяться інструментальні дослідження.

Для діагностики протрузій необхідні наступні процедури:

• Магнітно-резонансна томографія (МРТ) хребта є «золотим» стандартом для діагностики патологій міжхребцевих дисків. Обстеження дозволяє точно визначити локалізацію, розміри та супутні особливості грижі.
• Комп'ютерна томографія (КТ) використовується, якщо МРТ недоступна. Цей метод більше підходить для оцінки кісткових структур, але також дозволяє виявити місце стиснення нервових корінців.
• УЗД хребта є допоміжним методом, що допомагає візуалізувати патологічні ділянки за допомогою ультразвукових хвиль.

Окрім інструментальної діагностики, також призначаються лабораторні аналізи — загальний аналіз крові та сечі, біохімічний аналіз. Перед операцією пацієнта можуть оглянути супутні спеціалісти (кардіолог, терапевт), а для оцінки функції легень та серця проводиться ЕКГ і рентгенограми органів грудної клітини.

Медикаментозне лікування протрузій

Консервативна терапія спрямована на усунення компресії нервових закінчень в області протрузії та полегшення дискомфорту. Для цього невролог застосовує різні підходи:

• Лікарські засоби. Для усунення симптомів призначаються знеболюючі, протизапальні засоби та міорелаксанти. Для зменшення місцевого набряку використовуються діуретики.
• Лікувальна фізкультура (ЛФК). Для кожного пацієнта розробляється індивідуальна програма тренувань, спрямована на зміцнення м’язевого корсету та покращення загального стану.
• Йога і щоденний масаж. Механічний вплив на уражені ділянки сприяє поліпшенню мікроциркуляції та нормалізації функцій м’язів.
• Лікувальні блокади (включаючи внутрішньокісткові). Цей метод передбачає місцеве введення знеболюючих та протизапальних препаратів в патологічні зони, що швидко покращує стан, але часто має тимчасовий ефект, що вимагає поєднання з іншими методами лікування.

ЛФК, масаж та йога застосовуються лише в період ремісії захворювання. При гострому больовому синдромі спочатку проводяться медикаментозні заходи, а потім — корекція функцій хребта та м’язового апарату.

Хірургічні методи лікування

Хірургічне втручання при протрузіях міжхребцевих дисків показано, якщо консервативні методи виявилися неефективними. Виключення складає нестерпний больовий синдром або швидке погіршення неврологічного статусу на фоні сильного стиснення корінців спинномозкових нервів – в таких випадках операція потрібна терміново.

Операції можуть проводитися як традиційними, так і малоінвазивними методами. У першому випадку виконується мікродискектомія з використанням спеціалізованого операційного мікроскопа. Висока точність процедур мінімізує ризики ускладнень і пошкодження здорових тканин.

Ендоскопічна операція виконується за допомогою оптичних інструментів (ендоскопів), що дозволяє лікарю отримати доступ до грижі через маленькі розрізи. Дії проводяться під відеоспостереженням. Приблизно 85% операцій на хребті виконуються під загальним наркозом.

Реабілітація після операції

Реабілітація пацієнта після операції по усуненню протрузії міжхребцевого диска залежить від обсягу та типу втручання. Зазвичай пацієнт залишається в стаціонарі на 3-7 днів для контролю стану та проведення перев’язок, а також навчання необхідним вправам для відновлення функції хребта.

Після виписки рекомендується уникати фізичних навантажень, правильно харчуватися та достатньо відпочивати. Кожному пацієнту розробляється індивідуальний план ЛФК, спрямований на зміцнення м’язів і всього хребта.

Повне відновлення може зайняти від 1 до 6 місяців. В цей період важливо дотримуватися рекомендацій нейрохірурга, контролювати вагу та регулярно відвідувати невропатолога для перевірки стану.