Зовнішній отит - симптоми, лікування, причини

Загальне уявлення про захворювання

Зовнішнє вухо людини складається з зовнішнього слухового проходу, який ділиться на хрящову та кісткову частини, а також вушної раковини. Зовнішній отит може вражати будь-які з цих структур: в деяких випадках запалення відбувається локально, наприклад, в області одного волоскового фолікула, що фактично є фурункулом, тоді як в інших випадках спостерігається дифузне ураження шкіри вуха.

Зовнішній отит – це поширене захворювання, яке вражає як дорослих, так і дітей, незалежно від статі. Хронічна форма даної хвороби часто зустрічається у спортсменів та людей, чия робота пов'язана з постійним контактом з водою.

Типи зовнішнього отиту

В залежності від характеру протікання розрізняють гостру та хронічну форми зовнішнього отиту. Симптоматика гострого отиту з'являється раптово і виражена значно, в той час як хронічний отит може протікати хвилеподібно, з періодами загострення та ремісії.

За ступенем поширеності розрізняють дві форми захворювання:

• обмежену;
• поширену (дифузну).

Ознаки зовнішнього отиту

У дітей та дорослих першими проявами зовнішнього отиту є свербіж у вусі, який поступово переростає у біль. У міру прогресування захворювання біль посилюється, стає пульсуючою (при обмеженій формі) і може вплинути на повсякденне життя пацієнта, зростаючим дискомфортом при натягуванні вушної раковини або натисканні на козелок. Біль може іррадіювати (віддавати) в потилицю, скроні, шию та щелепи. Крім цього, зовнішній отит може бути пов'язаний з іншими симптомами, такими як:

• відчуття закладеності або стороннього тіла у вусі;
• погіршення слуху;
• шум у вусі різної інтенсивності;
• виділення з слухового проходу серозного або серозно-гнійного характеру;
• підвищення температури;
• слабкість, втомлюваність та інші ознаки інтоксикації.

Хронічний отит у фазі загострення проявляється схожими симптомами, однак їх вираженість значно нижча і, як правило, виникає після потрапляння в вуха вологи або під впливом інших сприятливих чинників. У період ремісії симптоми можуть мінімізуватися (представляється лише легка втомлюваність, незначна алеюча біль у вусі, а також невелика кількість виділень з слухового проходу і незначне підвищення температури) або бути зовсім непомітними.

Будь-яка форма захворювання може супроводжуватись збільшенням лімфатичних вузлів (заушних, передньошийних, підщелепних) на ушкодженій стороні.

Причини виникнення зовнішнього отиту

В більшості випадків це захворювання викликане бактеріальною інфекцією, рідше – грибками або змішаною інфекцією. Обмежену форму отиту часто провокує стафілокок, тоді як поширену форму можуть викликати різні мікроорганізми, такі як пневмококи, гемофільна паличка, клебсієла та грибки типу Candida.

Інфекція проникає через мікропошкодження шкіри, які виникають внаслідок расчесів, неакуратного очищення вух від сірки, потрапляння агресивних речовин і сторонніх тіл.

Існує ряд факторів, які підвищують ризик розвитку зовнішнього отиту:

• алергічні та дерматологічні захворювання вуха (екзема, нейродерміт, псоріаз та ін.);

• глибоке і часте очищення вух ватними паличками;
• ковиряння у вухах гострими предметами (зубочистками, голками, шпильками);
• недостатня гігієна вушних раковин;
• спроби самостійно видалити сірчану пробку;
• часте зволоження шкіри зовнішнього вуха;
• гіповітамінози;
• імунодефіцити при соматичних захворюваннях (наприклад, при цукровому діабеті), інфекціях та онкологічних процесах;
• переутомлення;
• часті стреси.

Процес діагностики

Першим кроком діагностики буде розмова отоларинголога з пацієнтом, під час якої лікар з'ясує всі поточні скарги, збереться анамнез – з'ясує, коли з'явилися симптоми зовнішнього отиту, як вони змінювалися, і яке лікування було проведено. Далі лікар огляне вушну раковину та зробить отоскопію. Цей безболісний метод діагностики дозволить оцінити стан зовнішнього слухового проходу та барабанної перетинки, виявити почервоніння, набряки та патологічні виділення. Отоскопію успішно переносять навіть маленькі діти.

Для визначення типу збудника та його чутливості до антибіотиків буде проведено бактеріологічний аналіз відокремлюваного з вуха. У складних випадках діагноз може бути підтверджений за допомогою комп'ютерної томографії.

Методи лікування

Лікування зовнішнього отиту, як у дорослих, так і у дітей, в основному консервативне. При неускладненій формі захворювання пацієнтам призначають краплі або мазі з антибактеріальними, знеболюючими та протизапальними діями, а також системні препарати НПЗП в капсулах або таблетках, якщо відзначається сильний біль або висока температура. Якщо запальний процес має алергічну природу, можуть бути призначені антигістамінні засоби.

У важких випадках зовнішнього отиту, коли спостерігається сильний біль і виражені симптоми інтоксикації, необхідно застосовувати системне антибактеріальне лікування – антибіотики, які пацієнт буде приймати внутрішньо.

При підгострій стадії захворювання в рамках комплексної терапії може використовуватись фізіотерапія – УФО, УВЧ-терапія та інші методи. Ці процедури покращують місцевий кровообіг та локальний імунітет, а також сприяють усуненню запалення.

Якщо в зовнішньому слуховому проході присутній зрілий фурункул, його розкривають для евакуації гнійного вмісту і подальшої обробки ураженої ділянки антисептиками або антибіотиками.

Заходи по профілактиці зовнішнього отиту

Для зниження ймовірності розвитку зовнішнього отиту важливо слідкувати за гігієною вух, мінімізувати ризик травми зовнішнього слухового проходу, а також підтримувати як місцевий, так і загальний імунітет організму на адекватному рівні. Це можна досягти шляхом ведення здорового способу життя, збалансованого харчування, дотримання режиму праці та відпочинку, а також своєчасного лікування інфекційних та соматичних захворювань.

Пацієнтам з професійним зовнішнім отитом рекомендують використовувати беруші при контакті з водою під час роботи або відпочинку.

Реабілітаційні заходи

За умови своєчасного та адекватного лікування гострий зовнішній отит за 7-10 днів завершується повним одужанням. В іншому випадку захворювання може хронизуватися або переходити на навколишні тканини, викликаючи ускладнення.

Реабілітація після розкриття фурункула зовнішнього слухового проходу передбачає обробку місця пошкодження антисептиками до повного загоєння та виконання рекомендацій по запобіганню реінфікування.