Ниркова колька - симптоми, лікування, причини

Що таке ниркова колька?

Ниркова колька є гострим станом, яке виникає внаслідок перешкоди відтоку сечі з верхніх частин сечовивідних шляхів. Основним симптомом цього синдрому є сильний біль у поясниці.

Ниркова колька найчастіше розвивається раптово, як вдень, так і вночі. Симптоми можуть виникати як у стані спокою, так і під час руху. Ризик виникнення цього стану значно підвищується при наявності сечокам'яної хвороби. Конкременти блокують вихід сечі, що призводить до підвищення тиску в сечовивідних шляхах, розтягнення ниркової капсули і, як наслідок, до болю.

Діагностика включає стандартні процедури обстеження пацієнтів з урологічними проблемами – фізичний огляд, візуальні та лабораторні дослідження.

Уролог обирає відповідне лікування в залежності від клінічної ситуації – це може бути консервативний або хірургічний метод.

Види ниркової кольки

Ниркова колька ділиться на два типи:

• ускладнена – супроводжується гострою недостатністю, гострим запаленням, сепсисом або іншими супутніми станами;
• неускладнена – не має вторинних змін з боку сечовивідної системи.

Симптоми ниркової кольки

Основним симптомом ниркової кольки є раптовий приступ гострого болю. Больові відчуття мають такі характеристики:

• виявляються в періодах загасання і посилення;
• поширюються по маршруту сечових шляхів – болі можуть відчуватися не тільки в поясниці, але й в бічних відділах живота, паху та зовнішніх статевих органах;
• жодне зручне положення не допомагає зменшити біль (пацієнт постійно намагається знайти зручне положення);
• часте сечовипускання, іноді з різями і дискомфортом;
• супутніми симптомами є нудота, блювання без полегшення, прискорене серцебиття, легке підвищення температури.

Після приступу, який може пройти самостійно або при застосуванні спазмолітиків, в області поясниці залишається тупий неінтенсивний біль, і загальний стан пацієнта, як правило, задовільний.

Діагностика ниркової кольки

Діагностика ниркової кольки починається з ретельної оцінки скарг пацієнта. Далі уролог проводить фізичний огляд. Часто відзначається виражена болючість області поясниці, яка посилюється при глибокому натисканні та постукуванні.

Для всіх пацієнтів з урологічними скаргами обов'язково призначається загальний аналіз сечі. У випадку сечокам'яної хвороби, що викликала кольку, уаналізі можуть виявлятися підвищені рівні еритроцитів, а при запальному процесі – підвищення числа лейкоцитів та інші аномалії. Також проводиться загальний аналіз крові для оцінки запальних процесів. Біохімічне дослідження плазми на рівень креатиніну та сечовини, а також натрію та калію дозволяє отримати дані про функціонування нирок і виключити ниркову недостатність (небезпечне ускладнення кольки).

Інструментальні методи дослідження спрямовані на візуалізацію патологічного процесу, особливо можливих конкрементів. Серед них можна виділити:

• ультразвукове дослідження нирок та сечових шляхів – використовується як скринінговий метод, який доповнюється іншими;
• рентгенівська уро- та оглядова контрастна зйомка;
• комп'ютерна томографія – є найбільш чутливим методом, що дозволяє виявити практично всі типи конкрементів, крім індійських. КТ вважається першою лінією діагностики.

Методи лікування ниркової кольки

Основна мета лікування полягає в усуненні перешкод і відновленні нормального відтоку сечі. Для досягнення цієї мети в більшості випадків достатньо консервативного лікування, однак в деяких ситуаціях може знадобитися хірургічне втручання.

Консервативне лікування

До основних методів консервативного лікування, призначених урологом, відносяться:

• Застосування нестероїдних протизапальних засобів. Ці препарати сприяють зменшенню болю та усуненню запального набряку в сечових шляхах. В області урології намагаються мінімізувати використання наркотичних анальгетиків, оскільки вони можуть викликати небажані системні ефекти. Ці препарати застосовуються тільки у випадку неефективності нестероїдів.
• Використання спазмолітиків за показаннями. Деякі пацієнти можуть потребувати медикаментів, спрямованих на розслаблення гладкої мускулатури сечових шляхів.
• З використанням адреноблокаторів, які сприяють виведенню конкрементів із сечових шляхів. Цей метод актуальний, якщо діаметр каменю не перевищує 7 мм, тому всім пацієнтам з нирковою колькою обов'язково проводять детальне обстеження для визначення розмірів каменів.

У період зменшення болю можна прийняти теплу ванну, що допомагає розслабити гладкі м'язи і може сприяти виходу конкрементів.

Пацієнтам з інфекційними ускладненнями підбираються інфузійна та антибіотикотерапія індивідуально. Для вибору оптимальної терапії обов'язково проводиться бактеріологічний аналіз сечі з визначенням чутливості виділених збудників до антибіотиків.

Хірургічне лікування ниркової кольки

У випадках ускладненої ниркової кольки потрібне термінове відновлення відтоку сечі. Для цього проводиться дренування сечових шляхів через шкірні покриви. Показаннями для цієї процедури можуть бути:

• гострий пієлонефрит;
• значне зменшення виділення сечі або її повна відсутність (лікарі вважають це нирковою недостатністю);
• сепсис – наявність патогенних мікроорганізмів в крові.

У деяких випадках навіть в умовах неускладненої ниркової кольки доцільним може бути хірургічне втручання. Воно полягає у дроблені каменів або їх контактному витяганні.

Показання для таких процедур визначаються тим, що консервативне лікування очевидно не дасть позитивного результату, тобто коли уролог розуміє, що камінь не вийде природним шляхом під дією медикаментів.

Таким чином, спектр медичних послуг для пацієнтів з нирковою колькою є досить широким. Оптимальну програму лікування може розробити уролог, виходячи з детальних обстежень пацієнта.

Реабілітація

Після хірургічного втручання пацієнт залишається в стаціонарі під наглядом урологів на кілька днів. Лікарі контролюють функцію сечовипускання, загальний стан і динаміку лабораторних та інструментальних досліджень.

Після виписки рекомендується обмежити фізичну активність, уникати відвідування бань і саун. Контрольні огляди у уролога допоможуть встановити факт повного одужання або, за необхідності, скоригувати лікувальну програму для підвищення її ефективності.