LIKARI365Рак товстої кишки - симптоми, лікування, причини
Що таке рак товстої кишки?
Рак товстої кишки, або колоректальний рак, є групою онкологічних захворювань, при яких злоякісна пухлина розвивається з слизової оболонки нижньої частини кишечника, включаючи сліпу, ободкову, сигмоподібну та пряму кишку.
Колоректальний рак є найчастіше діагностованим видом злоякісних пухлин серед кишечникових ракових захворювань та займає друге або третє місце за частотою виникнення серед усіх канцерогенних захворювань. Щорічно колоректальний рак діагностується у більш ніж 600 тисяч осіб, причому у 60–70% з них захворювання виявляється на пізніх стадіях. Найчастіше діагноз ставлять пацієнтам старше 50 років. Соотношення між чоловіками та жінками складає 1:1,5, що вказує на більшу схильність чоловіків.
Онкологія товстої кишки розвивається внаслідок трансформації клітин епітелію в злоякісні. Найчастіше пухлини виникають у спадній частині ободкової кишки. Механізми розвитку неоплазії до кінця не з'ясовані, але вважається, що хронічне запалення, вплив канцерогенних речовин і наявність поліпів можуть сприяти виникненню раку.
Види
За характером росту пухлин розрізняють такі види злоякісних утворень кишечника:
- екзофітні (розвиваються в просвіті кишки);
- ендофітні (або виразкові, ростуть вглиб стінки кишечника);
- дифузно-інфільтративні (поєднують обидва типи росту);
- аннулярні (поширюються по всій окружності кишки).
Стадіювання хвороби здійснюється за міжнародною системою TNM. В залежності від розмірів і ступеня інвазії пухлини, виділяють такі стадії раку:
- Tx — недостатньо інформації для первісної оцінки пухлини;
- Tis — злоякісна трансформація стосується лише слизової оболонки, при цьому базальна пластинка епітелію залишається неушкодженою;
- T1 — залучаються слизовий та підслизовий шари;
- T2 — вражений м'язовий шар, але рухливість стінки кишки не порушена;
- T3 — пухлина прорастає всі шари стінки кишки;
- T4 — новоутворення проникає крізь серозний шар і поширюється на сусідні тканини.
При стадії пухлини також враховується залучення регіональних лімфатичних вузлів (від N0 до N2) та наявність віддалених метастазів (M0/M1).
Симптоми
Рак товстої кишки може розвиватися тривалий час без явних симптомів. Першими ознаками, як правило, є кишкові крововиливи, які призводять до зміни кольору калових мас. Якщо пухлина розташована в перших відділах ободкової кишки, стілець може бути темним через механічне змішування крові з вмістом кишечника. При локалізації утворення в спадній частині ободкової кишки або в прямій кишці, в калі з'являється червона кров або згустки. У деяких випадках кровотечі можуть залишатися непоміченими, і єдиним сигналом про захворювання може стати анемія, виявлена в загальному аналізі крові. Цей стан може проявлятися запамороченням, слабкістю, сонливістю та задишкою.
На пізніх стадіях колоректального раку можуть проявлятися такі симптоми:
- хронічні болі в животі;
- підвищене газоутворення;
- дискомфорт після їжі;
- нестабільний стілець (запори чергуються з діареєю);
- болісні позиви на дефекацію;
- біль при спорожненні кишечника;
- тенезми (помилкові позиви до дефекації).
Значні екзофітні пухлини можуть частково або повністю закривати просвіт кишечника, що призводить до запорів і непрохідності. У цьому випадку виникають різкі болі в животі, запор, сильне урчання та здуття.
На останніх стадіях захворювання спостерігаються додаткові симптоми, обумовлені порушенням функції інших органів, що залежить від місця розташування метастазів. Хворі часто швидко втрачають вагу і виглядають виснаженими. Подібний синдром інтоксикації може включати слабкість, постійну сонливість, нудоту, відсутність апетиту, підвищену температуру та інші симптоми.
Причини
Точні причини розвитку раку товстого кишечника досі не встановлені. Формування злоякісної пухлини пов'язане з комплексним впливом кількох факторів, серед яких:
- спадкова схильність (приблизно 20% пацієнтів з колоректальним раком мають родичів з аналогічним захворюванням);
- вік (після 50 років ризик виникнення раку зростає в 2–10 разів, залежно від супутніх захворювань і способу життя);
- хронічні запальні захворювання кишечника (неспецифічний виразковий коліт, хвороба Крона тощо);
- доброякісні утворення в товстому кишечнику (ракова пухлина може розвиватися з гіперпластичного процесу);
- неправильне харчування (надмірність жирів, білків і перероблених вуглеводів);
- згубні звички (куріння, зловживання алкоголем).
Схильність до запорів за перерахованими факторами також значно збільшує ризики виникнення колоректального раку.
Діагностика
Підозра на рак може виникнути у лікаря під час збору анамнезу та фізикального обстеження. Великі пухлини можуть бути виявлені при пальпації живота.
