LIKARI365Тонзиліт хронічний - симптоми, лікування, причини
Про захворювання
Частіше за все дане захворювання виникає як результат нелікованої бактеріальної ангіну, однак може також проявлятися у своїй первинній хронічній формі. Це захворювання є досить поширеним – ним страждає до 15% дітей і 10% дорослих, з переважанням серед чоловіків. Люди, які живуть у великих містах з забрудненим повітрям та працюють на несприятливих виробництвах, схильні до захворювання частіше, ніж жителі сільської місцевості.
Хронічний тонзиліт може викликати різні захворювання, які, у свою чергу, призводять до інвалідності, тому запалення мигдаликів становить серйозну як медичну, так і соціальну проблему.
Види
В залежності від особливостей перебігу хронічного тонзиліту виділяють три його форми, що зустрічаються як у дорослих, так і у дітей:
- проста форма (компензована) – місцеві симптоми переважають: мигдалики набряклі, їх краї утолщені, в лакунах виявляються гнійні пробки або рідке гнійне виділення, регіонарні лімфатичні вузли збільшені і болісні;
- токсико-алергічна форма, 1-й варіант (на додачу до місцевих ознак спостерігаються загальні симптоми інтоксикації – втомлюваність, слабкість, температурні підйоми до субфебрильних (37.0-37.5°C) значень; іноді пацієнти скаржаться на болі в суглобах або в області серця при нормальній ЕКГ);
- токсико-алергічна форма, 2-й варіант (всі вищевказані симптоми супроводжуються патологіями на ЕКГ, аритміями і порушеннями роботи суглобів, нирок і печінки).
Токсико-алергічна форма захворювання вказує на декомпенсацію патологічного процесу, що свідчить про те, що мигдалик перестав виконувати свою імунну функцію і став джерелом хронічної інфекції.
Здорові піднебінні мигдалики не виступають за краї піднебінних дуг. В залежності від розмірів збільшених мигдаликів виділяють три ступені хронічного тонзиліту:
- I ступінь – мигдалики виходять за краї піднебінних дуг, зменшуючи просвіт дихальних шляхів на одну третину;
- II ступінь – збільшені мигдалики звужують просвіт горла на дві треті;
- III ступінь – мигдалики настільки збільшені, що торкаються один з одним, повністю перекриваючи зев.
Причини хронічного тонзиліту
В половині випадків основним фактором, що викликає це захворювання, є бета-гемолітичний стрептокок або його поєднання зі стафілококами. Рідше захворювання викликані:
- пневмококами;
- аденовірусами;
- вірусом герпесу;
- грибами;
- хламідіями;
- мікоплазмами.
Патогенні мікроорганізми постійно присутні на поверхні мигдаликів. При зниженні імунітету вони починають активно розмножуватися, викликаючи запалення – виникають симптоми тонзиліту.
Хронічний тонзиліт частіше спостерігається у осіб з ослабленим імунітетом, що може виникати з наступних причин:
- перенесені гострі інфекційні хвороби вірусної або бактеріальної природи;
- карієс та інші інфекційні захворювання порожнини рота;
- хронічні ЛОР-захворювання (синусити, аденоїдити);
- дефекти носової перегородки;
- алергічні реакції;
- гіпотермія.
Симптоми хронічного тонзиліту
Захворювання має в'яле протікання. Під час ремісії пацієнти скаржаться на легкий біль у горлі, неприємний запах з рота, невелике підвищення температури, загальну слабкість і втомлюваність (пацієнтам стає важко виконувати раніше звичні навантаження).
Загострення хронічного тонзиліту відбуваються 2-3 рази на рік, а іноді й частіше. Розповсюджені ознаки загострення включають першіння, сухість і дискомфорт у горлі, а також посилення симптомів загальної інтоксикації – спостерігаються ломота в м'язах і суглобах, головний біль, значна загальна слабкість. Якщо до цього моменту вже з'явилися системні ускладнення, то їх прояви будуть посилюватися під час загострення.
Діагностика
На першому етапі діагностики лікар проводить детальне опитування пацієнта для встановлення симптомів і термінів захворювання, потім проводить огляд горла. При хронічному тонзиліті під час огляду можна виявити набряклі, гіперемовані (покраснілі) піднебінні дужки, пухкі мигдалики з гнійними відкладеннями в лакунах. Пальпаторно лікар виявляє збільшені, болісні шийні та підщелепні лімфатичні вузли.
Для уточнення діагнозу пацієнт з підозрою на хронічний тонзиліт може бути направлений на додаткові дослідження:
- клінічний аналіз крові;
- біохімічний аналіз крові;
- мазок з мигдаликів, що дозволяє визначити збудника і його чутливість до антибіотиків;
- ЕКГ;
- рентгенологічне дослідження пазух носа та інші дослідження за клінічними показаннями.
Якщо присутні симптоми, що свідчать про ураження інших органів і систем, необхідно консультуватися з лікарями відповідного профілю – кардіологом, ревматологом, ендокринологом, нефрологом.
Лікування
Лікування хронічного тонзиліту у дорослих і дітей може бути як консервативним, так і хірургічним, в залежності від стадії захворювання і його клінічних проявів.
До консервативних методів лікування належать:
- антибіотикотерапія;
- нестероїдні протизапальні препарати в таблетках або капсулах;
- вітамінотерапія;
- санування гострих і хронічних інфекційних вогнищ, що супроводжують запалення мигдаликів (зуби, пазухи);
- фізіотерапевтичні процедури (лазеротерапія, УВЧ);
- промивання лакун протизапальними, антисептичними та антибактеріальними засобами;
- полоскання.
Правильна схема лікування часто дозволяє уникнути загострень хронічного тонзиліту.
Якщо консервативне лікування не принесло очікуваних результатів, може бути рекомендоване хірургічне втручання методом тонзилл━ектомії, тобто видалення піднебінних мигдаликів.
Як лікується хронічний тонзиліт? Чи можливо обійтися без операції?
Питання
Який фахівець займається лікуванням хронічного тонзиліту?
Встановлення діагнозу та лікування хронічного тонзиліту – це прерогатива отоларинголога.
Чи потрібні антибіотики при хронічному тонзиліті?
Так, основна причина цього захворювання – це бактерії, тому для їх знищення пацієнтам призначають антибіотики.
Чи є хронічний тонзиліт заразним?
Так, це інфекційне захворювання, яке може передаватися повітряно-капельним шляхом, а також рідше – через їжу і брудні руки, заражені бактеріальним збудником.
