Гельмінтоз - симптоми, лікування, причини

Про захворювання

На сьогоднішній день в Україні зареєстровано до 70 різних видів гельмінтів. Відомо до 250 видів паразитів, що викликають гельмінтози.

Процес зараження досить простий: яйця паразитів проникають в організм людини разом з їжею або забрудненою рідиною, потім вони осідають в певних органах і починають активно розмножуватися. В деяких випадках інфікування може відбуватися при безпосередньому контакті з носієм або при використанні чужих предметів особистої гігієни та нижньої білизни. Деякі види паразитів також можуть потрапляти в організм через вдихуване повітря.

Види

З урахуванням особливостей інфекційного процесу, фахівці виокремлюють:

• біогельмінтози: для розвитку та передачі збудника необхідний проміжний господар;
• геогельмінтози: проміжного господаря немає, яйця і/або личинки розвиваються в ґрунті;
• контактні гельмінтози: інфекція передається безпосередньо від людини до людини.

В більш широкому сенсі, експерти виокремлюють дві основні групи паразитів, які найбільш часто вражають людину: круглі черви (нематоди) та плоскі черви, до яких входять стрічкові черви та сосальщики.

Симптоми

В клінічному перебігу гельмінтозів у дорослих можна виокремити дві основні фази:

• гостра фаза, яка триває до 2 місяців;
• хронічна фаза, яка може тривати кілька років.

Різні види гельмінтів вражають різні органи:

• аскари, свинячий і биків цепінь, гострики – товстий кишківник;
• трематоди – печінка і жовчні протоки;
• ехінококи, легеневі сосальщики – органи дихання;
• ехінококи, альвеококи, шистосоми – центральна і периферична нервова система;
• некатори, цестоди – кровоносна система;
• трихінели, філярі – лімфатична система.

Основні симптоми гельмінтозів у дорослих в гострому періоді включають:

• болі в м’язах;
• підвищення температури;
• озноб;
• болісність в області живота;
• метеоризм та інші диспептичні симптоми;
• загальне погіршення стану;
• слабкість;
• швидку втомлюваність;
• кашель;
• задавленість;
• підвищену роздратованість.

Деякі пацієнти помітили значне зниження апетиту, інші ж, навпаки, скаржаться на постійне відчуття голоду або зміни в смакових уподобаннях.

Хронічна форма гельмінтозів у дорослих супроводжується загальними симптомами інтоксикації та специфічними проявами, пов’язаними з місцем розташування паразитів. Найбільш часто зустрічаються:

• постійні болі в животі, які посилюються після їжі або фізичних навантажень;
• метеоризм;
• роздутий живіт;
• порушення стільця.

Супутніми симптомами можуть бути:

• постійне відчуття втоми;
• апатія;
• немотивована втрата ваги;
• корові висипи;
• коровий свербіж;
• надмірна роздратованість;
• періодичні сплески голоду, які змінюються байдужістю до їжі.

При ультразвуковому дослідженні органів черевної порожнини можливо спостерігати збільшені печінку і селезінку. Лабораторні аналізи крові можуть виявити анемію і нестачу деяких мінералів.

При міграції кишкових паразитів в близькі органи у жінок можуть розвиватися вагініти, вульвовагініти, ендометрит і інші запальні процеси.

При ураженні серцево-судинної та дихальної систем основними ознаками можуть стати:

• виражена задишка;
• постійне сухе покашлювання;
• втомленість і слабкість;
• аритмія.

При ураженні лімфатичної системи можуть спостерігатися збільшені лімфатичні вузли та набряки в ділянці статевих органів і молочних залоз.

Причини

Основною причиною розвитку гельмінтозів є вживання їжі, що містить личинки або яйця паразитів:

• сировини або недостатньо термічно обробленої яловичини, свинини, курки та інших видів м’яса;
• свіжої риби;
• сирих яєць;
• невказаних фруктів, овочів і зелені.

Зараження може також відбуватися через неочищену питну воду і воду з природних джерел або басейнів.

Гельмінти можуть передаватися контактним шляхом через постільну та нижню білизну, а також через предмети загального користування (рушники, посуд, столові прилади, дверні ручки тощо), а також при використанні чужих засобів особистої гігієни.

Діагностика

Після первинного огляду, збору анамнезу та оцінки скарг пацієнта, лікар призначає лабораторні тести для підтвердження глистної інвазії. До них відносяться:

• клінічний аналіз крові;
• аналіз калу на яйця глист;
• імунноферментний аналіз або ПЛР за показаннями;
• специфічні тести для оцінки функції печінки;
• зіскоб на ентеробіоз;
• гістологія зразків тканин і біологічних рідин.

Обов’язково призначається ультразвукове дослідження печінки, селезінки, нирок, а також рентгенографія органів ШКТ. Також можуть бути використані комп’ютерна або магнітно-резонансна томографія та ендоскопічні методи обстеження різних відділів кишківника.

Лікування

У більшості випадків госпіталізація для адекватного лікування не потрібна. Терапія гельмінтозу у дорослих проводиться амбулаторно під спостереженням лікаря з регулярними лабораторними перевірками. У стаціонар потрапляють тільки ті пацієнти, у кого на фоні гельмінтозу розвинулися ускладнення або є обтяження хронічними захворюваннями.

Основу лікування складають протигельмінтні препарати різних груп. Дозування, схеми прийому та конкретні препарати вибирає тільки лікар на основі лабораторних досліджень, маси та віку пацієнта.

Також можуть бути призначені:

• заходи з детоксикації;
• жарознижувальні препарати;
• протип алергічні засоби;
• діуретики за наявності набряків.

Рекомендується дотримуватись легкої дієти з обмеженням важкої їжі, смажених, копчених і маринованих страв, які можуть чинити додаткове подразнення на органи ШКТ.

Профілактика

В якості заходів профілактики рекомендується:

• контролювати якість питної води, переважно використовувати кип’ячену, добре фільтровану або бутильовану воду;
• відмовитися від вживання сирого м’яса та риби;
• купувати продукти тільки в офіційних торгівельних точках;
• ретельно мити овочі, фрукти, ягоди та зелень перед вживанням;
• не використовувати чужі засоби особистої гігієни;
• регулярно проводити вологе прибирання в приміщеннях, де перебувають домашні тварини;
• не вживати невимиті плоди з грядок;
• проводити обробку домашніх тварин від паразитів.

Людям, які постійно контактують з ґрунтом, тваринами, часто займаються риболовлею або полюванням, а також подорожують у регіони з низьким рівнем життя, слід двічі на рік проходити медикаментозну профілактику. Деталі про те, як це зробити і які препарати використовувати, пояснить лікар на особистій консультації.