Вальгусна деформація великого пальця стопи (Hallux valgus) - симптоми, лікування, причини

Що таке Hallux valgus?

Hallux valgus – це деформація, при якій перший палець стопи зміщується назовні. Вальгусне викривлення є однією з найбільш часто зустрічаються деформацій.

Загальний опис захворювання

Hallux valgus спостерігається приблизно у 1% всього населення. Жіноча частина населення страждає від цієї деформації в 2-4 рази частіше, ніж чоловіки. Як правило, з віком спостерігається зростання поширеності вальгусного викривлення стопи.

Основним симптомом вальгусної деформації є утворення «бугорка» на внутрішній стороні стопи, поблизу основи першого пальця. З часом це утворення може трансформуватися в «кісточку», що часто супроводжується болями. Сильно відхилений палець ускладнює вибір підходящого взуття.

Для діагностики вальгусної деформації використовується рентгенографія. В складних випадках може знадобитися КТ або МРТ. Лабораторні аналізи можуть допомогти виявити причини захворювання.

На основі суб'єктивних та об'єктивних даних лікар розробляє індивідуальний план лікування, який може включати як консервативні методи, так і хірургічне втручання. Важливо пройти реабілітацію після операції, що допоможе відновити нормальну функціональність стопи.

Класифікація та стадії Hallux valgus

Існує кілька стадій Hallux valgus, які визначаються на основі кута відхилення великого пальця (в нормі він не перевищує 15°):

• Перша стадія – кут коливається від 15 до 25°.
• Друга стадія – кут досягає 40°.
• Третя стадія – кут варіює від 40 до 50°.
• Четверта стадія – кут перевищує 50°.

В більш спрощеній класифікації можна виділити дві стадії:

• стадія «м’якої» деформації, коли в області першого плюсне-фалангового суглоба формується м’який «бугорок»;
• стадія «плотної» деформації, що відповідає утворенню «кісточки».

Симптоматика

Основний симптом Hallux valgus – так звана «кісточка» на внутрішній стороні стопи, викликана відхиленням першого пальця від норми. Цей стан може викликати дискомфорт при носінні взуття, особливо модельного, що утримує форму.

Вальгусна деформація часто супроводжується болем, який посилюється при тривалій ходьбі та фізичних зусиллях.

Через зміни анатомії стопи можуть утворюватися «натоптиші» - ділянки з підвищеним ороговінням шкіри в місцях постійного тиску (гіперкератоз).

Причини виникнення Hallux valgus

До основних причин Hallux valgus відносяться:

• спадкова схильність;
• нестабільність суглобів стопи, що може бути викликано вродженими деформаціями, дисплазією сполучної тканини або змінами після травм;
• запальні процеси в області суглобів стопи (подагра, ревматоїдний артрит та ін.);
• наслідки травм (переломи, розтягнення зв'язок);
• генетичні захворювання, що впливають на сполучну тканину (наприклад, синдром Марфана);
• ураження нейром’язового комплексу (розсіяний склероз, церебральний параліч);
• анатомічні особливості розташування великогомілкової кістки;
• зміни в положенні стегнової кістки відносно тазу.

Діагностика – рекомендації лікарів

Відповідно до клінічних рекомендацій, діагностика вальгусної деформації починається з візуального огляду стопи. Ортопед звертає увагу на стан плюсне-фалангового суглоба першого пальця, наявність супутніх деформацій, вираженість гіперкератозу та інші ознаки.

Об’єктивна оцінка ступенів Hallux valgus виконується на основі рентгенологічного обстеження. Рентгенографія проводиться в двох проекціях, як у стані спокою, так і з навантаженням. Перевіряються обидві стопи – права і ліва.

Лікар аналізує безліч параметрів:

• положення першої плюсневої кістки;
• направлення першого пальця;
• взаємозв’язок суглобових кінців першого плюснефалангового суглоба;
• стан хряща (для раннього виявлення артрозу);
• анатомічна будова інших кісток стопи;
• висота зводу стопи.

Рентгенографічних даних, як правило, достатньо для встановлення діагнозу. Якщо є підозри на розвиток вальгусної деформації через метаболічні або запальні процеси, призначаються лабораторні аналізи. Наприклад, при підозрі на подагру визначають рівень сечової кислоти в крові, а якщо передбачається ревматоїдний артрит, виконується комплексна лабораторна діагностика.

