Гемофільна інфекція - симптоми, лікування, причини

Про захворювання

Гемофільна інфекція – що це за недуга? Інфекції, викликані гемофільною паличкою, становлять серйозну загрозу людському здоров'ю. За оцінками експертів Всесвітньої організації охорони здоров'я, щорічно у світі реєструється близько 3 мільйонів випадків пневмонії, пов'язаних з Haemophylus influenzae, з яких близько 400 тисяч закінчуються летальним наслідком. Цей патоген також може призводити до гемофільного менінгіту, що характеризується високою смертністю. Це підкреслює важливість як своєчасного лікування, так і проведення профілактичних заходів (планової імунізації).

Haemophylus influenzae (паличка Пфейффера) передається повітряно-крапельним шляхом, проникаючи в організм через слизові оболонки горла і носа. Це часто трапляється внаслідок багаторазового контакту з інфікованою людиною або безсимптомним носієм бактерій. Захворювання не розвивається одразу після потрапляння збудника на слизові. Спільнота патогенів повинна збільшитися до певного порогу (інфекційної дози), щоб персистенція перетворилася на клінічно виражене захворювання. Особливу роль в активному розмноженні паличок Пфейффера грають супутні захворювання (часто вірусні) і різні стани імунодефіциту. Також важливі інвазивні властивості збудника, серед яких найбільш агресивні штамми відносяться до категорії «Нib».

Загальні види гемофільної палички, як правило, викликають локалізовані запальні процеси (запалення вуха, синуситів, бронхів, легеневої тканини тощо). Штам "Нib" активно проникає в кровотік і поширюється по організму, що може призвести до стану сепсису, менінгіту або артриту. Подолавши захисні бар'єри між системою кровообігу і головним мозком, збудник проникає в порожнину черепа і розмножується в оболонках і судах головного мозку. Це може призвести до підвищення внутрішньочерепного тиску, порушення кровообігу і гіпоксичних змін, що запускає запальні процеси в центральній нервовій системі.

Діагностика захворювання базується на клінічних даних і бактеріологічних дослідженнях. Лікування має бути комплексним з застосуванням антибіотиків, які сприяють знищенню гемофільної палички.

Види

В залежності від клінічної форми, гемофільна інфекція може проявлятися наступними захворюваннями:

• синусит – запалення придаткових пазух носа;
• отит – запалення структур вуха;
• бронхіт – запалення бронхіального дерева;
• пневмонія – запальне захворювання легень;
• епіглотит – запалення надгортанника (в даній формі хвороба нині зустрічається рідко);
• менінгіт – запалення твердої оболонки мозку;
• целюліт – запалення підшкірної жирової клітковини;
• артрит – запалення тканин суглобів;
• сепсис – масове проникнення бактерій в кровотік з утворенням вторинних гнійних вогнищ.

Захворювання може протікати як в гострій, так і в підгострій формі. Хронічна форма для гемофільної інфекції не характерна.

Симптоми

Інкубаційний період гемофільної інфекції важко встановити через особливості інфікування і переходу від персистуючої до клінічної (інвазивної) форми. Прикріплення мікроорганізму до слизових, подолання локального імунітету та фагоцитозу призводить до локалізованих форм хвороби (синусити, отити, бронхіти, пневмонії). Потрапляння патогена в кровотік формує варіанти хвороби, що характеризують дисеміноване поширення: сепсис, менінгіт, артрити. Симптоми залежать від конкретної клінічної форми.

Гнійний менінгіт – найпоширеніша форма. У групі ризику діти від 9 місяців до 4 років. Захворювання може розвиватися як гостро, так і поступово. Запалення оболонок мозку починається з помірних симптомів ураження носоглотки, супроводжується головним болем, підвищенням температури і напругою м'язів шиї, часто комбінуючись з судомним синдромом. Пізніше залучаються черепно-мозкові нерви. Гемофільний менінгіт часто супроводжується лихоманкою і симптомами інтоксикації, такими як блювота. Менінгіт, викликаний Haemophylus influenzae, може протікати в'яло, проявляючись періодами загострення і стихання симптомів, а також уповільненим очищенням ліквору від патогенів.

Гемофільна пневмонія – друга за частотою форма цієї інфекції. Вона може бути осередковою або дольовою і часто супроводжується запаленням плеври і перикарда, іноді поєднуючись з менінгітом. Течія пневмонії тривала, з тривалим відновленням нормального стану легеневої тканини.

