Грудний спондильоз - симптоми, лікування, причини

Про захворювання

Спондилез грудного відділу хребта часто є показником тривалого перебігу остеохондрозу у пацієнта. Ризик розвитку цієї патології зростає з віком, що пов'язано з природним процесом старіння сполучних тканин.

Деформуючий спондилоартроз є хронічним процесом, при якому відбувається зміна конфігурації хребців, що пов'язано з утворенням остеофітів – надмірного росту кісткової тканини, що призводить до появи шипів і виступів. Це може призвести до звуження спинномозкового каналу та міжхребцевих отворів, що підвищує ризик компресійного синдрому. Надмірний ріст кісткової тканини може викликати подразнення передньої поздовжньої зв'язки, що провокує біль. З часом остеофіти можуть призводити до механічного обмеження рухливості.

Оссиковані ділянки забезпечують певну стабілізацію хребта і, здається, захищають його від болю. Проте, ця реакція не є ідеальною, і пацієнт продовжує відчувати больовий синдром (тупий і ниючий характер, локалізований в певній області). Навколо ураженого сегмента виникає м'язове напруження, що усугублює больові відчуття. З прогресуванням захворювання фізіологічні вигини хребтового стовпа можуть згладжуватися, призводячи до повної втрати рухливості.

Своєчасне виявлення ознак грудного спондилезу дає змогу проводити ефективне консервативне лікування. Це включає адекватну медикаментозну знеболювальну терапію, включаючи блокади нервів, фізіотерапію та виконання вправ лікувальної фізкультури. Основна терапія націлена на запобігання прогресуванню дегенеративно-дистрофічних змін в міжхребцевих дисках.

Види

В медичній практиці виділяють наступні стадії грудного спондилезу:

• Перша – відсутність клінічних ознак. Формуються невеликі кісткові розростання.
• Друга – виникають ниючі болі і обмеження рухливості хребта. Розміри кісткових розростань збільшуються.
• Третя – посилюються больові відчуття, розвивається нерухомість хребтового стовпа. Відбувається злиття хребців.

Симптоми грудного спондилезу

На ранніх стадіях симптоми грудного спондилезу можуть відсутніми. Однак в міру прогресування хвороби формується стійкий больовий синдром в області спини, який істотно обмежує функціональну та соціальну активність пацієнта.

Болі при грудному спондилезі носять компресійний характер. Їх виникнення пов'язане з стисненням нервових корінців остеофітами. У деяких випадках біль викликана асептичним запаленням. У відповідь на больові імпульси розвивається рефлекторний спазм оточуючих м'язів, з'являються точки максимального подразнення нервових закінчень.

Причини спондилезу грудного відділу хребта

Причини спондилезу грудного відділу хребта в першу чергу пов'язані з природним старінням організму, яке починається після 35-40 років. Проте у деяких людей цей процес може протікати більш активно. До раннього розвитку спондилезу сприяють наступні фактори:

• сутулість і інші деформації, що викликають нерівномірний розподіл навантаження на хребці та міжхребцеві диски;
• підвищений механічний тиск на хребет, пов'язане з підняттям важких предметів;
• тривала сидяча робота;
• недостатня фізична активність;
• дисплазія сполучних тканин.

Діагностичні ознаки грудного спондилезу

Діагностика грудного спондилезу базується на результатах візуалізуючих досліджень:

• рентгенографія – метод, що має обмежені можливості для виявлення початкових стадій оссифікації (дозволяє виявити вже сформовані остеофіти);
• комп'ютерна томографія – дозволяє оцінити кісткові структури, особливо звуження каналу зі спинним мозком;
• магнітно-резонансна томографія – найбільш інформативний метод для оцінки структур хребта та широко використовується для діагностики грудного спондилезу.

Лікування грудного спондилезу

Лікування грудного спондилезу переважно проводиться консервативними методами.

Консервативне лікування

Консервативне лікування передбачає комплексний підхід, що включає:

• обмеження механічного навантаження на хребет;
• метаболічну терапію;
• знеболювальне лікування, включаючи анестезуючі блокади;
• фізіотерапію;
• лікувальну фізкультуру, плавання та аквааеробіку;
• мануальну терапію;
• кінезіотейпування.

Хірургічне лікування

Хірургічне втручання показане тільки при стійкому больовому синдромі, який не піддається медикаментозній терапії.

1. Артродез – один з перших методів оперативного лікування даної патології. Він заснований на зменшенні болю за рахунок зменшення рухливості ураженого сегмента хребта.
2. Ендопротезування міжхребцевого диска. Імплантоване пристрій підтримує правильну міжхребцеву відстань, забезпечує можливість руху і стійкість. Ця операція вважається більш фізіологічною в порівнянні з артродезом.

Профілактика

Щоб сповільнити біологічне старіння організму, рекомендується дотримуватись здорового способу життя, що включає:

• адекватний рівень фізичної активності (не менше 150 хвилин на тиждень);
• правильне харчування з достатньою кількістю овочів, зелені, фруктів, включаючи грубі волокна, омега-3 і 6 жирні кислоти;
• відмова від куріння та обмеження споживання алкоголю;
• достатня кількість рідини (близько 2 літрів чистої води на день);
• нормальний восьмигодинний сон в темній кімнаті;
• оптимальне поєднання праці та відпочинку, використання релаксаційних та медитативних технік для зниження рівня стресу.

Реабілітація

Після хірургічного втручання важливо зміцнювати м'язовий корсет спини. Для цього індивідуально підбираються вправи лікувальної фізкультури. Позитивний вплив на хребет також надають масаж і фізіопроцедури.