Тим пацієнтам, які планують операцію, рекомендовано провести детальне вивчення анатомії стопи, можливо з допомогою КТ або МРТ на передопераційному етапі.

Методи лікування Hallux valgus

Методи лікування Hallux valgus залежать від ступеня деформації та сили больового синдрому. В залежності від цілей можуть застосовуватися консервативні методи або хірургічне лікування.

Консервативна терапія

Консервативне лікування переважно у наступних випадках:

• легкий або помірний больовий синдром;
• початкові стадії Hallux valgus, коли деформація виражена незначно;
• наявність протипоказань для хірургічного втручання.

До основних методів консервативної терапії відносяться:

• підбір ортопедичного взуття для оптимальної підтримки стопи та зменшення тиску на проблемні зони (рекомендується м’яке взуття з широким підставою та невисоким каблуком);
• використання індивідуально виготовлених ортопедичних устілок;
• проведення фізіотерапевтичних процедур та масажу;
• виконання вправ лікувальної фізкультури;
• обезболювання за допомогою нестероїдних протизапальних препаратів або місцевих анестетиків (призначається травматологом-ортопедом).

Хірургічні методи лікування

Показаннями для хірургії при вальгусній деформації є:

• виражений больовий синдром;
• значна деформація плюсне-фалангового суглоба;
• зниження якості життя через Hallux valgus, включаючи вплив на професійну діяльність;
• неможливість носити улюблене взуття.

Проте, не в кожному випадку може бути виконане хірургічне втручання. Протипоказаннями є гострі інфекції, загострення хронічних захворювань, тяжкі порушення роботи внутрішніх органів.

Хірургічне втручання проводиться під відповідним знеболенням. Можливі різні варіанти анестезії, в залежності від уподобань пацієнта:

• місцева анестезія, коли анестетик вводиться в область операції;
• проводникова анестезія, яка включає введення знеболюючого в стегнову або поперекову зону для блокування чутливості стопи;
• загальна анестезія, при якій використовується комбінація препаратів для відключення свідомості та блокування больової чутливості.

В залежності від клінічної ситуації та механізму Hallux valgus можуть застосовуватися різні хірургічні методи:

• хейлотомія – видалення виступаючого фрагмента першої плюсневої кістки (даний метод носить симптоматичний характер, можливі рецидиви);
• остеотомія – розрізання кісток та формування нового анатомічного з’єднання;
• артродез – хірургічна фіксація першого плюсне-фалангового суглоба (використовується в тяжких стадіях захворювання, коли неможливо відновити рухливість);
• протезування великого пальця стопи з встановленням імплантата для заміни пошкодженого суглоба;
• реконструктивно-пластичні операції на сухожиллях та м’яких тканинах, як правило, входять у комплекс втручань на кістках для відновлення правильного укріплювального каркасу.

Профілактика Hallux valgus

Профілактика вальгусної деформації включає в себе вибір взуття, що відповідає розміру ноги, своєчасне лікування захворювань опорно-рухового апарату, контроль маси тіла (особливо при її надмірності) та використання ортопедичних устілок для рівномірного розподілу навантаження на стопу.

Реабілітація після хірургічного втручання при Hallux valgus

Реабілітація після операції на Hallux valgus включає курс фізіотерапії, лікувального масажу та гімнастики. У ранньому післяопераційному періоді лікар може призначити курс антибіотиків та регулярні антисептичні процедури для обробки рани.

Ефективність реабілітації в значній мірі залежить від готовності пацієнта дотримуватися рекомендацій лікаря. В залежності від типу оперативного втручання травматолог може порекомендувати іммобілізацію стопи за допомогою гіпсу або ортеза. Для розвантаження передньої частини стопи може бути рекомендоване спеціальне взуття.

Тривалість іммобілізації зазвичай складає 1-2 місяці. Однак, незабаром після операції починають проводити заняття лікувальною фізкультурою для відновлення функції м’язів і суглобів. Спочатку пацієнт виконує пасивні вправи, потім активні під контролем інструктора з ЛФК, що включає рухи суглобів стопи та пальців.