Гнійний отит - симптоми, лікування, причини

Про захворювання

Гнійний отит найчастіше спостерігається у дітей до 5 років, молоді та літніх людей. Практично 50% випадків хронічної форми захворювання виникає до 18 років. У половини дорослих пацієнтів, які страждають від гнійного отиту, відзначається значне погіршення слуху.

Запальний процес може зачіпати будь-які ділянки органа слуху, але найчастіше йдеться про ураження барабанної порожнини та євстахієвої труби. Патогенні мікроорганізми проникають у структури середнього вуха і викликають запалення, що супроводжується виділенням гною. Іноді початкова форма отиту має вірусне походження, а зниження місцевого імунітету сприяє активації умовно-патогенних бактерій, що викликає гнійне запалення.

Види гнійного отиту

За характером патологічних змін розрізняють гострий і хронічний гнійний середній отит. Гостра форма виникає раптово і супроводжується вираженим болем та симптомами загальної інтоксикації організму. Хронічне запалення розвивається поступово, з періодами загострення та ремісії, але навіть у період загострення симптоми хвороби залишаються менш яскравими.

Протягом гострого середнього гнійного отиту виокремлюють три стадії:

• початкова, або доперфоративна (запалення посилюється, гній накопичується в барабанній порожнині і чинить тиск на барабанну перетинку);
• перфоративна (під тиском гнійного ексудату перфорація барабанної мембрани, гній виходить у зовнішній слуховий прохід);
• репаративна (запальний процес вщухає, отвір у барабанній перетинці закривається самостійно).

Симптоми гнійного отиту

Запалення середнього вуха проявляється різкою вушною болем, яка може бути пульсуючою або розпираючою, що посилюється при жуванні, рухах щелепою або нахилі голови до враженого вуха, і віддає в шию, потилицю та зуби. Інші можливі симптоми гнійного отиту:

• шум у вухах (постійний або періодичний, як гул, писк, свист, булькання);
• відчуття закладеності вуха;
• різна ступінь зниження слуху;
• виділення з вуха (при перфорації барабанної перетинки);
• головні болі та запаморочення;
• загальна слабкість та втомлюваність;
• сонливість, що супроводжується порушенням сну – пацієнт відчуває труднощі при лежанні через біль у вусі;
• підвищення температури тіла.

Біль та симптоми інтоксикації організму при гострому процесі різко посилюються і найбільш виражені в доперфоративну стадію. Якщо гнійні маси прориваються через барабанну перетинку, стан пацієнта покращується – біль зменшується, температура знижується.

Перфоративна стадія триває до тижня і характеризується виділенням гнійно-кров’янистого секрету з вуха. Якщо отвір небагато і організм пацієнта справляється з інфекцією, запалення вщухає, отвір рубцюється, і пацієнт видужує.

Можливий і інший варіант, коли гнійотеча триває місяць і більше – такий випадок розглядається як хронічний отит.

У рідкісних випадках гній може не прориватися через барабанну перетинку, а потрапляти в порожнину черепа, викликаючи ураження головного мозку та його оболонок, або в очну ямку, завдаючи шкоди органу зору.

Причини гнійного отиту

Гнійний отит обумовлений бактеріальною інфекцією. Мікроорганізми (стафілококи, стрептококи, протеї, клебсієли) проникають у середнє вухо через травми барабанної перетинки або євстахієву трубу, рідше з кровотоком з віддалених вогнищ інфекції. Також можливе змішане інфекційне захворювання – вірусно-бактеріальне або бактеріально-грибкове.

Фактори ризику:

• хронічні та гострі інфекційно-запальні хвороби верхніх дихальних шляхів;
• захворювання порожнини рота;
• серйозні системні розлади (в особливості цукровий діабет);
• імунодефіцити (вроджені або набуті, пов’язані з серйозними захворюваннями або терапією цитостатиками);
• інвазивні процедури або маніпуляції в області носоглотки;
• фізичне та психічне перевтомлення;
• дотримання режиму праці та відпочинку;
• неправильне, незбалансоване харчування;
• гігієнічні порушення;
• недостаток тепла і вологість у приміщеннях.

Ці фактори також можуть підвищувати ймовірність переходу гострого запального процесу в хронічну форму.

Діагностика гнійного отиту

При наявності ознак гнійного отиту необхідно звернутися до отоларинголога. Залежно від скарг та анамнезу, лікар запідозрить захворювання. Для підтвердження діагнозу будуть призначені наступні дослідження:

• отоскопія (огляд вуха з використанням спеціального інструмента);
• аудіометрія (для оцінки ступеня слухових порушень);
• загальний аналіз крові (для визначення активності запального процесу і його природи);
• рентген, МРТ або КТ скроневих кісток або голови (для підтвердження запалення середнього вуха та виявлення ускладнень).

Для визначення типу мікроорганізму, що викликав захворювання, та його чутливості до антибіотиків, з носоглотки або вуха пацієнта береться мазок на мікробіологічне дослідження.

У разі алергічного запалення в ухі призначається консультація алерголога.

Лікування гнійного отиту

Лікування найчастіше консервативне і виконується амбулаторно. Пацієнту призначають:

• антибіотики;
• протизапальні та знеболювальні препарати групи НПЗП;
• гормональні засоби при вираженому запаленні;
• регулярна гігієна вуха.

При рясному утворенні гною може знадобитися дренування барабанної порожнини та введення антисептиків. Також важлива санація хронічних вогнищ інфекції – тонзиліту, синуситу, карієсу, щоб запобігти переходу гострого отиту в хронічний.

Щоб уникнути перфорації барабанної перетинки при відсутності позитивного ефекту від лікування, виконується парацентез – спеціальною голкою проколюють мембрану, видаляють гнійне вміст та промивають середнє вухо антисептичним розчином.

В важких випадках (при вираженій інтоксикації, високому ризику ускладнень або їх перших ознаках) пацієнт повинен бути госпіталізований для інфузійної дезінтоксикаційної та антибактеріальної терапії.

Якщо відбувається руйнування кісткових структур середнього вуха, необхідне хірургічне втручання. Санація порожнини та реконструктивні методики допоможуть усунути проблему та зберегти слух.

Профілактика

Щоб знизити ризик розвитку гнійного отиту, рекомендується:

• своєчасно і адекватно лікувати гострі та хронічні інфекційні процеси будь-якої локалізації;
• підтримувати загальний стан організму в задовільному стані, звертаючись до лікаря при перших ознаках нездужання;
• вести активний спосіб життя;
• запобігати перевтомленню;
• уникати серйозних стресів;
• дотримуватись режиму праці та відпочинку;
• правильно і збалансовано харчуватися.

Реабілітація

Більшість випадків гострого гнійного середнього отиту за умови своєчасного і правильного лікування закінчується повним одужанням через 10-14 днів. Якщо лікування не проводилося або було недостатнім, гостре запалення може перейти в хронічну форму або викликати ускладнення, негативно впливаючи на якість життя пацієнта, а іноді і загрожуючи його життю.

Після парацентезу пацієнту рекомендується протягом 3-4 тижнів дотримуватись гігієни вуха, обробляти його антисептиком, приймати призначені лікарем препарати, уникати голосних звуків і різких змін атмосферного тиску, а також регулярно відвідувати ЛОР-лікаря для контролю процесів загоєння.