Перикардит - симптоми, лікування, причини

Про захворювання

Перикардит – це запалення перикарда, яке може бути як гострим, так і хронічним. Цей процес стосується або зовнішньої оболонки, що фіксує серце, або внутрішньої порожнини, що містить рідину.

Навколосерцева сумка (перикард) відіграє ключову роль, утримуючи серце на місці, захищаючи його від розтягування і тертя, а також заважаючи проникненню інфекції в серцевий м'яз (міокард).

Перикардит є серйозним захворюванням, яке частіше спостерігається у чоловіків. В більшості випадків у пацієнтів діагностується ідіопатична форма, причини якої залишаються невідомими. Рідше запалення перикарда буває первинним і зазвичай супроводжує такі стани, як інфаркт міокарда та пневмонія.

Види

Відрізняють кілька типів перикардиту в залежності від причини:

• ідіопатичний (причина невідома);
• інфекційний (вірусний, бактеріальний, грибковий);
• опухолевий;
• метаболічно обумовлений;
• асоційований з системними захворюваннями.

За морфологічними характеристиками виокремлюють:

• сухий;
• ексудативний (серозний, гнійний, гнильний);
• констриктивний (фіброзний);
• ексудативно-констриктивний;
• з кальцифікацією;
• адгезивний (спайковий).

Що стосується тривалості, перикардит буває: гострим (симптоми до 1,5 місяців), підгострим (до півроку) і хронічним (більше 6 місяців).

Симптоми

Головним симптомом гострого запалення перикарда є біль. На відміну від болю при ішемії (стенокардії, інфаркті), цей біль гострий, не приступоподібний і змінюється при зміні положення тіла, але не зникає після прийому нітрогліцерину.

Симптоми перикардиту можуть включати:

• задишку;
• тахікардію;
• загальне недомагання;
• набряки на ногах;
• озноб;
• кашель;
• підвищення температури.

Прояви посилюються при вдиху і зменшуються при нахилі вперед зі сидячого положення.

Причини

Найчастіше зустрічаються ідіопатичні і інфекційні форми перикардиту. У другому випадку збудниками інфекції можуть бути:

• стрептококи;
• трепонема;
• хламідія;
• менінгокок;
• гемофільна паличка;
• кандидоз;
• паразити, такі як глисти і простіші;
• віруси Коксакі;
• герпесвіруси;
• COVID-19;
• ВІЛ.

Рідше перикардит може бути викликаний нирковою недостатністю, травмами грудної клітини, захворюваннями сполучної тканини, опроміненням, неопластичними процесами та туберкульозом.

Діагностика

При першому зверненні лікар може виявити ознаки перикардиту, прослуховуючи серце за допомогою стетоскопа, і почути шум тертя перикарда. При тяжкій формі можуть бути хрипи під час дихання, пов'язані з перикардіальним випотом.

Діагностичні процедури при перикардиті включають:

• МРТ грудної клітини;
• рентген грудної клітини;
• ехокардіограму (Ехо-КГ);
• електрокардіограму (ЕКГ).

Для виявлення причини запалення проводяться лабораторні дослідження:

• тест на Тропонін I;
• загальний аналіз крові, включаючи ШОЕ;
• біохімічний аналіз крові, включаючи С-реактивний білок і ревматоїдний фактор;
• аналіз на антиядерні антитіла;
• тест на ВІЛ.

У процесі діагностики важливо диференціювати перикардит від плевриту, пневмонії, стенокардії та больового синдрому, пов'язаного із захворюваннями опорно-рухового апарату.

Лікування

Тактика лікування розробляється індивідуально. Необхідність медичного втручання існує навіть при відсутності виражених симптомів, оскільки наслідки перикардиту можуть бути серйозними і загрозливими для життя.

Консервативне лікування

При визначенні причини запалення перикарда призначається етіотропне лікування:

• антибіотики при бактеріальному запаленні;
• протигрибкові засоби при грибковому перикардиті;
• противірусні препарати на основі доказової медицини.

Симптоматична терапія включає засоби для нормалізації температури, зняття болю та поліпшення сну.

В доповнення можуть призначатися протизапальні препарати, включаючи кортикостероїди та нестероїдні протизапальні засоби, а також діуретики для усунення надлишку рідини та зменшення набряклості.

Хірургічне лікування

При значному накопиченні рідини (більше 100 мл) в області навколосерцевої сумки необхідно швидко видалити її, щоб відновити нормальне функціонування серця.

Перикардіоцентез – це процедура, при якій під ультразвуковим контролем і місцевою анестезією здійснюється пункція перикарда для видалення зайвої рідини, крові або гною. Після дренування може залишатися пластиковий катетер на 2-4 дні, а отримана рідина направляється для аналізу, щоб встановити точну причину запалення і скоригувати лікування.

Якщо виникають рубці, характерні для констриктивної форми перикардиту, може знадобитися хірургічне втручання для видалення пошкоджених ділянок зовнішньої оболонки серця.

Профілактика

Спеціальних методів профілактики перикардиту не існує. Однак ризик виникнення захворювання можна зменшити, захищаючи себе від факторів, що сприяють його розвитку:

• уникати людних місць і дотримуватись дистанції від людей із симптомами грипу;
• дотримуватись гігієни, регулярно мити руки і використовувати антисептики;
• вакцинуватись проти COVID-19, краснухи, грипу та інших інфекцій, які можуть спровокувати миокардит.

Також важливо вчасно звертатися до лікаря при інфекціях та інших станах, які можуть призвести до перикардиту, суворо дотримуватись рекомендацій під час лікування та реабілітації.

Реабілітація

Після перенесеного перикардиту і операції на перикарді необхідний реабілітаційний період, який допоможе запобігти повторному запаленню. Рекомендуються щорічні візити до кардіолога для обстеження і необхідних діагностичних процедур, а також дотримання принципів здорового способу життя для підтримання імунітету і стану серцево-судинної системи: збалансоване харчування, режим дня, регулярна помірна фізична активність і відмова від шкідливих звичок.