Поперековий спондильоз - симптоми, лікування, причини

Що собою являє спондильоз поперекового відділу хребта?

Поперековий спондильоз – це хронічне захворювання хребтового стовпа, пов'язане з дегенеративними змінами. При цьому відбуваються зміни в передніх сегментах міжхребцевих дисків та передній лонгітудинальної зв'язці, а також утворюються кісткові нарости в передньо-бокових областях.

Опис захворювання

До основних факторів, що сприяють розвитку хвороби, відносяться надмірні навантаження на поперековий відділ, травми хребта та інфекційні процеси. У молодих людей віком 20-30 років часто спостерігається ураження 2-3 сусідніх хребців. У більш зрілому віці, починаючи з 50 років, захворювання може охоплювати всі 5 поперекових хребців, а також нижньогрудні, часто в поєднанні з деформуючим артрозом.

Спондильоз, як правило, зачіпає поперековий відділ і є дистрофічним процесом. Першим страждає міжхребцевий диск, який втрачає еластичність і стає більш крихким. З'являються деформації тіл хребців і утворення остеофітів, що може призвести до стиснення нервового корінця (цей стан називають радикуліт). В результаті його рухливість зменшується, і рухи стають болісними та обмеженими.

На ранніх стадіях спондильоз може проявлятися слабо або зовсім не проявлятися клінічно. Людям, які відчувають періодичні болі або дискомфорт в попереку, труднощі при рухах, а також швидку втомлюваність, рекомендується звернутися до лікаря для виключення діагнозу спондильозу. Для оцінки стану хребта можуть бути призначені рентгенівські дослідження поперекової області, магнітно-резонансна або комп'ютерна томографія.

Лікування поперекового спондильозу переважно здійснюється консервативними методами, але в деяких випадках може знадобитися операція.

Типи спондильозу

Поперековий спондильоз ділиться на 2 категорії:

• неускладнений;
• ускладнений, наприклад, при стисненні нервового корінця.

Ознаки поперекового спондильозу

Основним проявом спондильозу на помітній стадії є болі в спині механічного характеру. При огляді може виявлятися локальна болісність через спастичні скорочення паравертебральних м'язів ураженої області.

Біль в попереку при спондильозі має безліч причин, включаючи:

• механічний вплив на нервові структури;
• роздратування болючих рецепторів на сусідніх хребцях;
• спазм м'язових груп, що призводить до викривлення спини;
• порушення кровообігу через спазм судин;
• включення імунних реакцій, що викликають вивільнення цитокінів із подразнюючим ефектом.

Обмеження рухів у попереку – другий симптом захворювання. Цей признак можна виявити за допомогою спеціальних неврологічних тестів, таких як тести Шобера і Томайера.

Радикулопатія, що виникає внаслідок спондильозу, також є серйозним ускладненням. Цей стан пов'язаний з мікропошкодженнями нервових корінців і викликає асептичне запалення з набряком і порушеннями кровотоку. При радикулопатії характер болю змінюється: вони стають дуже інтенсивними і можуть віддавати в сідницю, стегно та задню частину гомілки. Біль посилюється при нахилах і спробах підняти пряму ногу, що призводить до болісних відчуттів у попереку (симптом Ласега).

Причини спондильозу поперекового відділу

Основні причини спондильозу поперекового відділу пов'язані з дистрофічними і дегенеративними змінами в міжхребцевих дисках, тілах хребців і суглобах. Для спондильозу характерне порушення взаємодії між зв'язками та м'язовою системою. З часом може розвиватися звуження спинального каналу. В якості сприятливих факторів можуть виступати певні антигени гістосумісності (HLA-антигени).

Спондильоз найчастіше діагностується у віці від 20 до 50 років, але помірно виражені симптоми, як правило, починають проявлятися в 40-50 років і старше. В групі ризику знаходяться жінки, у яких захворювання виявляється частіше всього через гормональні зміни, які можуть виникати в період менопаузи або під час вагітності.

