Лейкоплакія шийки матки - симптоми, лікування, причини

Що таке лейкоплакія шийки матки?

Лейкоплакія являє собою патологічну зміну епітелію шийки матки, в ході якої багатошаровий плоский епітелій припиняє виробляти глікоген і починає роговіти (нормальне ороговіння відсутнє). Цей стан проявляється у вигляді білуватих ділянок на слизовій, що й дало назву (грец. Leukos – білий).

Типи лейкоплакії шийки матки

Існує два основних типи лейкоплакії:

• Ніжна - легко відшаровується (можна видалити за допомогою тампона).
• Груба - представлена щільними бляшками, які міцно з'єднані з підлягаючою слизовою.

За розподілом виділяють:

• точкову;
• широку, яка охоплює всю поверхню шийки матки.

Симптоми лейкоплакії шийки матки

Лейкоплакія шийки матки зазвичай не викликає суб'єктивного дискомфорту. Лише невелика кількість жінок може відзначати рясні білі виділення з піхви та кров'янисті мазючі виділення після сексу (це пов'язано з пошкодженням судин слизової).

Частіше за все лейкоплакія виявляється тільки під час гінекологічного огляду. Основні ознаки включають:

• білі плями (через ороговіння та потовщення епітелію, через який погано просвічуються судини);
• чіткі контури;
• видимі зміни неозброєним оком до застосування хімічних проб;
• пляма на рівні з навколишнім епітелієм або трохи підвищена.

Діагноз підтверджується при виконанні розширеної кольпоскопії. Це дослідження полягає в огляді шийки матки під мікроскопом і проведенні ряду тестів. Ділянки лейкоплакії, позбавлені глікогену, після обробки йодом не фарбуються (йоднегативні ділянки).

При встановленні діагнозу лейкоплакії гінеколог обов'язково проводить біопсію - бере зразок тканини з найбільш змінених ділянок. Далі матеріал підлягає гістологічному аналізу (морфолог вказує на наявність паракератозу або акантозу). Біопсія є важливою частиною при плануванні лікування, оскільки неможливо спрогнозувати зміни, що відбуваються в епітелії під зоною ороговіння.

Таким чином, остаточний діагноз лейкоплакії встановлюється кваліфікованим гінекологом на підставі морфологічного аналізу біоптату шийки матки.

Причини лейкоплакії шийки матки

Лейкоплакія характеризується порушенням процесів епітеліальної диференціації. Частіше за все цей стан викликаний як зовнішніми, так і внутрішніми факторами. До зовнішніх причин можна віднести:

• механічне пошкодження шийкового епітелію (активний статевий акт, використання секс-іграшок, раніше виконана діатермокоагуляція шийки матки);
• хімічне та температурне подразнення (наприклад, тривале використання контрацептивних капелюшків, які потрібно попередньо обробити гелем з кислою реакцією);
• запальні процеси (особливо папіломавірусна інфекція).

До внутрішніх факторів відносяться:

• проблеми з травною системою;
• порушення обміну ретинолу;
• гормональні збої (ановуляторні цикли);
• ослаблений імунний статус;
• тривалий прийом естрогенних препаратів;
• пролапс тазових органів;
• рубцеві зміни шийки матки після пологів та абортів.

В окремих випадках можна виявити випадки лейкоплакії у близьких родичок по жіночій лінії.

Діагностика лейкоплакії шийки матки

Після проведення кольпоскопії та гістологічного дослідження для підтвердження діагнозу лейкоплакії призначається індивідуально підібраний комплекс обстежень, спрямованих на виявлення причин цього стану. У програму діагностики можуть входити наступні методи:

• бактеріоскопічне та бактеріологічне дослідження мікрофлори піхви та шийки матки;
• аналіз гормонального профілю;
• ПЦР для виключення урогенітальних інфекцій, особливо високонконгенних штамів папіломавірусу, який значно погіршує клінічну ситуацію при наявності лейкоплакії;
• цитологічне дослідження мазків з зовнішньої поверхні шийки матки та цервікального каналу (для аналізу клітинного складу);
• ультразвукове сканування органів малого тазу (для побічної оцінки нормальної регуляції менструального циклу);
• офісна гістероскопія і, за необхідності, вишкрібання цервікального каналу з подальшим морфологічним вивченням тканин.

Методи лікування лейкоплакії шийки матки

Головна мета лікування лейкоплакії – видалити патологічно змінені ділянки епітелію. За потреби призначається протирецидивна терапія.

Консервативне лікування

Якщо при мікроскопічному дослідженні виявлено запальний процес, то спочатку проводиться його купірування. На першому етапі гінеколог призначає місцеві та/або системні протимікробні препарати, а на другому – засоби для відновлення нормального складу вагінальної мікрофлори.

В деяких випадках пацієнтки можуть не потребувати лікування. Це стосується молодих не роду жінок з негативним ВПЧ-статусом. Їм рекомендовано регулярно відвідувати гінеколога для динамічного спостереження (цитологічні мазки та розширена кольпоскопія).

Хірургічне лікування лейкоплакії шийки матки

Видалення ділянок лейкоплакії виконується тільки при першій-другій степені чистоти вагінального тесту, тобто за відсутності запального процесу, а також після гістологічного підтвердження діагнозу і виключення злоякісної трансформації. До основних методів лікування відносяться:

• кріотерапія (заморожування);
• діатермокоагуляція (припікання);
• радіохвильова хірургія;
• високоінтенсивна лазерна терапія;
• аргоноплазмова абляція.

Якщо лейкоплакія поєднується з деформацією і значним збільшенням шийки матки, гінеколог може запропонувати проведення пластичної операції для профілактики рецидивів. Зміна анатомії шийки матки може знизити захисні бар'єри, що сприяє порушенню процесів диференціації епітелію.

При виявленні папіломавірусної інфекції та гістологічних ознак дисплазії стан оцінюється як серйозне. Гінекологи говорять про інтраепітеліальне ураження, що потребує абляції (прижигання) або ексцизії (видалення патологічної області шийки матки).

Профілактика лейкоплакії шийки матки

Знизити ймовірність розвитку лейкоплакії можна наступними методами:

• своєчасне лікування захворювань шийки матки;
• захист від папіломавірусної інфекції через вакцинацію та уникання статевих контактів з неперевіреними партнерами;
• раннє виправлення порушень менструального циклу;
• контрацепція для запобігання абортам як методу контролю народжуваності.

Жінки, які пройшли електричне або хімічне припікання шийки матки, повинні регулярно спостерігатися у гінеколога. Протягом першого року після лікування рекомендується проводити кольпоскопічний огляд шийки матки раз на місяць.

Реабілітація після операції

Після видалення ділянок лейкоплакії стаціонарне спостереження не потрібне, і жінка може залишити клініку практично відразу після процедури.

Основні рекомендації на етапі реабілітації, яких слід дотримуватись до повного відновлення епітелію (про завершення цього процесу повідомить гінеколог), включають:

• відмова від вагінальних статевих контактів;
• обмеження фізичної активності;
• утримання від відвідування саун і бань;
• відмова від прийняття ванни на користь гігієнічного душу;
• уникнення тривалого перебування на сонці;
• відмова від використання менструальних тампонів (дозволені лише прокладки, які слід змінювати кожні 3-4 години).

Для прискорення загоєння шийки матки можуть бути запропоновані репаративні препарати для введення у піхву.