Запалення лімфовузлів - симптоми, лікування, причини

Що таке лімфаденіт?

Лімфаденіт — це запальне захворювання лімфатичних вузлів. Зазвичай воно є наслідком різноманітних інфекційних або інших захворювань. У разі відсутності своєчасного лікування лімфаденіт може призвести до ускладнень і погіршення якості життя пацієнта. Ранній візит до лікаря при перших проявах хвороби сприяє швидкій діагностиці та лікуванню з метою зменшення ризику негативних наслідків.

Загальні відомості про лімфатичні вузли

Лімфатичні вузли — це освіти, які мають фасолоподібну форму і розміри від 2-3 мм до 1-2 см, розташовані вздовж лімфатичних судин. Вони виконують кілька важливих функцій:

• кровотворення (утворення та дозрівання лімфоцитів);
• дренажна функція (перенос продуктів обміну речовин з тканин у венозну систему);
• захисна функція (нейтралізація та видалення інфекції).

Запалення цих вузлів зазвичай виникає у відповідь на інфекційний процес, коли патогени і продукти їх життєдіяльності проникають у лімфу і досягають регіонарних лімфатичних вузлів. Клітини лімфатичної тканини намагаються знищити інфекцію і запобігти її поширенню, але якщо інфекція виявляється сильною, починається запальний процес.

Лімфаденіт може розвиватися як у чоловіків, так і у жінок, незалежно від віку, адже інфекційні захворювання можуть вразити кожного. Патогени іноді проникають у вузол через пошкоджені шкірні покрови або слизові.

Типи лімфаденіту

За клінічним перебігом лімфаденіт ділиться на гострий (характеризується вираженою симптоматикою та раптовим початком) і хронічний (тривалий, з періодами загострень і ремісій).

Гострий лімфаденіт може бути катаральним, серозним або гнійним, тоді як хронічний може бути гіперпластичним або абсцедуючим.

Якщо запалені лімфатичні вузли в одній анатомічній області, цей лімфаденіт називається регіонарним, у разі залучення в процес різних груп вузлів — генералізованим.

В залежності від патогена розрізняють два основних типи лімфаденіту:

• неспецифічний (викликаний, в основному, стафілококами та стрептококами);
• специфічний (викликаний такими інфекціями, як туберкульоз, туляремія, сифіліс та гонорея).

Симптоми запалення лімфатичних вузлів

Основні симптоми лімфаденіту включають:

• збільшення розмірів вузлів;
• болісні відчуття;
• болісні відчуття при натисканні;
• набряк околишніх м'яких тканин, гіперемія шкіри над запаленим вузлом.

При поширенні запального процесу на прилеглі лімфатичні судини може розвинутися лімфангіт — це виявляється появою щільних, болісних тяжів на шкірі.

При гнійному лімфаденіт можна виявити разм'якшення в центрі ураженого вузла. Якщо не звернутися за медичною допомогою, може сформуватися абсцес, який може розірватися і призвести до аденофлегмони або утворення свища. Попадання гнійних мас у кровотік може спричинити сепсис.

Важкий перебіг запалення супроводжується загальними симптомами інтоксикації: підвищеною температурою, головним болем, запамороченням, загальною слабкістю і поганим самопочуттям.

Хронічний неспецифічний лімфаденіт проявляється менш вираженими симптомами: вузли слабо збільшені, щільні і помірно болісні. Запальна тканина може заміщатися сполучною, що призводить до втрати функцій вузла. Іноді у вузлі виникають вогнища розпаду і некрозу, погіршуючи загальний стан пацієнта та порушуючи лімфоток.

Причини запалення лімфатичних вузлів

Найбільш поширеною причиною лімфаденіту як у чоловіків, так і у жінок є інфекція. Збудниками можуть бути як специфічна, так і неспецифічна бактеріальна флора, віруси, рідше — гриби та найпростіші. Лімфаденіт часто виникає на фоні тонзилітів, отитів, фарингітів та інших інфекційних захворювань ЛОР-органів, а також фурункулів, карбункулів, абсцесів та рожистого запалення. Інфекція від «хвороби котячих подряпин» найчастіше торкається ліктьових вузлів, тоді як туберкульоз може викликати запалення внутрішньогрудних, а інфекції сечостатевої системи — пахових вузлів.

