Посткоїтальний цистит - симптоми, лікування, причини

Що таке посткоитальний цистит?

Посткоитальний цистит – це хронічне запальне захворювання сечового міхура, яке виникає після статевих зносин. Воно викликає дискомфорт, тривогу та почуття провини, суттєво обмежує сексуальну активність та може призводити до конфліктів у особистому житті.

Медичний холдинг надає своїм пацієнтам лише інформативні методи діагностики та ефективні рішення для боротьби з циститом, що виникає після інтимної близькості.

Причини посткоитального циститу

У жінок цистит після статевого акту викликаний бактеріальною флорою, яка мешкає у піхві та легко проникає в уретру, а потім у сечовий міхур. Це сприяє особливостям будови сечовивідного каналу та перинеуму, а також акушерсько-гінекологічному статусу:

• коротка і широка уретра;
• близьке сусідство зовнішнього отвору сечовивідного каналу, ануса і піхви, які часто заселені умовно-патогенними мікроорганізмами;
• вроджена або набута після пологів гіпермобільність уретри;
• часті вульвовагініти;
• використання сперміцидів і вагінальних діафрагм;
• часта зміна сексуальних партнерів;
• брак жіночих статевих гормонів;
• імунодефіцити (зокрема, ВІЛ-інфекція).

Найчастіше основним збудником циститу у жінок після статевого акту стає кишкова паличка, рідше – патогенні мікроорганізми, які передаються статевим шляхом.

Потрапляння інфекції в сечовий міхур призводить до гострого запалення, яке, при частих рецидивах і відсутності адекватного лікування, може переходити в хронічну форму.

Симптоми посткоитального циститу

Симптоматика циститу після сексу досить виражена і завдає жінці сильного дискомфорту. Вона відчуває часті болісні позиви до сечовипускання. Позиви в туалет з'являються частіше, ніж раз на годину, а обсяг виділеної сечі невеликий. Також можуть виникати настійні позиви, коли жінці терміново потрібно відвідати туалет, інакше відбувається підтікання сечі.

Жінки відчувають і хибні позиви до сечовипускання, коли виникає відчуття, що необхідно спустошитися, але дія виявляється безрезультатною. При яскраво вираженому запаленні в останній порції сечі можлива наявність крові.

Захворювання зазвичай розвивається гостро, з яскравою залежністю від статевого контакту.

Діагностика посткоитального циститу

При виникненні наведених вище симптомів посткоитального циститу жінці слід звернутися до уролога. Спеціаліст вислухає скарги, збереться анамнез (уточнює, чи часто виникає дискомфорт після статевих актів, які ще захворювання спостерігаються), проведе фізикальне обстеження. Пальпація надлобкової області, як правило, буде болісною.

Основний метод лабораторної діагностики – загальний аналіз сечі, в якому при циститі можуть бути виявлені такі зміни:

• збільшена кількість лейкоцитів;
• наявність бактерій;
• еритроцити;
• білок.

Діагноз підтверджують перші два показники, тоді як інші можуть перебувати в нормальних межах, але їх наявність вказує на ступінь запального процесу.

Для ідентифікації збудника проводять:

• бактеріологічний посів сечі;
• ПЦР-дослідження на статеві інфекції з забором біоматеріалу з уретри та шийки матки.

Для уточнення діагнозу пацієнтці рекомендується УЗД нирок та сечового міхура.

Лікування посткоитального циститу

Основу лікування циститу, що виникає після близькості, складають антибактеріальні та антисептичні препарати, що діють на сечостатеву систему. Жінкам у постменопаузі часто рекомендуються естрогенні препарати місцевої дії, які допомагають покращити стан вагінального епітелію, зволожити слизову і відновити мікрофлору. Проте такі методи лікування не завжди дозволяють запобігти рецидивам, оскільки вони впливають лише на мікроорганізми, які спричинили запалення, не зачіпаючи стан уретри – вхідний шлюз інфекції.

Сучасні методи лікування циститу у жінок після статевого акту включають використання філерів, особливо гіалуронової кислоти. Цей препарат вводять у підслизовий шар уретри, що призводить до механічного звуження, оскільки гіалуронова кислота має високу гідрофільність — вона притягує молекули води, отже, збільшує обсяг. Це природним чином закриває вхід в уретру та перешкоджає потраплянню бактерій з піхви через сечовивідний канал у сечовий міхур.

Жінкам з опущенням тазових органів може бути рекомендована пластична операція для відновлення анатомії перинеуму. Правильне розташування та структура уретри, піхви і сечового міхура забезпечують захист від інфекції.

Профілактика посткоитального циститу

Для запобігання посткоитальному циститу у жінок урологи рекомендують дотримуватись наступних рекомендацій:

• використовувати якісні презервативи з достатньою кількістю змазки під час сексуальних контактів;
• уникати застосування сперміцидів та вагінальних діафрагм, оскільки ці методи контрацепції не підходять при посткоитальному циститі;
• перед сексом і відразу після нього спустошувати сечовий міхур і проводити гігієну зовнішніх статевих органів;
• вести статеве життя лише з перевіреним партнером, уникаючи випадкових зв’язків, особливо без використання засобів контрацепції;
• пити достатню кількість рідини.