Отіт - симптоми, лікування, причини

Про захворювання

Вухо людини є складним органом, що складається з трьох частин: зовнішньої, середньої та внутрішньої. Зовнішня частина включає слуховий прохід та барабанну перетинку, і її основна задача — уловлювати звукові хвилі та передавати їх на структури середнього вуха. Середнє вухо складається з трьох слухових кісточок, з'єднаних між собою та розташованих в повітряній порожнині скроневої кістки. Барабанна перетинка реагує на звукові хвилі, створюючи коливання, які передаються через кісточки до внутрішнього вуха.

Внутрішнє вухо включає унікальну систему каналів, відому як равлик, заповнену рідиною і покриту волосковими клітинами, які перетворюють механічні коливання на нервові імпульси.

Отит може розвинутися в будь-якому з відділів вуха. Без адекватного лікування запалення може поширитися й на інші структури, не пов’язані зі слуховим апаратом.

Класифікація отиту

Отит можна класифікувати за кількома критеріями, передусім, за локалізацією патологічного процесу:

• зовнішній отит: зачіпає зовнішній слуховий прохід і, в деяких випадках, барабанну перетинку; найчастіше зустрічається у літніх людей;
• середній отит: запалення відбувається в порожнині середнього вуха, де розташовані слухові кісточки; цей тип є найбільш поширеним, особливо у дітей до 5 років, що пов'язано з особливостями будови євстахієвої труби;
• внутрішній отит (лабіринтит): зачіпає структури внутрішнього вуха і може вплинути на орган рівноваги, розташований близько до равлика.

Отит може проходити гостро (до 3 тижнів), підгостро (від 3 тижнів до 3 місяців) або хронічно (більше 3 місяців). В залежності від збудника виділяють:

• бактеріальний;
• грибковий;
• вірусний;
• алергічний тощо.

Характер запалення також має значення: воно може бути катаральним або гнійним, часто один тип переходить в інший. Виділяють три стадії отиту: катаральну, гнійного (з перфорацією або без) та стадію розв'язання. Ці стадії стосуються тільки запалення середнього вуха.

Окремі типи отиту стосуються окремих структур вуха. Наприклад, ураження барабанної перетинки називається епі- або мезотимпанітом, а запалення євстахієвої труби — євстахіїтом (туботитом).

Симптоми отиту

Симптоматика отиту відрізняється в залежності від його форми. При зовнішньому отиті найпоширенішими скаргами є:

• пульсація у вусі, гострий біль, що віддає в шию, око або зуби;
• посилення болю при жуванні, розмові та русі щелепи;
• почервоніння слухового проходу та вушної раковини;
• погіршення слуху при наявності виділень гною з вушного каналу.

Гострий середній отит часто починається з підвищення температури, що супроводжується різким болем у вусі. Біль посилюється в міру накопичення слизу і гною в порожнині, і через 2-3 дні може статися розрив перетинки з виділенням гною, що веде до полегшення стану. Температура знижується, біль вщухає, а потім розрив перетинки заживає без наслідків.

Хронічний отит може призвести до мезотимпаніту, при якому запалення локалізується в області євстахієвої труби та нижньої частини барабанної порожнини. У перетинці виникає отвір, при цьому сама перетинка залишається натягнутою.

Ключові скарги включають:

• зниження слуху;
• періодичне виділення гною з вуха;
• шум у вухах;
• головокружіння;
• біль та підвищена температура під час загострення.

При наявності епітимпаніту спостерігається різке зниження слуху, виділення зловонного гною, відчуття тиску у вусі та біль у скронях, а також головокружіння. Загострення чергуються з періодами ремісії, однак слух не відновлюється повністю.

Серед симптомів внутрішнього отиту спостерігаються порушення роботи вестибулярного апарату: виражене головокружіння, нудота та блювання. У деяких пацієнтів також може спостерігатися легке зниження слуху.

Причини розвитку отиту

Найбільш поширеною причиною зовнішнього отиту є травми, інфекції шкіри та навколишніх тканин слухового проходу. Хімічні травми, роздратування та запалення можуть бути викликані сірчаними пробками, потраплянням води у вухо або утворенням фурункулів.

Середній отит — це найбільш часто зустрічається форма захворювання, яка зазвичай виникає внаслідок бактеріальних інфекцій, рідше — вірусів та патогенних грибків, а також змішаних інфекцій. Часто зустрічаються збудники:

• пневмокок;
• гемофільна паличка;
• вірус грипу;
• різні збудники ОРВІ.

