Метріт - симптоми, лікування, причини

Про захворювання

Метрит часто супроводжує ендометрит і свідчить про прогресування первинного запального процесу. Захворювання починається з поразки слизової оболонки матки, і якщо лікування запізнюється або імунна система ослаблена, ендометрит може перейти в ендоміометрит (запалення переходить на м'язову оболонку).

Метрит, як правило, розвивається у жінок на фоні сприятливих факторів, таких як пологи, викидні, діагностичні вишкрібання та внутрішньоматкові втручання. Наявність мікро- або макропошкоджень слизової матки слугує вхідними воротами для інфекції.

Основні симптоми метрита — це болі та патологічні виділення з статевих шляхів. Хронічна форма захворювання може призвести до збоїв в менструальному циклі. Діагноз встановлюється гінекологом на основі клінічної картини, вагінального обстеження та результатів додаткових досліджень.

Лікування метрита здійснюється комплексно з урахуванням активності запалення, скарг та стану репродуктивної системи. В більшості випадків достатньо консервативної терапії, спрямованої на переривання патогенних процесів. Інструментальне очищення матки потрібне лише у випадку наявності залишків плацентарної тканини, оскільки їх присутність у матці може підтримувати запалення.

Види

Існує два основних типи метрита:

• гострий;
• хронічний.

Крім того, деякі автори виділяють підгострий варіант захворювання.

Симптоми метрита

Клінічні прояви метрита включають такі симптоми:

• болісні та неприємні відчуття в нижній частині живота;
• виділення зі статевих шляхів з неприємним запахом;
• підвищення температури (при гострому перебігу);
• головні болі, загальна слабкість і нездужання (при гострому метрити).

Хронічний ендоміометрит характеризується хвилеподібним перебігом; при цьому загострення можуть бути викликані переохолодженням, респіраторними інфекціями або зміною статевого партнера. Загострення часто протікають з помірними болями, температура залишається в межах норми або підвищується до субфебрильних значень. Хронічне запалення матки може призвести до аномальних маткових кровотеч, включаючи міжменструальні або більш рясні менструації.

Небезпека хронічного ендоміометриту полягає в порушенні рецептивності слизової матки та розладах місцевого імунного протидії, що може призвести до безпліддя або ускладнень вагітності.

Причини метрита

Метрит зазвичай розвивається через наявність умов для інфекції в матці. Основні фактори ризику включають:

• Пологи. Післяпологове запалення міометрію займає одне з провідних місць у патології матки. Область плацентарного ложа є раневою поверхнею, що сприяє розмноженню умовно-патогенних мікроорганізмів, активність яких зростає на фоні тимчасового придушення імунної системи.
• Викидні та аборти. Неправильне переривання вагітності негативно позначається на імунній відповіді, що створює схильність до метрита, особливо у випадку проведення внутрішньоматкових процедур.
• Нерозвиваючася вагітність. Цей стан пов'язаний з високим ризиком хронічного ендометриту (метриту), який може бути як наслідком, так і причиною мертвої вагітності.
• Внутрішньоматкова спіраль. Цей метод контрацепції може порушити нормальний мікробний баланс репродуктивного тракту, сприяючи проникненню умовно-патогенних мікроорганізмів та хронічному запаленню.

Розвиток метрита найчастіше пов'язано з активацією умовно-патогенної мікрофлори, яка зазвичай мешкає у статевих шляхах. Потенційна патогенність цих мікроорганізмів контролюється нормальною флорою. Баланс мікробної середовища залежить від активності локального та системного імунітету. Умови, що сприяють зниженню захисту, включають:

• анатомічні порушення в області таза;
• супутні інфекції (кольпіт, вульвіт, цервіцит);
• прийом імуносупресорів;
• цукровий діабет.

Найбільш поширені збудники гострого метрита — стрептококи, стафілококи, кишкова паличка та інші ентеробактерії. Збудники, пов'язані з урогенітальними інфекціями, зазвичай призводять до підгострої або хронічної форми метрита і передаються переважно статевим шляхом. Ключові з них — Mycoplasma hominis, Chlamydia trachomatis, Trichomonas vaginalis та Neisseria gonorrhoeae.

Діагностика

Обстеження пацієнтки з підозрою на метрит включає наступні методи:

• гінекологічне дослідження і пальпація матки;
• УЗД органів малого таза;
• мікроскопія вагінального та цервікального відділення;
• бактеріологічний посів зразків (з дотриманням асептики);
• ПЦР-дослідження для виявлення збудників урогенітальних інфекцій;
• клінічний аналіз крові для оцінки загального стану організму;
• клінічний аналіз сечі для виявлення супутніх інфекцій сечовивідних шляхів.

Програма обстеження розробляється індивідуально, з урахуванням особливостей симптоматики, факторів ризику та планів репродуктивного здоров’я.

Лікування метрита

Лікування метрита розробляється індивідуально з урахуванням перебігу захворювання та факторів ризику.

Консервативне лікування

В більшості випадків своєчасне консервативне лікування дозволяє усунути запальний процес у м'язовій оболонці матки. При гострому метрити призначають антибактеріальні, утеротонічні та протизапальні препарати, а також знеболюючі засоби. Також необхідно забезпечити достатній водний баланс або проводити дезінтоксикаційні заходи.

Лікування хронічного метрита є більш складним завданням, що вимагає комплексного підходу. Одних антибіотиків може бути недостатньо, тому в терапію додають гестагени для підвищення імунної реакції, а також протизапальні препарати. Фізіотерапевтичні методи також демонструють позитивні результати при гострому перебігу.

Хірургічне лікування

В деяких випадках потрібне інструментальне очищення маткової порожнини. Це може бути здійснено через вакуум-аспірацію або вишкрібання. Очищення необхідне, якщо присутні залишки плацентарної тканини, які сприяють підтриманню запалення. При піометрі виконують бужування цервікального каналу для виведення гнійного вмісту, перш ніж порожнину матки обробити антисептиками.

Гнійні запалення маткової стінки зустрічаються рідко, але при їх діагностуванні може знадобитися ампутація або екстирпація матки для збереження життя жінки.

Профілактика

Щоб знизити ризик інфекційних ускладнень, рекомендується дотримуватися наступних заходів:

• вибір спеціалізованих медичних закладів для пологів та лікування можливих акушерських ускладнень;
• дотримання особистої гігієни;
• використання презервативів під час статевих контактів, пов'язаних з підвищеним ризиком інфікування;
• своєчасне лікування запальних процесів піхви та шийки матки.

Реабілітація

Після хірургічного втручання при метритах важливо дотримуватись наступних рекомендацій:

• виключити статеву активність;
• не піднімати тяжкості;
• відмовитися від гарячих ванн; оптимальний душ;
• регулярно приймати призначені лікарем препарати.

Ліжковий режим не є обов'язковим, але жінці слід орієнтуватися на самопочуття. У випадку нормального стану можливе легке фізичне навантаження та прогулянки на свіжому повітрі.