Комплексна діагностика колоректального раку включає кілька етапів:
- Лабораторні дослідження. Проводяться загальний аналіз крові, дослідження калу на приховану кров, аналіз на раково-ембріональний антиген, визначення онкомаркерів СА-19−9 та СА-50.
- Ендоскопічне дослідження. Колоноскопія є «золотим стандартом» діагностики пухлин товстої кишки. Процедура включає дослідження прямої, сигмоподібної та ободкової кишки за допомогою гнучкого зонда з відеокамерою, що дозволяє візуалізувати стінки кишечника та знаходити патологічні зміни. Якщо новоутворення виявлено, проводиться біопсія (забір зразків тканин для подальшого гістологічного аналізу).
- Інструментальне обстеження. Для визначення поширеності пухлини та наявності метастазів проводяться розширені інструментальні дослідження: рентгенографія кишечника, магнітно-резонансна або комп'ютерна томографія, а також УЗД органів черевної порожнини та зачеревного простору, сцинтиграфія кісток, МРТ головного мозку та рентгенографія або комп'ютерна томографія грудної клітини.
На основі зібраної інформації визначається стадія хвороби та розробляється план лікування.
Лікування
Лікування колоректального раку включає хірургічне втручання для видалення ураженої частини кишки з невеликим захопленням здорових тканин, що гарантує якісні краї резекції. У випадку залучення сусідніх тканин і лімфовузлів, також здійснюється їх видалення. Хірургія може доповнюватись хіміотерапією та радіотерапією залежно від локалізації пухлини.
При неоперабельних формах раку застосовуються консервативні методи. Якщо стан пацієнта дозволяє, виконуються палліативні операції, метою яких є зменшення розмірів пухлини, уповільнення інвазії злоякісних клітин та покращення якості життя пацієнта.
Профілактика
Для профілактики раку товстої кишки надзвичайно важливо проходити регулярні обстеження. Колоноскопія визнана «золотим стандартом» для виявлення даної патології. Всім людям старше 45 років рекомендується проводити колоноскопію кожні 3-5 років, якщо відсутні патології та немає сімейного анамнезу колоректального раку. У разі виявлення поліпів процедуру необхідно проходити щорічно. Раннє виявлення захворювання значно підвищує шанси на одужання.
В якості додаткового методу профілактики рекомендується КТ-колоноскопія для пацієнтів з протипоказаннями для звичайної колоноскопії. При КТ-колоноскопії не потрібно седація, і дискомфорт менш виражений у порівнянні з класичною процедурою. Однак підготовка до дослідження має бути такою ж ретельною та включати повне очищення кишечника. На відміну від традиційної колоноскопії, під час віртуальної процедури лікар не може видалити виявлені поліпи. Рекомендується проходити томографію кожні 5 років для профілактики раку товстої кишки.
Дослідження калу на приховану кров, що здійснюється за допомогою фекального імунохімічного тесту (FIT), також є простим і неінвазивним методом профілактики раку кишечника. Зразок калу можна зібрати в домашніх умовах та надіслати в лабораторію для аналізу на наявність крові, що може вказувати на наявність раку або значних поліпів. Для цього не потрібно очищати кишечник проносними засобами або дотримуватись голодування. Метод надзвичайно ефективний для виявлення раку товстої кишки, хоча менш надійний для виявлення поліпів.
Кожна людина може знизити вплив факторів ризику, слідуючи цим рекомендаціям:
- своєчасно звертатися до лікаря при наявності скарг;
- відмовлятися від шкідливих звичок;
- дотримуватись збалансованого харчування (збільшувати споживання овочів, фруктів та зелені, зменшувати кількість червоного м'яса в раціоні);
- слідкувати за регулярністю стільця та забезпечувати оптимальний склад мікрофлори кишечника за допомогою пробіотичних продуктів (інулін, клітковина, кисломолочні продукти).
Реабілітація
Реабілітація пацієнтів визначається обсягом і складністю хірургічного втручання. Усі пацієнти проходять симптоматичну терапію та отримують медикаментозну профілактику ускладнень. Для запобігання утворенню спайок після операції потрібно раннє активування, що включає підйом з ліжка та рух по палаті з перших-других днів. Після операцій на кишечнику рекомендується дотримуватися дієти, яка допомагає запобігти здуттю та запорам, а при необхідності призначаються проносні засоби.
Питання
Який лікар відповідає за терапію раку товстої кишки?
Лікуванням раку займається спеціаліст-онколог.
Як здійснюється дефекація після видалення прямої кишки?
Калові маси видаляються через колостому (отвір, створений на передній стінці живота) у змінний калоприймач.
Що вжити при неоперабельному раку кишки?
На останніх стадіях хвороби застосовується паліативна терапія. Зазвичай це включає курси хіміотерапії, опромінення та симптоматичної допомоги. Деякі пацієнти можуть пройти операцію для накладання обходного анастомоза, де лікарі створюють нову ділянку кишки для забезпечення нормального проходження калових мас мимо пухлини.
