Гідронефроз - симптоми, лікування, причини

Гідронефроз: визначення

Гідронефроз – це патологія, яка проявляється розширенням чашково-лоханкової системи нирки внаслідок накопичення надмірної сечі. Ця хвороба прогресує і може зустрічатись як у новонароджених, так і у дорослих. Чоловіки та жінки страждають від неї з однаковою частотою. Основна загроза гідронефрозу полягає в ускладненні відтоку сечі, що може призвести до погіршення функції нирок і розвитку ниркової недостатності. Своєчасне звернення до медичних закладів забезпечує лікування та запобігає серйозним ускладненням.

Класифікація гідронефрозу

Головні критерії для класифікації гідронефрозу включають причини виникнення і ступінь функціональних ушкоджень нирки.

За причинами виникнення відрізняють:

• Первинний (вроджений) гідронефроз. Може бути виявлений ще до народження під час планових ультразвукових досліджень у вагітних і пов'язаний з аномаліями розвитку нирок і сечоводів.
• Вторинний гідронефроз. Виникає як наслідок структурних або функціональних порушень в області сечовивідної системи.

Для захворювання характерний прогресивний перебіг. Існують наступні стадії:

• Гідронефроз I ступеня (початковий). Характеризується ізольованим розширенням лоханки без залучення чашечок і без значного зниження функції органа.
• Гідронефроз II ступеня (рання стадія). Спостерігається розтягнення чашечок, здавлення канальців нирок і прояви порушень функції в аналізах.

Гідронефроз III ступеня (термінальна стадія). Тканина нирки стоншується, перетворюючи орган на порожнину, заповнену рідиною. У рамках цієї стадії виділяються дві підкатегорії: 3А – зміни потенційно оборотні, 3Б – функціональні руйнування необоротні через виражену дистрофію органа.

Ознаки гідронефрозу

Рання діагностика гідронефрозу у дорослих може бути ускладнена через 'безсимптомний' перебіг до появи значних змін в функції нирки. Часто захворювання виявляється випадково під час профілактичних ультразвукових досліджень.

Вроджені форми гідронефрозу діагностують навіть у утробі, коли вагітні проходять регулярні УЗД. Після народження діагноз уточнюється медичними фахівцями.

Симптоми гідронефрозу неясні. Діти не можуть пояснити свій стан, але можуть проявляти занепокоєння, плач або погіршення сну. Важливим знаком є висока частота інфекцій сечостатевих шляхів, в таких випадках лікар призначає УЗД для уточнення діагнозу.

У дорослих ознаки гідронефрозу можуть включати:

• дискомфорт або невизначені болі в животі;
• часті інфекції сечостатевих шляхів;
• нудоту і блювання;
• загальну слабкість;
• зниження фізичної активності.

На термінальній стадії захворювання виражені прояви гострої ниркової недостатності, що проявляється у вигляді різкої болі в попереку, помітному зменшенні або повному припиненні сечовипускання, погіршенні загального стану здоров'я. Це стан виникає внаслідок інтоксикації організму, викликаної скупченням токсичних речовин, які нормально виводяться з сечею.

Основні причини гідронефрозу

Головна причина гідронефрозу полягає в порушенні відтоку сечі, що призводить до її накопичення в нирці.

Причинами вроджених форм патології можуть бути різні аномалії внутрішньоутробного розвитку сечоводів і нирок, а також аномалії будови сечостатевої системи.

Вторинний гідронефроз може виникнути внаслідок:

• хірургічних втручань на внутрішніх органах, що призводять до утворення спайок та блокуючих відтік сечі;
• пухлин сечоводів або сусідніх тканин, які можуть звужувати або здавлювати просвіт сечових шляхів;
• частих інфекцій, наприклад, бактеріальних запалень, що змінюють морфологію органів, що може призвести до дисфункції сечовивідної системи.

Незважаючи на різноманітність причин, лікування гідронефрозу завжди спрямоване на відновлення нормального відтоку сечі.

Діагностика гідронефрозу

Скарги та медичний анамнез не завжди надають достатні дані для діагностики гідронефрозу. 'Золотим' стандартом раннього виявлення є ультразвукове дослідження нирок, в ході якого лікар оцінює структуру органів, виявляє розширення чашечок і лоханок, а також стоншення паренхіми.

Для підтвердження діагнозу можуть призначатися наступні дослідження:

• комп'ютерна томографія (КТ) або магнітно-резонансна томографія (МРТ) нирок;
• екскреторна урографія – рентгенологічний метод, що дозволяє відслідковувати виведення контрасту із сечею після внутрішньовенного введення;
• ретроградна пієлограма – введення контрастної речовини через природні отвори сечовивідних шляхів;
• цистоскопія для оцінки стану відтоку сечі з сечоводів у сечовий міхур.

Методи лікування гідронефрозу

Основним завданням у лікуванні гідронефрозу є відновлення нормального відтоку сечі з нирки. Це можливе виключно за допомогою хірургічних втручань.

Консервативне лікування

Консервативна терапія слугує допоміжною і може включати призначення:

• антибіотиків;
• нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ);
• спазмолітиків.

Хірургічне лікування

Повне відновлення відтоку сечі здійснюється лише хірургічним шляхом. Лікар може виконувати:

• відкриту пластику сечоводів в області звуження;
• лапароскопічні видалення аномалій;
• стентування сечовода без розрізів (шляхом доступу через природні отвори).

Вибір відповідного методу лікування залежить від локалізації та розміру звуження, а також від індивідуальних особливостей конкретного випадку.

Профілактика гідронефрозу

Специфічної профілактики гідронефрозу не існує. Рекомендується дорослим регулярно проходити профілактичні огляди з ультразвуковим дослідженням нирок. Крім того, необхідно уникати інфекцій сечостатевої системи та забезпечувати адекватне лікування захворювань внутрішніх органів.