Ранева інфекція - симптоми, лікування, причини

Що це таке?

Ранева інфекція представляє собою розвиток запального процесу, викликаного мікроорганізмами, у пошкоджених тканинах.

Про захворювання

Ранева інфекція може виникати як внаслідок травми, так і після оперативного втручання. Ймовірність розвитку гнійних ускладнень зростає при наявності забруднень рани, що часто спостерігається як у побутових умовах, так і на виробничих об'єктах. На початковому етапі запальний процес має серозний характер, а при відсутності належної терапії він може прогресувати до гнійної форми, яка в свою чергу може призвести до гнійно-некротичної стадії і навіть до розвитку гангрени.

Діагностика базується на детальному клінічному огляді та оцінці локального стану. Лабораторні дослідження дозволяють визначити ступінь тяжкості патологічного процесу, при цьому в аналізах крові часто відзначається збільшення кількості лейкоцитів та прискорення реакції осідання еритроцитів.

Використання різних раневих покриттів у поєднанні з місцевим застосуванням антисептиків і антибактеріальних засобів відіграє ключову роль у лікуванні ран і пов'язаних з ними інфекцій. Якщо в рані присутні мертві тканини або сторонні предмети, потрібне хірургічне втручання. У разі запалення післяопераційної рани шви знімаються, проводиться антисептична обробка та видаляються некротичні структури.

Види раневої інфекції

Згідно існуючої класифікації, виокремлюють такі типи раневої інфекції:

• аеробна – викликана мікроорганізмами, для яких наявність кисню є необхідною умовою життя;
• анаеробна – збудники, які можуть існувати в безкисневому середовищі.

Особливу групу складає клостридіальна інфекція, яка викликається клостридіями, здатними утворювати спори і характеризується особливо тяжким перебігом.

Симптоми

До основних місцевих проявів раневої інфекції відносяться:

• припухлість країв;
• болісність;
• гнійний наліт на поверхні тканинного дефекту;
• підвищення температури в області ураження (у важких випадках може підвищуватися і загальна температура тіла).

Болі в рані можуть обмежувати рухи в ураженому сегменті кінцівки або іншій анатомічній області. Якщо запалення протікає у важкій формі, можуть виникати лихоманка та інші симптоми інтоксикації.

Причини

До основних збудників раневої інфекції відносяться:

• золотистий стафілокок;
• піогенний стафілокок;
• епідермальний стрептокок;
• протей мірабіліс;
• кишкова паличка;
• клебсієла;
• протей;
• синьогнійна паличка;
• анаеробні мікроорганізми.

Ризик розвитку раневої інфекції посилюється у пацієнтів із цукровим діабетом, ожирінням і порушеннями кровообігу. Розвиток патогенезу у цій групі відбувається значно швидше в порівнянні з відсутністю супутніх факторів.

В останній час спостерігається ріст частоти раневих інфекцій, зокрема в умовах хірургічних стаціонарів (внутрішньолікарняні інфекції). Це пов'язано з нераціональним використанням антибіотиків без належного контролю за видом збудників, що сприяє селекції полірезистентних мікроорганізмів. Безпідставне використання антибіотиків призводить до вироблення у бактерій захисних факторів, що дозволяють їм протистояти діям протимікробних препаратів. У такій ситуації на поверхні рани утворюється мікробна біоплівка, яка забезпечує надійний захист від антибіотиків, антисептиків та компонентів імунної системиорганізму.

Діагностика раневої інфекції

Діагностика раневої інфекції, згідно з сучасними клінічними рекомендаціями, базується на аналізі скарг та результаті об'єктивного огляду, що виявляє ознаки запального процесу. Щоб оцінити системну відповідь організму на ушкодження, проводяться загальний аналіз крові та сечі. На ранніх стадіях для уточнення глибини пошкодження може бути виконане ультразвукове дослідження м'яких тканин, що дозволяє виявити зміни у структурі та наявність патологічних порожнин.

Лікування раневої інфекції

На початковому етапі лікування раневої інфекції здійснюється переважно консервативними методами. При розвитку некрозу та гнійного розплавлення тканин показано проведення хірургічного втручання.

Консервативне лікування

Основні цілі місцевої терапії різних типів ран – це подавлення раневої інфекції, відновлення місцевого гомеостазу, поліпшення мікроциркуляції та регенерації тканинних структур.

В рамках консервативної терапії використовуються:

• місцеві антимікробні препарати широкого спектра дії, здатні значно прискорити загоєння завдяки нормалізації перебігу раневого процесу;
• методи, що забезпечують комплексний вплив на рану (використання різних фізичних методів: лазерна терапія, ультразвук, пульсуючий струмінь антисептиків, кріотерапія, кавітаційні технології, акустичні хвилі, змінний звуковий тиск ультразвуку).

Хірургічне лікування

Хірургічне лікування включає в себе видалення нежиттєздатних тканин, санацію поверхні рани, а також ретельну ліквідацію гнійних скупчень і обробку рани антисептичними розчинами. В рані залишаються дренаж для відтоку патологічного відділення. У випадку нагноєння післяопераційної рани шви розсікаються, і подальше лікування продовжується відкритим способом.

Якщо після хірургічного втручання залишається значний дефект тканин, після повного зняття запалення може бути проведена реконструктивно-пластична операція.

Профілактика ранової інфекції

Профілактика раневої інфекції включає дотримання таких рекомендацій:

• своєчасне звернення за медичною допомогою (при свіжих ранах здійснюється первинна хірургічна обробка, спрямована на видалення некротичних тканин і сторонніх предметів, що сприяють збільшенню мікробної обсемененості рани);
• антисептична обробка рани (для зниження кількості мікроорганізмів);
• проведення антибіотикопрофілактики під час хірургічних операцій.

Реабілітація

Після хірургічного лікування раневої інфекції може знадобитися реабілітація. Наприклад, якщо здійснювалася іммобілізація пошкодженої кінцівки, то після зняття гіпсу необхідно провести курс масажу, фізіотерапії та лікувальної фізкультури.