Постковідний ревматоїдний артрит - симптоми, лікування, причини

Що це таке?

Загроза коронавірусної інфекції продовжує залишатися актуальною навіть після одужання. Постковідний синдром являє собою безліч ускладнень, що виникають внаслідок впливу вірусу SARS-CoV-2. Болю в м’язах, кістках і суглобах часто зустрічаються у людей, що перенесли коронавірус, і можуть бути підставою для встановлення діагнозів: «реактивний ревматоїдний артрит» або «постковідний синдром».

Причини виникнення ревматоїдного артриту досі залишаються нез’ясованими. Однак перші симптоми часто проявляються після впливу певного тригера – фактора, що запускає патологічний процес. Тригерами можуть виступати такі ситуації, як вагітність і грудне вигодовування, стрес, переохолодження та інфекції, включаючи COVID-19.

Про захворювання

Ревматоїдний артрит після перенесеного коронавірусу може:

• виникати вперше як важке хронічне захворювання;
• проявлятися при раніше прихованій (безсимптомній) формі;
• мати тимчасовий характер.

Клінічні прояви, пов’язані з опорно-руховим апаратом, зустрічаються рідше, ніж серцево-судинні, неврологічні та шлунково-кишкові. Згідно зі статистикою, скарги на болі в м’язах і суглобах виникають у 50-90% пацієнтів. Найчастіше вони представляють собою не суглобовий, а м’язовий дискомфорт, пов’язаний із порушенням мікроциркуляції та живлення тканин кров’ю, який проходить швидко і не потребує лікування. Суглобові болі, навпаки, можуть зберігатися довше, від тижнів до місяців, і зустрічаються рідше.

Підсумовуючи дані про пацієнтів, що звертаються до лікарів зі скаргами на суглобові болі після коронавірусу різної тяжкості, включаючи безсимптомну форму, можна виокремити такі характеристики:

• вік пацієнтів у діапазоні 30-50 років;
• реактивний артрит частіше зустрічається у жінок;
• перший симптом РА в середньому з’являється через 6 тижнів після початку коронавірусної інфекції;
• захворювання може починатися стрімко з швидким наростанням симптомів;
• болі зазвичай локалізуються в колінних, тазостегнових і гомілкових суглобах.

Ці дані є попередніми: поки ще немає достатнього обсягу спостережень серед різних груп пацієнтів (за віком, статтю, анамнезом, типом течії COVID), щоб робити остаточні висновки про реактивний артрит після коронавірусної інфекції.

Ревматоїдний артрит (РА) – це системне захворювання, яке вражає сполучну тканину суглобів.

Ця хвороба характеризується важким і тривалим перебігом, вираженим больовим синдромом і високим ризиком інвалідності. Аутоімунна природа артриту робить його практично невиліковним: лікування спрямоване на уповільнення прогресування захворювання, підтримання фізичної активності хворого і зменшення симптомів.

Ревматоїдний артрит, пов’язаний з перенесеною коронавірусною інфекцією, не завжди проходить у класичній формі. Він часто представляє собою постковідний синдром, який може сам по собі розв'язатися протягом року.

Симптоми

Клінічні прояви постковідного ревматоїдного артриту включають ознаки, характерні для РА різних причин:

• болі в суглобах;
• набряк і почервоніння шкіри навколо ураженого суглоба;
• жорсткість у тілі вранці;
• загальна слабкість, незначне підвищення температури.

Захворювання вражає суглоби симетрично. Важливою характеристикою є відсутність зовнішніх ознак артриту (набряків, почервонінь) і функціональних порушень (обмеження рухів, кульгавість) у 30-40% випадків.

Біль є основним симптомом захворювання і властива всім пацієнтам з постковідним РА, однак у більшості випадків дискомфорт сприймається як помірний або легкий.

Причини

На сьогодні найбільш імовірним механізмом розвитку запалення в суглобовій тканині після перенесеного ковіда вважається збій у роботі імунної системи.

• Вірус SARS-CoV-2, що викликає коронавірусну інфекцію, зв'язується з ферментом АПФ 2, який розташований у багатьох клітинах. Проникаючи в клітинний простір, він розмножується і призводить до загибелі клітини.
• Імунна система, реагуючи на появу антигена, виробляє білки, спрямовані на його знищення. Оскільки вірус знаходиться всередині клітини, організм не може його знищити, не торкаючись клітини. Цей процес, пов'язаний зі знищенням вірусу, і призводить до важкого перебігу коронавірусу.
• Навіть при благоприятному перебігу захворювання і одужанні наслідки масового руйнування клітин на фоні активної роботи імунітету можуть викликати дегенеративні та дистрофічні зміни, симптоми яких відомі як «постковідний синдром» або «Long COVID».

