Герпес на оці - симптоми, лікування, причини

Про захворювання

При офтальмогерпесі зазвичай уражається рогівка, і без своєчасної терапії може утворитися виразка, здатна призвести до перфорації та розвитку бельма. В цілому, офтальмогерпес представляє серйозну загрозу для ока, тому при перших підозрілих симптомах необхідно звернутися до спеціаліста.

Після перенесеного герпетичного ураження ока у деяких людей може розвинутися постгерпетична кератопатія, яка має дві клінічні форми:

• Епітеліопатія. Епітеліальний шар рогівки, пошкоджений герпесом, стає крихким, з наявністю мікроерозій. Такі пацієнти часто відчувають «пісок» в очах, дискомфорт та інші ознаки сухості ока.
• Бульозна кератопатія. Ця форма може виникнути після важкої герпетичної інфекції. Рогівка покривається великими бульбашками, які можуть спонтанно розкриватися, утворюючи обширні ерозовані ділянки. Відновлення епітелію ускладнене, що може призвести до тривалого погіршення зору.

Первинна діагностика герпетичних уражень ока здійснюється лікарем за допомогою біомікроскопії. Далі проводяться функціональні проби та оптична когерентна томографія (ОКТ). Лабораторні тести допомагають виявити збудника.

Основна терапія включає місцеві препарати з противірусною та імуномодулюючою активністю. У деяких випадках може знадобитися мікрохірургічне втручання. Ефективність лікування офтальмогерпеса в значній мірі залежить від швидкості початку терапії.

Види

Герпесвіруси в основному викликають ураження рогівки, відоме як герпетичний кератит. Інші форми захворювання включають:

• герпетичний дерматит повік – запалення шкіри повік;
• блефарит – запалення слизової оболонки повік;
• кон'юнктивіт – запалення слизової оболонки очей;
• блефарокон'юнктивіт – поєднання запальних процесів у кон'юнктиві та слизовій повік;
• кератоувеит – запалення, що зачіпає рогівку і судинну оболонку ока.

Симптоми герпесу на оці

Симптоми офтальмогерпеса зазвичай проявляються наступним чином:

• посилене сльозотеча;
• чутливість очей до яскравого світла;
• рефлекторні спазми очних м'язів;
• почервоніння кон'юнктиви;
• біль і дискомфорт в оці.

У дітей герпетична інфекція протікає більш виражено. Дитину турбує сильний біль, явне роздратування очей і світлобоязнь. У літніх пацієнтів офтальмогерпес може практично не супроводжуватися вираженими симптомами через знижену активність імунної системи. У таких випадках біль і почервоніння можуть відсутніми або бути незначними.

При виконанні біомікроскопічного дослідження офтальмолог виявляє об'єктивні ознаки герпетичного ураження: розширення судин рогівки, помутніння та втрату блиску. На поверхні рогівки часто спостерігаються бульбашкові утворення, які можуть заглиблюватися, спричиняючи значні ушкодження внутрішньоочних структур. При тяжкому перебігу можливе некротичне ураження епітелію.

Причини герпесу очей

Найбільш частою причиною офтальмогерпесу є вірус герпеса першого типу. Рідше це може бути вірус другого типу або вірус вітряної віспи (оперізувальний герпес). Лише в 5% випадків герпес очей пов'язаний з первинним інфікуванням кон'юнктиви, в інших випадках це рецидив «сплячого» герпеса в тройничному вузлі. Зазвичай активація вірусу відбувається через тривалий термін після первинного зараження та часто пов'язана зі зниженням імунного захисту. Після першого епізоду ймовірність повторного захворювання протягом року становить 25%, після другого – 50%, після третього – зростає до 75%.

Фактори, які сприяють рецидиву, можуть включати:

• лазерне лікування офтальмологічних захворювань;
• вплив екстремальних температур;
• стрес;
• супутні інфекції очей;
• вагітність, коли імунітет фізіологічно ослаблений;
• високе споживання алкоголю;
• тривале застосування кортикостероїдів, які пригнічують місцевий імунітет;
• імунодефіцитні стани.

Діагностика

Ступінь запального процесу, викликаного герпесом, може варіюватися. В тяжких випадках це може призвести до утворення виразки рогівки. Для виключення такого стану проводять флюоресцеїнову пробу: в кон'юнктивальний мішок закапують розчин флюоресцеїну і за допомогою щілинної лампи оцінюють його розподіл. Якщо рогівка не пошкоджена, барвник свободно стікає в сльозовидільний канал; при пошкодженні відбувається його локальне накопичення.

Оптична когерентна томографія дозволяє точно визначити розміри виразкових уражень, оцінити стан рогівки та виявити дифузні зміни. Цей метод також використовується для динамічного контролю ефективності терапії.

Для підтвердження герпетичного запалення внутрішньоочних структур проводять лабораторні дослідження. Для швидкого обстеження застосовують тести на виявлення антигенів герпесвірусів, однак в останні роки все частіше використовується ПЦР-аналіз, який дозволяє виявляти збудників у сльозній рідини, скловидному тілі, рогівці та інших очних структурах, а також з'ясовувати їх кількість.

Лікування герпесу на оці

Відповідно до клінічних рекомендацій лікування герпесу на оці спрямоване на придушення вірусної активності та підвищення місцевого імунітету. Для цього використовують консервативну терапію. Важкі форми хвороби вимагають стаціонарного спостереження, в інших випадках терапію можна проводити амбулаторно з регулярними візитами до лікаря для контролю.

Консервативне лікування

Тривалість лікування герпесу очей залежить від активності запалення, поширеності та глибини уражень. Герпетичний кератит відрізняється агресивним перебігом; затримка в початку лікування може призвести до серйозних ускладнень, включаючи значну втрату зору або втрату ока.

Для терапії герпетичної інфекції офтальмолог призначає місцеві противірусні засоби у вигляді очної мазі або гелю. Для підвищення місцевого імунітету використовуються краплі з інтерфероном. Середня тривалість лікування становить 1-1,5 тижня. Якщо за цей час терапія не дала результатів, лікар може змінити медикаментозний засіб.

Після контролю запалення необхідно відновити морфологію та функціональний стан рогівки. На цьому етапі призначають препарати, що сприяють регенерації епітеліального шару. У комплексному лікуванні також можуть використовуватися антиоксиданти та засоби, що покращують обмінні процеси в тканинах.

Хірургічне лікування

При затяжних формах офтальмогерпеса може бути проведена скарифікація рогівки. У процесі цієї процедури лікар робить дрібні «царапини» на рогівці, що стимулює клітинне ділення базального шару і сприяє регенерації епітелію. Скарифікація виконується після остаточного зняття активної фази запалення.

Хірургічні втручання можуть бути необхідні в наступних випадках:

• незаживаюча виразка, що зачіпає більше 2/3 рогівки;
• утворення грижі десцеметової оболонки;
• перфораційна виразка;
• набрякаюча катаракта;
• тривала недостатність ефекту від консервативного лікування.

Характер хірургічної процедури визначається особливостями ураження очних структур.

Профілактика

Пацієнтам з групи ризику для запобігання рецидивів герпетичної інфекції можуть призначатися курси противірусних препаратів кожен квартал протягом першого року. Специфічна профілактика сприяє переведенню вірусу в неактивний стан, що запобігає розвитку запальних процесів.

Реабілітація

Після зупинки гострого процесу рекомендуються офтальмологічні фізіопроцедури, які допомагають покращити мікроциркуляцію та сприяють відновленню епітеліального покрова ока. Після одужання можна застосовувати розсмоктувальну терапію.