Камені в сечоводі - симптоми, лікування, причини

Що являють собою камені в сечоводі?

Камені в сечоводі (уретеролітіаз) є однією з форм сечокам'яної хвороби. Ця патологія може розвиватися як у дітей, так і у людей похилого віку, причому віковий фактор може впливати на склад каменів. В зрілому віці частіше виникають сечовокислі камені, тоді як у молодих людей можуть утворюватися білкові.

Признаки наявності каменів у сечоводі

Симптоматика відсутня до тих пір, поки конкремент не перекриє просвіт сечоводу. Часто першим проявом хвороби є приступ ниркової коліки, який характеризується різкими болями в області попереку. Ключовими ознаками цього больового синдрому є:

• провокуючі фактори – фізичні навантаження, різкі рухи, надмірне споживання рідини;
• область болю – дискомфорт відчувається не лише в попереку, але і в області живота, паху та зовнішніх статевих органів;
• зміна положення тіла – зміна пози не приносить полегшення (пацієнт постійно намагається знайти зручне положення, але не знаходить його);
• супутні симптоми – біль супроводжується нудотою, блюванням, частими позивами до сечовипускання, різями під час сечовипускання, а також наявністю крові в сечі.

Температура при цьому зазвичай нормальна. Якщо вона підвищується до 38-40°C, це може свідчити про запалення. Не варто відкладати візит до лікаря, оскільки це може призвести до ниркової недостатності та сепсису.

Фактори, що сприяють утворенню каменів у сечоводі

Основний механізм утворення каменів – порушення метаболізму, включаючи зміну водно-електролітного складу та хімічного балансу крові. До факторів ризику відносяться:

• спадковість (наявність сечокам'яної хвороби у родичів);
• харчування (перевага гострих, кислих та солених страв, що може підвищити кислотність сечі);
• якість питної води (висока жорсткість і вміст солей);
• недостаток фізичної активності;
• дефіцит вітамінів A та E;
• прийом певних лікарських препаратів (сульфаніламідів, надлишку вітаміну C);
• тривалий період нерухомості після травм;
• захворювання сечовидільної системи;
• ендокринні порушення (руйнування в роботі паращитовидних залоз).

Також існують вторинні фактори, які пов'язані з порушенням руху сечі, що може призвести до кристалізації розчинених солей.

Діагностика каменів у сечоводі

Для діагностики каменів у сечоводі, крім опитування та клінічного огляду, лікар призначає візуалізуючі дослідження:

• рентгенографія з контрастуванням;
• ультразвукове дослідження нирок, сечоводів та сечового міхура;
• комп'ютерна томографія.

Лабораторні аналізи направлені на визначення типу конкрементів та можливих причин їх утворення.

• Загальний аналіз сечі – аналіз містить урати, рН, еритроцити, ознаки запалення.
• Біохімічний аналіз крові. При виявленні уратних конкрементів рекомендується визначати рівень сечової кислоти в крові, що дозволяє швидко діагностувати подагру, при якій сечокислі солі можуть накопичуватися у суглобах, порушуючи їх функціонування.

Методи лікування каменів у сечоводі

Тактика лікування каменів у сечоводі визначається виходячи з вираженості симптомів і включає видалення конкрементів, а також запобігання їх повторному утворенню. Застосовуються як консервативні, так і хірургічні методи.

Консервативне лікування

Консервативне лікування здійснюється за декількома напрямками. Основним є видалення каменів із сечовивідних шляхів. Способи видалення залежать від типу каменів. Уратні конкременти можна розчинити, для цього уролог призначає діуретики, спеціальну дієту та ощелачування сечі.

Оксалатні камені не підлягають розчиненню, але якщо їх розмір не перевищує 4-5 мм, можливе їх природне виведення з організму. Для цього уролог рекомендує вживання до 2,5 літрів води на день, дотримання дієти та ощелачування сечі. Процес може зайняти близько місяця і буде супроводжуватися сильним болем, для полегшення якого можуть бути призначені спазмолітики та анальгетики. Якщо діаметр каменя перевищує 4 мм, необхідне хірургічне втручання.

Фосфатні камені утворюються при підвищеній лужності сечі, відповідно, лікування включає її підкислення шляхом вживання кислого соку та відварів шипшини або барбарису. Це створює умови для їх швидкого руйнування та виведення.

Струвитні камені можуть бути усунуті виключно хірургічним шляхом.

Консервативне лікування може також включати протизапальну та антимікробну терапію при наявності запалення нирок на фоні ускладненого сечовипускання.

Хірургічне втручання при каменях у сечоводі

Хірургічне лікування каменів у сечоводі полягає у їх видаленні.

До основних показань для операції відносяться:

• камені великого розміру – 8-10 мм і більше;
• струвитні конкременти;
• ускладнені форми сечокам'яної хвороби незалежно від розміру каменів.

Відкриті операції зараз практично не проводяться через їх високу травматичність і тривалий відновлювальний період. Наддається перевага менш інвазивним методам.

• Дистанційна літотрипсія – руйнування каменів за допомогою електромагнітних хвиль. Застосовується при розмірі каменя до 25 мм і низькій щільності.
• Чрескожна літотрипсія – проводиться дроблення після введення в сечовід спеціальних інструментів, застосовується при розташуванні каменя в верхній третині сечоводу.
• Контактна літотрипсія – руйнування та вилучення каменів із використанням уретероскопа, який вводиться через природні отвори без розрізів та проколів. Лазерний чи ультразвуковий промінь впливає на камінь безпосередньо. Застосовується, якщо камінь має високу щільність та не перевищує 10 мм в розмірі.

Важливо враховувати, що малоінвазивні процедури можна проводити тільки за відсутності гострого гнійно-запального процесу в нирках і сечоводі. В іншому випадку можуть знадобитися більш радикальні операції з тривалим відновленням. Тому чим швидше буде надана медична допомога, тим менш інвазивним буде лікування і швидше пацієнт зможе повернутися до звичного способу життя.

Реабілітаційний період після операції

Після малоінвазивних операцій пацієнт зазвичай перебуває в стаціонарі не більше 1-3 днів. Рекомендується встати і почати рухатися якомога раніше. Важно вживати достатню кількість рідини для сприяння виведенню подрібнених каменів із сечових шляхів. Якщо процес викличе сильний біль, призначають спазмолітики, холінолітики та ненаркотичні анальгетики.