Рідше лімфаденіти можуть свідчити про системні захворювання сполучної тканини, де причиною є аутоімунний процес.

Ризик розвитку лімфаденіту підвищується під впливом наступних факторів:

• вроджені або набуті імунодефіцити;
• серйозні соматичні захворювання (недостатність серця, нирок, печінки);
• захворювання лімфатичної та венозної систем;
• метаболічні розлади (наприклад, цукровий діабет);
• вживання імуносупресорів;
• нездоровий спосіб життя (хронічне перевтомлення, стреси, недосипання, несбалансоване харчування та недостатня фізична активність).

Методи діагностики

Діагностика лімфаденіту та його лікування в основному знаходяться в веденні хірургів, іноді терапевтів.

Первинним завданням є спілкування лікаря з пацієнтом і фізичне обстеження. В ході бесіди фахівець з'ясовує скарги і збирає анамнез: коли з'явилися симптоми, з чим пацієнт пов'язує їх, як захворювання розвивалося до звернення. При огляді лікар помітить збільшення лімфатичного вузла, ознаки запалення та болючість при пальпації, а також можливі свищі з виділенням гною. Важливо також оцінити загальний стан пацієнта і інші клінічні прояви основного захворювання.

Для встановлення діагнозу лімфаденіту можуть використовуватися додаткові методи обстеження:

• загальний аналіз крові;
• УЗД уражених лімфатичних вузлів;
• посів гнійних виділень для виявлення патогена і визначення його чутливості;
• при сумнівах — біопсія з гістологічним аналізом.

Верифікація основної патології може включати ото-, фаринго-, ларингоскопію, рентгенографію грудної клітини, УЗД органів черевної порожнини та інші діагностичні процедури в залежності від клінічної ситуації.

Способи лікування

Лікування лімфаденіту визначається його причинними факторами та перебігом: катаральні та гіперпластичні форми вимагають консервативного підходу, тоді як гнійні форми потребують хірургічного втручання.

Консервативне лікування може включати:

• відпочинок ураженої області;
• збалансоване харчування, багате вітамінами та мікроелементами;
• при бактеріальному походженні захворювання - курс антибіотиків;
• нестероїдні протизапальні засоби як системно, так і місцево (для зменшення болю та запальної активності);
• у період одужання — фізіотерапевтичні процедури, такі як УВЧ.

Широко використовують компреси на область запаленого лімфатичного вузла з включенням антибактеріальних та протизапальних препаратів, а також розчинів, які сприяють більш глибокому проникненню лікування.

Гнійний лімфаденіт вимагає хірургічного втручання — розкриття гнійника, з видаленням гною та обробкою області розчином антибіотика або антисептика. У важких випадках потребується видалення всього лімфатичного вузла та оточуючих змінених тканин.

Серйозний стан пацієнта може вимагати активних інфузійних заходів для детоксикації.

Заходи профілактики

Для зниження ризику розвитку лімфаденіту важливо своєчасно лікувати інфекційні та хронічні захворювання, запобігаючи їх прогресуванню. Ведення здорового способу життя також сприяє підтриманню імунної системи і підвищує її спроможності протистояти інфекціям.

Процес реабілітації

Після оперативного втручання пацієнт перебуває в стаціонарі від 1 до 5 днів (в залежності від тяжкості стану вузла та загального самопочуття). Протягом цього часу він отримуватиме призначене лікування та медичні перев'язки. Перед випискою пацієнту надаються рекомендації про те, як уникати фізичних навантажень на операційну область протягом місяця, а також важливо дотримуватись гігієни, щоб зменшити ризик інфікування.