Маршова стопа - симптоми, лікування, причини

Що таке маршова стопа?

Маршова стопа є стресовим переломом, що виникає у плюсневих і/або передплюсневих кістках під впливом тривалих навантажень.

Загальний опис захворювання

Вперше цю проблему позначив прусський військовий лікар Breithaupt у 1855 році, описавши набряк тила стопи у солдатів, які відчувають тривалі фізичні навантаження, без використання рентгенівського обладнання. Пізніше до дослідження цієї паталогії долучилися C. Deutschlender (1921) та C. Henschen (1929), які шляхом рентгенографічних досліджень поглибили розуміння цієї хвороби, що призвело до появи терміна «хвороба Дойчлендера».

Найчастіше при маршовому переломі задіюються плюсневі кістки, в меншій мірі спостерігаються ускладнення з п'ятковою і таранною кістками. Рентгенологічне дослідження може бути утруднено в залежності від стадії захворювання.

Лікування таких переломів зазвичай проводиться з використанням консервативних методів.

Стадії захворювання

Маршова стопа ділиться на дві основні стадії:

• Доклінічна стадія, коли відсутні ясні симптоми, але вже спостерігаються ранні зміни кісткової тканини через звичні інтенсивні навантаження.
• Клінічна стадія, при якій з'являються болі в області стопи, і на рентгенівських знімках можна побачити пошкодження кісткової тканини.

Ознаки маршової стопи

У людей, схильних до захворювання, симптоми маршової стопи можуть проявлятися через 1-2 місяці інтенсивних фізичних тренувань, особливо під час марширування. На початкових етапах біль з'являється тільки під час фізичної активності і зникає в стані спокою. Якщо захворювання не діагностується на цьому етапі і навантаження продовжують зрости, болі стають постійними. Внаслідок порушення цілісності кісткової тканини і розвиткуperiostitis стопа починає набрякати, червоніти і ставати гарячою на дотик.

Причини виникнення

Поява маршової стопи пов'язана з навантаженнями, що викликають стресові переломи, особливо у новобранців. Збільшення навантажень, що перевищують попередній рівень фізичної активності, може викликати патологічні зміни в кістковій тканині у деяких військовослужбовців. Ймовірність розвитку захворювання залежить від регулярності тренувань, зрілості кісткової тканини і стану опорно-рухової системи.

У групі ризику також знаходяться певні категорії спортсменів, такі як лижники, та танцюристи балету. Біг по жорстких поверхнях сприяє появі стресових переломів.

Деякі автори відзначають, що представники кавказької національності мають вищу схильність до перебудованих процесів у кістках, у той час як серед людей негритянської раси ця патологія практично не спостерігається.

Деякі дослідження вказують на зв'язок між кровообігом у кінцівках та виникненням стресових переломів. Наприклад, при маршовому переломі спостерігається сповільнення або повне припинення внутрішньокісткового кровотоку, що призводить до ішемії надкостниці і можливої резорбції кісткової тканини. Мікропереломи можуть викликати локальне запалення, подальше руйнування тканин і формування зон просвітлення. Якщо навантаження продовжуються, кісткова тканина починає руйнуватися, і утворюються порожнини, заповнені молодою тканиною, що також може не відображатися на рентгені у вигляді тріщин.

Методи діагностики

Рентгенографія використовується як скринінговий метод, однак можливі помилки в діагнозі через наявність «рентгенонегативного періоду». У таких випадках застосування радіонуклідних досліджень може допомогти уникнути помилок на ранніх етапах діагностики і стежити за динамікою захворювання. У сучасній травматології, особливо в неясних клінічних ситуаціях, перевага віддається МРТ та КТ, які пропонують високу чутливість при діагностиці стресових переломів.

Методи лікування маршової стопи

Лікування маршової стопи здійснюється виключно консервативними методами. Через специфіку паталогії хірургічні втручання не застосовуються.

Консервативне лікування

В залежності від стадії захворювання і локалізації патологічного процесу термін гіпсової іммобілізації може становити від 2 до 4 тижнів. Підтримка нерухомості підошви стопи створює умови для регенерації і відновлення кісткової тканини.

Після накладення гіпсу відразу ж призначаються фізіотерапевтичні процедури, такі як УВЧ-терапія, магнітотерапія та іонофорез, що допомагають впливати на патологічні зони. Для покращення ремоделювання кісткової тканини можуть бути призначені препарати кальцію та вітаміну D.

Сьогодні також застосовуються нові методи консервативного лікування, такі як плавання і лікувальна фізкультура.

Хірургічна корекція

Для лікування неускладнених маршевих переломів хірургічні методи зазвичай не використовуються. Операція може розглядатися тільки в разі пізнього виявлення патології і появи серйозних ускладнень.

Профілактика захворювань

Профілактичні заходи при маршовій стопі спрямовані на оптимізацію фізичних навантажень у військовослужбовців та спортсменів. Навантаження повинні поступово збільшуватися, щоб забезпечити адаптацію кістково-м'язової системи. Молодим людям рекомендується займатися спортом ще до служби в армії, щоб зміцнити опорно-руховий апарат.

Реабілітація після лікування

Після зняття гіпсованої пов'язки починається активний етап реабілітації, який включає:

• вправи лікувальної гімнастики;
• масаж;
• фізіотерапевтичні процедури.

Комплексний підхід до реабілітації призводить до повноцінного відновлення кісткової тканини.