П'яткова шпора - симптоми, лікування, причини

Що таке п’яткова шпора?

П’яткова шпора – це хронічний стан, що виникає внаслідок мікротравм підошовної фасції. Правильний термін – плантарний фасцит. На зв’язці формується остеофіт – ділянка кісткової гіпертрофії, що є джерелом болю. Остеофіт являє собою гострий шип завдовжки більше сантиметра, який дратує оточуючі тканини.

Симптоми п’яткової шпори

П’яткова шпора не завжди проявляється одразу після утворення. Інтенсивність болю і дискомфорту залежить від розташування кісткового розростання. Чим ближче шип розташований до нервових закінчень, тим інтенсивніше відчувається біль.

Спочатку виникає відчуття «цвяха» в п’яті. Протягом перших 2 тижнів такий біль турбує лише при перших кроках, а потім поступово затихає. Однак з часом больові відчуття посилюються при фізичному навантаженні, особливо під час тривалої ходьби.

Стараючись уникнути болю, пацієнти намагаються не ступати на п’яту, що призводить до зміни ходи і неправильного розподілу ваги тіла. Зовнішній край стопи та передні відділи перевантажуються, що може викликати поперечну плоскостопість. Передні відділи стопи розширюються, і в основи першого пальця з’являється «гулька».

Без адекватного лікування ситуація погіршується: біль стає постійною, і стопа починає турбувати навіть у стані спокою. Напади болю можуть виникати і зникати без попередження, заважаючи в найнепідходящі моменти.

Причини п’яткової шпори

Фактори ризику – жіноча стать, вік старше 40 років і проживання в містах.

Деякі безпосередні причини формування захворювання:

• вроджене плоскостопість;
• вагітність, особливо багатоплідна;
• надмірна вага;
• вікові зміни у кровообігу та відновленні тканин;
• травми;
• системні захворювання, що впливають на нерви, судини і тканини ніг, такі як діабет, подагра, ревматоїдний артрит.

У молодих чоловіків і жінок до 40 років причиною утворення п’яткової шпори найчастіше стають інтенсивні фізичні навантаження і використання незручного взуття, такого як шлепанці або каблуки.

Підошвена фасція – це зв’язка, що складається з волокнистої тканини, яка з’єднує п’яткову кістку і головки плюсневих кісток. Під час ходьби фасція натягується, і основне навантаження припадає на місце її прикріплення до п’яткової кістки. Мікротравми тут неминучі, але при помірних навантаженнях і достатньому відпочинку вони можуть зажити.

Якщо навантаження надмірне, у місці ушкодження розвивається асептичне запалення, в ході якого починається накопичення кальцію, що формує остеофіт. Це викликає подразнення надкостниці і подальший ріст шипа, який може розвиватися як в площині самої зв’язки, так і над нею.

П’яткова шпора може виникати на одній або обох ногах, що суттєво знижує якість життя.

Діагностика п’яткової шпори

Підозру на п’яткову шпору можна висловити на основі характерного болю при ходьбі. При пальпації п’яти може бути виявлено найбільш болісне місце. Тим не менш, для встановлення точного діагнозу необхідно провести обстеження, оскільки біль у п’яті може бути симптомом інших захворювань:

• подагра – порушення обміну сечової кислоти;
• ревматоїдний артрит – специфічне аутоімунне запалення суглобів;
• хвороба Бехтерева, або анкілозуючий спондилоартрит;
• остеомієліт – гнійно-некротичне запалення кістки та оточуючих тканин;
• туберкульоз кісток;
• удар;
• розтягнення сухожиль або ушкодження зв’язок гомілковостопного суглоба;
• запалення бактеріального або вірусного походження.

Для диференціації захворювань можуть бути призначені дослідження:

• загальний та біохімічний аналіз крові;
• клінічний аналіз сечі;
• рентгенографія стопи;
• МРТ стопи.

Якщо кваліфікований ортопед виявляє супутні захворювання, можуть бути необхідні консультації спеціалістів, таких як ревматолог, інфекціоніст, травматолог або терапевт, в залежності від клінічної ситуації.

Лікування п’яткової шпори

П’яткову шпору повинен лікувати лікар, оскільки прояви захворювання можуть варіюватися у різних пацієнтів. Самолікування без належних знань може призвести до ушкодження м’яких тканин, опіків та інших ускладнень.

Лікування в основному консервативне. До хірургічних методів вдаються вкрай рідко і тільки в найскладніших випадках, при цьому віддають перевагу щадним малотравматичним процедурам.

У лікуванні застосовуються такі методи:

• медикаментозний;
• фізіотерапевтичний, включаючи ударно-волнову терапію;
• вплив ультразвуком;
• лазерна терапія;
• масаж;
• лікувальна фізкультура.

Режим медикаментозного лікування підбирається лікарем індивідуально. Препарати націлені на зменшення запальних процесів і полегшення болю, можуть використовуватися різні форми – таблетки, мазі, пластирі.

В рідкісних випадках необхідно вводити медикаменти в порожнину гомілковостопного суглоба або підошви, що виконує хірург. Анальгетики та протизапальні засоби призначаються переважно на короткий термін, щоб уникнути залежності.

Фізіотерапія приносить значну користь. Включає масаж м’язів гомілки та стопи, грязьові процедури, лікувальний електрофорез та сонофорез (введення ліків без пошкодження шкіри з допомогою ультразвуку). Також використовуються ультразвук і лікувальна фізкультура.

Одним з найефективніших методів є ударно-волнова терапія, коли акустична хвиля допомагає «розбивати» відкладення кальцію. Частинки відкладень вимиваються з током крові і виводяться природним шляхом. Процедура також знижує набряклість і запалення, прискорюючи регенерацію тканин.

Лазерна терапія сприяє прискоренню обмінних процесів і створює умови для відновлення м’яких тканин.

Хірургічний метод лікування п’яткової шпори

Сучасні операції з використанням скальпеля, при яких видаляється кістковий наріст разом з частиною фасції, зараз не проводяться, оскільки це порушує анатомію стопи.

При необхідності застосовують радіочастотну мікротеномію, яка дозволяє «випалювати» ушкоджений ділянку фасції з остеофітом. При цьому інші сегменти зв’язки залишаються незмінними і непошкодженими. В процесі також зачіпається нервове закінчення, що забезпечує тривале позбавлення від болю.

Ранне звернення за медичною допомогою при дискомфорті в стопі значно скорочує час і зусилля, необхідні для одужання.