Ускладнення після COVID-19 у формі ревматоїдного артриту частіше виникають після легкої або безсимптомної форми захворювання. У таких випадках механізм розвитку аналогічний, пов'язаний з роботою імунної системи і, ймовірно, нерозвиненим «цитокіновим штормом».

Ризик виникнення ускладнень вище при наявності остеоартриту, ревматичних захворювань і раніше перенесених травм.

Діагностика

Основною проблемою при виникненні постковідного синдрому є складність диференційної діагностики. На сьогодні інформація, отримана від практикуючих лікарів і дослідників, недостатня для створення ясного алгоритму діагностики і лікування ревматоїдного артриту після COVID. Виявлення маркерів РА після перенесеного COVID не дозволяє стверджувати, що змінивідсутні до інфікування, якщо пацієнт не проходив необхідні лабораторні і функціональні обстеження. Субклінічний перебіг артриту на початкових етапах з відстроченим різким наростанням симптомів характерний для цього захворювання.

Після консультації та збору анамнезу лікар призначає аналізи крові для виявлення характерних ознак РА:

• ШОЕ (швидкість осідання еритроцитів) – підвищена, що вказує на запальний процес;
• С-реактивний білок – значно перевищує нормальні значення (до 5 мг/мл), що свідчить про гостре або хронічне запалення;
• ревматоїдний фактор – підвищений, що вказує на аутоімунну реакцію при атаці організму на власні тканини;
• АССР або anti-CCP (антитіла до циклічного цитрулінового пептиду) – виявляються в біоматеріалі навіть на ранніх стадіях РА.

Для візуалізації уражених суглобів при артриті призначаються УЗД, МРТ та рентгенографія. Ці методи допомагають визначити ступінь ураження, локалізацію запалень і деформації суглобової тканини.

В залежності від клінічної картини і супутніх симптомів, пов’язаних з ревматоїдним артритом після COVID, можуть знадобитися й інші обстеження: на згортання крові, функцію нирок і печінки, рівень вітаміну D. Ці дані необхідні для призначення найбільш точного і безпечного лікування.

Лікування

Реактивний артрит, пов’язаний з коронавірусом, вимагає уважного підходу. У більшості пацієнтів він розв’язується самостійно, тому симптоматичне лікування може виявитися достатнім для підтримання задовільного стану.

Клінічні випадки, коли пацієнт отримував важке лікування, такі як застосування імуносупресивних гормонів, часто призводять до ускладнень з боку травної, ендокринної та імунної систем. Оперативні втручання, такі як видалення синовіальної оболонки суглоба чи заміна суглоба, також необхідні лише при агресивній формі захворювання.

Лікування постковідного ревматоїдного артриту контролюється лікарем-ревматологом. Спеціаліст враховує клінічну картину, супутні захворювання, тривалість симптомів та динаміку стану пацієнта.

• Медикаментозне лікування. Стандартні препарати для купірування больового синдрому і запального процесу включають глюкокортикоїдні ін'єкції, пероральні цитостатики (іммуносупресори), специфічні протиревматичні засоби. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) зазвичай мають обмежену ефективність.
• Фізіотерапевтичні та реабілітаційні заходи. Як додатковий підхід призначаються фізіотерапевтичні процедури для прискорення відновлення, а також масаж, лікувальна фізкультура та плавання.

В дуже важких випадках і при відсутності ефекту від препаратів перших ліній, що трапляється рідко при постковідному синдромі, може бути призначена генетично інженерна біологічна терапія.

Профілактика

Передбачити ймовірність розвитку постковідних ускладнень на суглоби поки неможливо. Сам COVID-19 є недостатньо вивченим захворюванням, і наслідки для опорно-рухового апарату зустрічаються досить рідко.

Ефективний метод профілактики ревматоїдного артриту після COVID полягає в запобіганні зараженню самою коронавірусною інфекцією:

• вакцинація;
• носіння захисних масок;
• використання антисептиків;
• уникнення великих скупчень людей.

Важливим аспектом для запобігання COVID-19 та його ускладнень є підтримка імунної системи: відмова від шкідливих звичок, правильне харчування, усунення вогнищ хронічної інфекції та регулярна диспансеризація.

Реабілітація

Процес відновлення після перенесеної коронавірусної інфекції може зайняти кілька місяців.

Прискорити повернення до активного життя і запобігти можливим ускладненням можна за допомогою:

• симптоматичної та вітамінної терапії;
• організації правильного режиму дня та підтримання гігієни сну;
• збалансованого харчування з урахуванням способу життя та аналізів;
• лікувальної фізкультури та регулярних прогулянок на свіжому повітрі;
• масажу та фізіотерапевтичних процедур.

Пацієнтам рекомендується регулярно відвідувати лікуючого лікаря для контролю стану і корекції лікувального курсу.