Методи діагностики

Що стосується діагностики спондильозу поперекового відділу, то постановка діагнозу базується на виявленні структурних змін (рентгенологічних ознак) при наявності болей у суглобах механічного характеру. Діагностика дегенеративно-дистрофічного ураження хребта орієнтована на виявлення змін за допомогою рентгенографії поперекового відділу в двох проекціях (прямій і боковій). Сучасні методи візуалізації (рентген, КТ і МРТ) допомагають підтвердити остеоартрит хребта при виявленні дегенеративних змін у кісткових і суглобових елементах хряща, які складають функціональну одиницю хребта.

Загальний аналіз крові може бути призначений, якщо передбачається супутні захворювання, здатні викликати болі в спині. Наприклад, підвищене осідання еритроцитів, зниження рівня гемоглобіну і збільшення числа лейкоцитів можуть свідчити про наявність запальних процесів або онкологій. Іноді болі в попереку можуть бути пов'язані не з хребтом, а з хворобами сечовивідної системи, в таких випадках призначається загальний аналіз сечі. Для комплексної оцінки стану також рекомендується пройти консультацію у невролога, гінеколога (для жінок) і уролога (для чоловіків).

Методи лікування поперекового спондильозу

Консервативне лікування поперекового спондильозу включає як медикаментозні (включаючи застосування препаратів для полегшення симптомів), так і немедикаментозні методи.

Консервативні методи терапії

При виникненні гострого болю необхідно усунути провокуючі фактори, рекомендується кілька днів дотримуватися постільного режиму на напівжорсткому матраці, а також використовувати лід на ураженій ділянці (в подальшому - легкі зігріваючі процедури). На гострому етапі може знадобитися носіння фіксуючого корсету (однак постійне його носіння не рекомендується через ризик атрофії м'язів).

Сучасне лікування болів у спині через спондильоз і інші дегенеративні захворювання віддає перевагу немедикаментозним методам терапії, таким як освітні програми, теплопроцедури, масаж, акупунктура, мануальна терапія та лікувальна фізкультура. Серед медикаментів найбільш ефективними є нестероїдні протизапальні препарати та міорелаксанти, а також антидепресанти та анксиолітики для пацієнтів з порушеннями психоемоційного стану. Застосування кінезіотерапії також може мати місце. Усі заходи спрямовані на розширення фізичної активності пацієнта в рамках ранньої реабілітації.

На етапі ремісії пацієнту призначається комплекс профілактичних заходів, спрямованих на уповільнення прогресування спондильозу:

• зниження маси тіла;
• уникнення куріння та надмірних навантажень при збереженні активності;
• обмеження статичних навантажень (не більше 14 годин на тиждень);
• інші медикаментозні та немедикаментозні методи.

Хірургічні методи лікування спондильозу поперекового відділу

Якщо медикаментозна терапія виявляється неефективною, приймається рішення про хірургічне лікування. Операція при спондильозі поперекового відділу допомагає «звільнити» нервові корінці. Основні варіанти хірургічного втручання включають:

• мікродискектомія – видалення тонкого сегмента пошкодженого міжхребцевого диска з використанням мікрохірургічного інструментарію;
• ламінектомія – видалення частин дужок хребців, що викликають механічне стиснення нервових корінців;
• ендопротезування – повне видалення зруйнованих міжхребцевих дисків з їх подальшою заміною;
• аутотрансплантація – установка кісткового фрагмента для заповнення утвореного дефекту в хребцях (зазвичай фрагмент береться з гребеня клубової кістки).

Профілактичні заходи

Після успішного усунення гострого больового синдрому проводиться комплексна реабілітація. Програма відновлення зазвичай включає мануальні методи, масаж, голковколювання, фізіопроцедури, використання лікувальної грязі та витягування хребта, в тому числі й у воді. Особливу увагу в реабілітації приділяється лікувальній фізкультурі, яка повинна проводитися під контролем спеціаліста. Важно пам'ятати, що при значному спондильозі або високій крихкості кісток від мануальної терапії слід відмовитися, оскільки це може призвести до механічних ускладнень.

Реабілітація після операції

У програму реабілітації після хірургічного втручання входять наступні заходи:

• виконання вправ у рамках лікувальної фізкультури;
• кінезіотерапія;
• відновлювальний масаж;
• фізіопроцедури.