Поперековий спондилоартроз - симптоми, лікування, причини

Що таке спондилоартроз поперекового відділу простими словами?

Спондилоартроз поперекового відділу – це дегенеративне і дистрофічне захворювання, яке вражає дугоотросчаті суглоби хребта.

Загальний опис захворювання

Хребтовий стовп являє собою складну анатомічну структуру, умовно ділячи на два сегменти. Перший включає вертебральні тіла, з'єднані міжхребцевими дисками та фіксуючими зв'язками, а другий – хребтові дужки, які з'єднуються дугоотросчатими суглобами. При спондилоартрозі капсули цих суглобів, що мають багатий нервовий іннервацію, можуть призводити до виникнення болів.

Щоб зрозуміти, що таке спондилоартроз поперекового відділу простими словами, слід уважно вивчити будову фасеткових суглобів. Ці рухомі з'єднання включають в себе:

• хийлоподібну пластину, що покриває суглобові поверхні;
• синовіальну мембрану, відповідальну за вироблення суглобової рідини;
• власне синовіальну рідину;
• суглобову капсулу.

Дугоотросчаті суглоби забезпечують підтримку та стабільність хребтового стовпа під час різних рухів. Тому вони піддаються значним навантаженням, особливо коли знижується висота міжхребцевого диска. Дослідження показують, що найбільш вразливими місцями є сегменти між 4-м і 5-м поперековими хребцями та між 5-м поперековим хребцем і першим крижовим.

Спондилоартроз (схожий на остеоартроз і прояви хондрозу) включає руйнування суглобового хряща в дугоотросчатих суглобових з'єднаннях, поступово залучаючи і інші суглобові структури. Цей патологічний процес призводить до обмеження рухливості хребта, що вважається функціональною недостатністю суглобів. Страждає не тільки хрящ, але й підлягаюча кісткова тканина. При загостренні може виникнути запалення синовіальної оболонки.

Лікування деформуючого артрозу хребців в основному відбувається консервативними методами, і лише при їх неефективності може бути прийнято рішення про хірургічне втручання.

Класифікація

За клініко-рентгенологічними характеристиками можна виділити чотири ступені стану дугоотросчатих суглобів:

• Ступінь 0 – нормальний стан, відсутність захворювання, хрящова пластина однорідна, суглобова щілина становить від 2 до 4 мм;
• Ступінь 1 – початкова стадія дегенерації, розмір суглобової щілини менше 2 мм, можуть виявлятися кісткові розростання;
• Ступінь 2 – помірно виражена дегенерація, щілина між суглобовими поверхнями менше 1 мм, можливі кісткові розростання і невеликі дефекти хряща;
• Ступінь 3 – виражена дегенерація, яка характеризується майже повною відсутністю суглобової щілини, великими кістковими розростаннями і дефектами хряща.

Чим вища ступінь патологічних змін, тим серйозніший прогноз.

Симптоматика та клінічні прояви

Основні клінічні прояви поперекового спондилоартрозу – це біль. Вона зазвичай локалізується в околохребетній області з однієї або обох сторін. Біль може бути як локальною, так і іррадіювати в нижні кінцівки, доходячи до колінного суглоба. Больові відчуття посилюються при розгинанні ноги і зменшуються в згнутому стані, що пов'язано з напругою і розслабленням нервових волокон. Дехто з пацієнтів помічає ранкову скутість. Біль може посилюватися при розгинанні хребта з невеликим поворотом.

Спондилоартроз часто поєднується з вторинним міофасціальним синдромом, який проявляється спазмом м'язів і утворенням болісних ущільнень. При сприятливих умовах (відпочинок) міофасціальний синдром може пройти самостійно. Стресові ситуації і зміна погоди можуть посилювати біль.

Причини розвитку

Причини виникнення поперекового спондилоартрозу можуть включати:

• різні травми;
• деструкцію міжхребцевого диска;
• запальні процеси в суглобах.