Гемофільний сепсис – рідка, але серйозна форма. У групі ризику діти у віці 6-12 місяців. Зазвичай він розвивається на фоні важких супутніх захворювань при первинному або вторинному імунодефіциті. Прогноз у таких випадках залишається вкрай серйозним через фонову патологію.

Запалення підшкірного жиру (целюліт) часто зустрічається у дітей до 12 місяців і зазвичай передує отиту, що можна пояснити розвитком набряку і запалення на щоках і навколо очей, що нагадує флегмону. Лихоманка і симптоми інтоксикації зазвичай виражені помірно. У старших дітей запалення підшкірної клітковини може проявлятися на кінцівках.

Причини

Haemophylus influenzae – грамнегативна бактерія. Деякі штами мають захисну капсулу. Гемофілузи представляють собою тонкі палички. Виокремлюють 6 серологічних типів (a, b, c, d, e, f), які відрізняються за антигенним складом і хімічними властивостями, а також генетичним набором. Інфекцію можуть викликати як капсульні, так і безкапсульні бактерії.

Особливий інтерес представляє серологічний тип "b" (Hib), який викликає тяжкі форми захворювання. Цей серотип відрізняється від інших штамів 8 генами, що відповідають за утворення фімбрій, що полегшує закріплення патогена на слизових оболонках. Після надійного прикріплення гемофільні палички Hib швидко проникають у кров, викликаючи септичні прояви.

Джерелом зараження є інфіковані люди або безсимптомні носії. У той час як звичайні штами Haemophylus influenzae можна виявити в 90% випадків у здорових людей, тип "Нib" виявляється менше ніж в 5% випадків. Період носійства варіюється від кількох днів до кількох місяців.

Повітряно-крапельний шлях передачі є основним, але у дітей першого року життя також можливий контактний механізм. Найбільш вразливий вік – це перші місяці життя, хоча максимальна захворюваність спостерігається у віці 6-12 місяців. Інфекція також може траплятися у дітей старшого віку (до 5 років) і навіть у дорослих, особливо на фоні несприятливих факторів (особа з важкими вродженими патологіями, онкологічними станами та імунодефіцитом тощо).

Гемофільна паличка еволюційно «навчилася» уникати імунних атак організму. Ці бактерії можуть пригнічувати активність фагоцитів і гальмувати вироблення антитіл. Більш того, капсульні гемофільні палички виділяють ферменти, подібні протеазам, які руйнують антитіла, що ускладнює гуморальний імунітет. Такі властивості створюють ризик розвитку важких форм захворювання.

Діагностика

Згідно з клінічними рекомендаціями, підтвердження гемофільної інфекції є виділення збудника з ліквору, крові, мокротиння або слизу носоглотки (при цьому проводиться відповідний мазок). Бактеріологічне дослідження здійснюється з використанням спеціалізованих середовищ, що містять необхідні кофактори для життя бактерій X і Y. ПЦР-тест допомагає виявити унікальні послідовності ДНК, характерні для небезпечного Hib-штамму.

При гемофільному менінгіті отримана при люмбальній пункції рідина часто має каламутний вигляд і може мати зеленуватий відтінок, незважаючи на відносно нормальний тиск. Не рідкість, коли ліквор витікає краплями, що позначає наявність тяжкого запалення з низьким рівнем продукції. У спинномозковій рідині підвищеної кількість лейкоцитів, насамперед нейтрофілів. Аналогічні зміни можна спостерігати в загальному клінічному аналізі крові при будь-яких формах гемофільної інфекції.

Діагностика гемофільної інфекції також передбачає проведення глибокого обстеження організму для виявлення можливих ускладнень.

Лікування

Основою лікування гемофільної інфекції є правильно підібрана антибіотикотерапія. Окрім етіотропного лікування, також проводиться патогенетичне та симптоматичне лікування:

• усунення тяжких запальних реакцій, що завдають шкоди організму;
• зниження підвищеної температури;
• поліпшення обмінних процесів уражених тканин;
• киснева терапія (при тяжкій пневмонії) тощо.

Процес лікування розробляється індивідуально для кожного пацієнта, залежно від тяжкості хвороби і вихідного стану здоров'я.

Профілактика

Основним методом профілактики гемофільної інфекції є планова імунізація за допомогою капсульних полісахаридних кон'югованих Hib-вакцин.

У дитячих установах (для дітей до 5 років), де були зареєстровані випадки гемофільної інфекції, встановлюється карантин на 10 днів. Здорові діти та дорослі, які мали контакт, не підлягають ізоляції та обмеженню.