В останні роки спостерігається зріст випадків грибкового отиту.

Фактори ризику, які можуть підвищити ймовірність захворювання, включають часте сморкання, надмір слизу в носоглотці, перепади тиску при зануренні у глибину чи нирянні. Середній отит також може бути ускладненням застудних захворювань та різних ЛОР-патологій (аденоидит, тонзиліт, фарингіт, риніт). Ризик вищий у людей з імунодефіцитом.

Діагностика

Для ефективного лікування важливо точно встановити локалізацію запалення, його серйозність та можливі ускладнення. Для цього необхідно звернутися до лікаря-отоларинголога.

Діагноз може бути запідозрений за характерними скаргами, але лікар обов'язково проведе розпитування, щоб уточнити, де і як болить вухо, натисне на козелок і потягне мочку вуха, щоб перевірити наявність болю. Крім того, отоларинголог виконає огляд вуха за допомогою спеціального обладнання та освітлення, щоб уважно оглянути слуховий прохід та барабанну перетинку, щоб з’ясувати, чи є гній та перфорація. Для визначення чутливості до антибіотиків проводять посів на флору. Також лікар може призначити:

• аналізи крові (загальний та біохімічний) для з’ясування характеру запального процесу;
• рентген придаткових пазух при підозрі на синусит;
• рентген скроневої кістки при хронічному отиті.

Ці дані важливі для визначення стратегії лікування, потреби в антибіотиках і хірургічних втручаннях (наприклад, перфорації перетинки або інших необхідних процедур).

Лікування отиту

Метод лікування отиту у дорослих визначається причиною та типом захворювання, вираженістю симптомів, залученням окремих структур вуха та індивідуальними характеристиками пацієнта.

У більшості випадків застосовується консервативна терапія, яка включає медикаментозні та немедикаментозні методи. В залежності від ситуації можуть бути призначені:

• краплі для вуха з анальгетиками та місцевими анестетиками для зменшення болю та запалення; при гнійних виділеннях необхідні antibіактеріальні краплі;
• вазоконстрикторні краплі для носа для зменшення набряку слизової носоглотки в області устя слухових труб;
• якщо місцеві препарати неефективні, призначаються анальгетики та нестероїдні протизапальні засоби;
• жарознижуючі засоби рекомендується застосовувати при високій температурі вище 38,5°С;
• антигістамінні препарати для зменшення набряку;
• антибактеріальні препарати широкого спектра дії.

Немедикаментозні методи лікування включають:

• процедури, призначені лікарем-отоларингологом: промивання слухового проходу, катетеризація слухової труби, продування слухових труб по Політцеру, пневмомасаж барабанної перетинки;
• фізіотерапія: УФО, УВЧ, мікрохвильова терапія та електрофорез з протизапальними засобами за призначенням лікаря-фізіотерапевта.

Ці методи допомагають зменшити біль, відновити слух та запобігти можливим ускладненням.

При ускладненому перебігу отиту або неефективності консервативного лікування може знадобитися хірургічне втручання (міринготомія, шунтування барабанної порожнини, радикальна операція на середньому вусі), спрямоване на очищення вогнища інфекції, відновлення слуху та профілактику рецидивів.

Профілактика отиту

Для профілактики отиту потрібно уникати переохолодження, регулярно мити руки після вулиці, зрошувати слизову носа морською водою після відвідання людних місць, займатися загартуванням, спортом та щодня вживати свіжі фрукти, овочі та кисломолочні продукти.

При появі нежитю слід обережно сморкатися, звільняючи тільки одну ноздрю, щоб виділення з носа не потрапили через слухову трубу у вухо і не спровокували отит.

Важливо слідкувати за правильною гігієною вух. Використання ватних паличок не рекомендується, оскільки вони можуть занести бактеріальну або грибкову інфекцію. Для догляду за вухами краще використовувати краплі, що містять компоненти для очищення, зволоження та захисту шкіри зовнішнього слухового проходу.

Реабілітація

У перші дні після операції на вусі необхідно дотримуватись правил гігієни: регулярно очищати слуховий прохід і змінювати ватні тампони. Зазвичай для повного усунення симптомів отиту лікар призначає вушні краплі, які необхідно використовувати відповідно до його рекомендацій. Також можуть бути прописані антибіотики, противозапальні препарати та інші засоби. До повного загоєння слід уникати переохолодження і потрапляння вологи у слуховий прохід. Тривалість реабілітації залежить від виду оперативного втручання.