Методи діагностики

Для попередньої діагностики найважливішими є функціональні тести. При пальпації дугоотросчатих суглобів часто спостерігається посилення больових відчуттів. Пальпація виконується в сидячому або лежачому положенні пацієнта, що дозволяє усунути м'язовий тонус і зробити суглоби доступними для обстеження. Також реєструється обмежена рухливість хребтового стовпа в області попереку при спондилоартрозі.

Об'єктивна оцінка стану хребта здійснюється за допомогою рентгенографії, але на початковій стадії цей метод може бути неінформативним. Тому для більш детального вивчення патологічного процесу часто використовується комп'ютерна томографія або магнітно-резонансна томографія.

Методи лікування спондилоартроза поперекового відділу

Сучасні методи лікування в основному спрямовані на зменшення симптомів і відновлення функціональності, порушеної болями в попереку. Головною метою терапії вважається збереження працездатності. Тривале дотримання постільного режиму не рекомендується.

Консервативні заходи

Для зменшення больового синдрому застосовуються нестероїдні протизапальні засоби. Тим не менш, у них є серйозні побічні ефекти (зокрема, побічний вплив на травну та серцево-судинну системи), що обмежує тривалість їх застосування (звичайно не більше 3 місяців). Якщо нестероїди не приносять полегшення, вводять міорелаксанти, які зменшують м'язовий спазм і покращують рухливість. Також може бути корисна мануальна терапія. У деяких випадках можливе застосування кортикостероїдів і проведення блокад у фасеткових суглобах.

З фізіотерапевтичних і немедикаментозних методів лікування поперекового спондилоартрозу можуть застосовуватися магнітотерапія, синусоїдально-модульовані струми, іоногальванізація з анальгезуючими засобами, фонофорез з гідрокортизоном для зняття набряклості та запалення, а також масаж і лікувальна фізкультура. Використовуються акупунктура та гомеопатія. Хоча не всі ці методи мають доведену ефективність при болях у спині, їх застосування в комплексній терапії для запобігання несприятливим наслідкам вважається виправданим.

Хірургічні методи лікування

Які хірургічні методи можуть допомогти в лікуванні спондилоартрозу поперекового відділу? Розглянемо кілька варіантів оперативного втручання:

• Хірургічна фіксація дугоотросчатих хребців – пропонується для випадків стійкого больового синдрому.
• Радіочастотна денервація (РЧД). Ця процедура передбачає коагуляцію нервових закінчень під дією електромагнітного поля. Ефект від процедури РЧД може тривати від 6 до 12 місяців, оскільки з часом відбувається спонтанна реіннервація. Потім курс лікування знову повторюється; якщо симптоматика не зменшується, можливе повторне денервації фасеточного суглоба.
• Фасетопластика або ін'єкції в суглобову порожнину синовіальної рідини (глибоко очищена гіалуронова кислота). Операції проводяться під місцевою анестезією з використанням електронно-оптичних приладів. Введення синовіальної рідини може знизити тертя між фасетковими суглобами і зменшити запалення синовіальної оболонки, що, у свою чергу, сприяє зменшенню або усуненню больового синдрому.

Якщо консервативні та малоінвазивні методи лікування виявляються неефективними, то приймається рішення про більш серйозні хірургічні втручання (артродез або фасетектомія) з урахуванням користі і ризиків для пацієнта.

Профілактика захворювання

Профілактика спондилоартрозу поперекового відділу включає в себе такі аспекти:

• Використання ортопедичного взуття, що допомагає зменшити навантаження на хребет;
• Регулярні фізичні вправи при тривалій сидячій роботі;
• Часті заняття фізкультурою, виключаючи підйом важких вантажів;
• Зниження надмірної маси тіла.

Реабілітація після лікування

Після проведення операції з приводу поперекового спондилоартрозу рекомендується:

• плавання;
• аквааеробіка;
• лікувальна фізкультура;
• фізіотерапевтичні процедури;
• мануальна терапія;
• кінезіотейпування;
• масаж.

Кожна реабілітаційна програма для пацієнтів з поперековим спондилоартрозом розробляється індивідуально.