Рвана рана - симптоми, лікування, причини

Характеристика рваних ран

Рвані рани можуть вражати як шкіру, так і слизові оболонки. Ці пошкодження виникають, коли міцність епітеліальної тканини значно поступається силі травмуючого фактора. Опис рваних ран охоплює не лише ураження епітелію, але також може включати підлягаючі м'які тканини (підшкірну клітковину, судини, нерви, м'язи та фасції).

Рвані рани формуються внаслідок впливу тупих предметів з нерівними краями, які пошкоджують епітеліальний покрив. Для підтвердження діагнозу потрібен клінічний огляд з урахуванням анамнезу про травму.

Лікування рваних ран здійснюється хірургічними методами, тоді як консервативна терапія має допоміжний характер і спрямована на запобігання інфікуванню та знеболювання.

Класифікація рваних ран

З клінічної точки зору виділяються такі типи рваних ран:

• ізольовані пошкодження, коли має місце лише рана;
• поєднані пошкодження, при яких рани супроводжуються переломами, вивихами та ураженнями внутрішніх органів.

Рвані рани також діляться на кілька підкатегорій:

• розмозжені – з широкою зоною руйнування та омертвіння тканин;
• ушиблені – з пошкодженнями, які не змінюють морфологічну структуру тканин;
• скальповані – характеризуються відривом шкірного шару від підлягаючих тканин.

Приклади рваної рани

До основних симптомів рваної рани належать:

• біль у пошкодженій області;
• кровотеча, частіше помірна;
• видимий дефект тканин з нерівними краями.

Навколо рани можуть спостерігатися гематоми. Також характерне обмеження функції пошкодженої області. Характер таких порушень залежить від локалізації травми:

• пошкодження сухожилля кисті порушує рух пальців;
• травми стегна можуть викликати кульгавість;
• пошкодження стопи впливають на ходьбу та статичну функцію ноги;
• травми обличчя, особливо губ, ускладнюють прийом їжі та мову.

Рвані рани мають високу ймовірність розвитку інфекційного запалення, яке може проявитися протягом кількох годин після травми. Ознаки запалення включають:

• набряк країв рани;
• почервоніння тканин;
• спочатку серозне, а потім гнійне відокремлення.

Рвані рани на шиї особливо небезпечні через ризик пошкодження сонних артерій, що призводить до значної кровотечі та вимагає негайного втручання.

Обширні пошкодження можуть призвести до травматичного шоку, який характеризується значним зниженням артеріального тиску і порушенням функцій органів. Симптоми шоку включають:

• інтенсивний біль;
• знижений артеріальний тиск;
• психічні розлади – від млявості до дратівливості;
• розширені зіниці;
• прискорене серцебиття та дихання;
• блідість шкіри з пітливістю;
• тремтіння кінцівок;
• спонтанні м'язові скорочення;
• ціаноз губ і носа;
• путаниця свідомості, аж до її втрати.

Фактори, що викликають рвані рани

Рвані рани утворюються при контакті з тупими предметами, які травмують епітеліальний шар. Вони також можуть виникати внаслідок укусів тварин, частіше всього вражаючи епідерміс і підшкірні тканини, в яких розташовані судини та нерви. У важких випадках можуть бути пошкоджені і внутрішні органи, що створює ризик кровотечі.

До факторів ризику належать:

• побутовий травматизм;
• небезпечні умови праці через недотримання техніки безпеки;
• автомобільні аварії;
• кататравми (наприклад, падіння з висоти);
• кримінальні дії;
• необережне поводження з інструментами під час садових робіт;
• велосипедні та мотоциклетні пригоди;
• особлива схильність дітей до травм в літній період.

Рвані рани мають нерівні краї, що створює значну зону альтерації тканин. Це може призвести до утворення зон відшаровування і спричинити серйозні пошкодження при більш широких ранах, що уповільнює процес загоєння. Процес обробки рани часто потребує часу для очищення і усунення запалення, перш ніж розпочнеться ремонт.

Процес загоєння рваних ран проходить у три стадії:

• Перша стадія – запальна реакція, під час якої лейкоцити видаляють мертві тканини та патологічний детрит, формуючи демаркаційний вал, що відділяє пошкоджені тканини від здорових.
• Друга стадія – регенерація, коли рана заповнюється грануляціями завдяки активному поділу базальних клітин.
• Третя стадія – утворення нового епітелію та рубцювання. Спочатку формується молодий рубець, який потім підлягає скороченню.

Якщо рана велика, може знадобитися шкірна пластика для її закриття після припинення запальних явищ.

Методи діагностики

Діагностика рваних ран базується на даних клінічного огляду. Ключові характеристики включають:

• нерівні краї;
• наявність шкірних клаптів;
• розмозження країв;
• оголення підшкірної клітковини, м'язів, сухожиль, іноді кісткових фрагментів при відкритих переломах;
• помірна кровотеча, переважно капілярного типу (при глибоких ранах з пошкодженням великих судин може бути значна кровотеча).

В діагностику також входить загальний аналіз крові, який дозволяє оцінити ступінь анемії та запального процесу. У разі довго не загоюваних ран може знадобитися бактеріологічне дослідження відокремлення для оцінки чутливості до антибіотиків.

Терапія рваних ран

Лікування рваних ран включає комбінацію хірургічних і консервативних методів, що забезпечує досягнення оптимальних результатів.

Консервативне лікування

Консервативна терапія включає знеболюючі засоби для зняття сильного болю. Пацієнтам з високим ризиком інфекції можуть призначатися антибіотики для зниження ймовірності ускладнень.

Для покращення очищення та регенерації тканин можуть використовуватися протеолітичні ферменти та фізіопроцедури.

Хірургічне втручання

Хірургічне лікування здійснюється під анестезією. Хірург видаляє мертві тканини та сторонні предмети з рани і промиває її антисептичним розчином. При відсутності ознак запалення накладаються шви, що створює оптимальні умови для регенерації. У рані залишають дренажі для відведення патологічного відокремлення, що знижує ризик нагноєння. Шви знімаються в міру загоєння, рана проходить регулярну антисептичну обробку.

Якщо пацієнт звертається через день або два після травми, замість первинної обробки проводиться вторинна. У цьому випадку швів на шкірній рані не накладають, оскільки у ній вже розвинувся запальний процес.

При значних дефектах може виникнути необхідність у пластичних операціях з використанням шкірних клаптів з інших ділянок тіла.

Профілактика рваних ран

Профілактика спрямована на зниження ризику травматизму, з акцентом на дотримання техніки безпеки.

Реабілітація після рваних ран

Розмір реабілітаційних заходів залежить від локалізації травми та тривалості активного лікування. При обширних ранах кінцівок, що потребують спокою для регенерації, після відновлення тканин рекомендуються фізична терапія, фізіопроцедури та делікатний масаж. Вправи націлені на розвиток суглобів плеча, передпліччя, коліна та інших областей.