Хронічний цистит - симптоми, лікування, причини

Загальне про недугу

Хронічний цистит найчастіше діагностується у жінок. У приблизно 25% жінок, які перенесли інфекції сечових шляхів, запалення сечового міхура може перейти в хронічну форму, яку важко лікувати.

Основні причини хронічного циститу пов'язані з реакцією імунної системи на бактерії. У більшості випадків імунний захист не може повністю ліквідувати збудника, що призводить до хронічного запалення. Патологічні запальні реакції сприяють пошкодженню стінки сечового міхура. У чоловіків частіше спостерігається вторинний цистит, що виникає на фоні хронічного простатиту.

Хронічний цистит може протікати у формі періодичних загострень або мати безперервний характер. У першому випадку симптоми виникають час від часу, а в періоди ремісії прояви відсутні. У другому випадку дискомфорт, болі та дизурія можуть бути присутніми постійно, що негативно позначається на якості життя пацієнта і призводить до розвитку астенічного синдрому.

Для діагностики хронічного циститу потрібно провести як об'єктивний огляд, так і ряд лабораторних та інструментальних досліджень. Лікування повинно бути комплексним з урахуванням факторів, що сприяють хронізації запалення.

Різновиди

Хронічний цистит може бути двох типів:

• первинний – коли запальний процес починається в сечовому міхурі;
• вторинний – коли запалення спочатку охоплює сусідні органи, і в подальшому зачіпає сечовий міхур.

Ознаки хронічного циститу

Під час загострення хронічного циститу у жінок можуть спостерігатися наступні симптоми:

• часте сечовипускання – більше 8 разів на день і більше 1 разу вночі;
• дискомфорт і болісні відчуття при сечовипусканні;
• виділення невеликих порцій сечі;
• термінові позиви до сечовипускання, які важко стримати;
• боли в області сечового міхура (над лонним симфізом).

У деяких пацієнток може спостерігатися гематурія. Якщо кількість еритроцитів у сечі значна, сеча стає червоною. При мікрогематурії сеча виглядає солом'яно-жовтою, а при мікроскопічному аналізі фіксується збільшена кількість еритроцитів, що підтверджує їх походження з нижньої частини сечових шляхів. При складній формі циститу може спостерігатися підвищення температури.

Хронічний цистит може проявлятися як періодичними загостреннями, так і у безперервній формі. У останньому випадку відзначаються постійні незначні болі в надлобковій області, ускладнене сечовипускання та зміни в загальному аналізі сечі (підвищені лейкоцити, наявність бактерій).

Фактори ризику

До факторів, що сприяють розвитку хронічного циститу, відносять:

• раніше епізоди інфекцій сечового міхура;
• спадкова схильність, пов'язана зі зниженою резистентністю слизових оболонок;
• аномалії будови органів сечової системи;
• травматичні маніпуляції, наприклад, груба катетеризація або цистоскопія;
• інсулінорезистентність і підвищений вміст глюкози в крові;
• надмірна маса тіла;
• необґрунтоване використання антибіотиків, що часто спостерігається при самолікуванні;
• інфекційно-запальні захворювання вульви і піхви;
• бактеріальний вагіноз, який може сприяти вторинним інфекціям.

Існують і вікові фактори ризику. У молодих жінок і дівчат ймовірність хронічного циститу може зростати в випадках:

• наявності кількох статевих партнерів;
• зустрічі нового партнера протягом останнього року;
• використання сперміцидів;
• вагітності, коли спостерігається зниження активності імунної системи.

У жінок у перименопаузальному та постменопаузальному віці основною причиною хронічного циститу стає дефіцит естрогенів, що впливає на стан слизових оболонок сечової та статевої систем, збільшуючи їх уразливість до інфекцій. Додаткові фактори включають:

• неповне спорожнення сечового міхура;
• недостатність тазового дна з пролабуванням стінки сечового міхура;
• хірургічні операції на органах сечостатевої системи.

Методи діагностики

Діагностика хронічного циститу включає наступні дослідження:

• загальноклінічний аналіз сечі, який допоможе виявити підвищену кількість лейкоцитів і бактерій;
• бактеріологічне дослідження сечі – наявність більше 1000 колонієутворюючих одиниць на мл підтверджує бактеріальну природу запалення;
• мікроскопічне дослідження секрету з піхви та уретри;
• тести на інфекції, що передаються статевим шляхом (метод ПЦР);
• ультразвукове сканування сечового міхура для виключення вторинних причин (пухлини, камені).

Цистоскопія може бути застосована лише в складних клінічних ситуаціях, коли інші методи не здатні встановити остаточний діагноз.

Терапія хронічного циститу

Лікування рецидивуючого циститу вимагає комплексного підходу з урахуванням індивідуальних факторів, що сприяють хронічному запаленню.

Консервативна терапія

Консервативне лікування хронічного циститу включає медикаментозні та немедикаментозні заходи.

Рекомендуються немедикаментозні підходи:

• дотримання дієти з обмеженням гострих, солоних та подразнюючих продуктів;
• споживання достатньої кількості рідини – рекомендується 2-2,5 літри на добу;
• використання рослинних препаратів, що захищають сечостатеву систему (шипшина, журавлина, толокнянка, брусниця тощо);
• фізіотерапія та легкий масаж сечівника (після зняття гострих проявів).

Медикаментозна терапія включає антибіотики, до яких чутливі виділені мікроорганізми, тривалий прийом яких необхідний для знищення патогенів. Іммуномодулятори також можуть використовуватися в рамках комплексного лікування. Локально в сечовий міхур може вводитися гіалуронова кислота або власна плазма під контролем цистоскопії.

Лікування хронічного циститу у літніх жінок вимагає особливої уваги. У лікаря виникає потреба врахувати естрогеновий дефіцит, який може викликати урогенітальну атрофію і погіршувати перебіг запального процесу. Тому в схему лікування додаються місцеві форми естрогенів (естрадіол, естріол). Ця терапія складається з двох етапів:

• перший етап – насичення тканин естрогеном (щоденне застосування препарату протягом 2 тижнів);
• другий етап – підтримуючий, який включає підтримання оптимального рівня естрогенів у тканинах (тривалість від 2-3 місяців до року з введенням препарату двічі на тиждень).

Хірургічне втручання

Хірургічне лікування може застосовуватися при наявності аномалій сечостатевої системи для створення умов, що сприяють усуненню запального процесу і профілактиці ускладнень.

Профілактика хронічного циститу

Первинна профілактика хронічного циститу включає своєчасне лікування запальних процесів у сечостатевій системі та захист від інфекцій.

Для запобігання прогресуванню хронічного циститу корисні наступні рекомендації:

• підтримка нормального мікробіома у піхві – за показаннями можливе місцеве введення препаратів з лактобактеріями;
• використання фітотерапії;
• регулярні візити до спеціалістів (уролог, гінеколог) для контролю стану.

Реабілітація після лікування

По завершенні основного курсу терапії хронічного циститу рекомендовано своєчасно спорожняти сечовий міхур, пити багато рідини, періодично проходити курси фітотерапії та фізіотерапії. Жінкам важливо підтримувати баланс мікрофлори у піхві, для чого слід використовувати щадні засоби інтимної гігієни, носити білизну з натуральних тканин та регулярно проходити огляди у гінеколога.