Дивертикул сечового міхура - симптоми, лікування, причини

Що таке дивертикул сечового міхура?

Дивертикул сечового міхура – це локальне випинання стінки органа, яке утворює порожнину, з'єднану з шийкою сечового міхура. У дивертикулі накопичується сеча, так само як і в самому міхурі. Ця патологія частіше спостерігається у чоловіків, що пов'язано з більш високим ризиком підвищення тиску всередині сечового міхура (наприклад, через захворювання передміхурової залози).

Типи дивертикулів сечового міхура

Дивертики сечового міхура поділяються на вроджені та набуті. Перші називаються істинними. Помилковими вважаються ті дивертики, які формуються внаслідок розтягнення стінок. Якщо є одна додаткова порожнина, то дивертикул вважається одиничним. При множинних порожнинах говорять про дивертикулез сечового міхура.

Клінічні прояви дивертикулів сечового міхура

При невеликих розмірах дивертикул може не проявляти симптомів, і пацієнт може роками не підозрювати про наявність цієї патології. Однак при збільшенні порожнини дивертикула виникають дизуричні явища, такі як часті позиви до сечовипускання. Мікція може проходити переривчасто, зазвичай у два етапи, при цьому спочатку опорожнюється основний міхур, а потім сама дивертикульна порожнина, що збільшує загальний час сечовипускання. Можливі ускладнення в процесі, коли пацієнту доводиться прикладати зусилля для повного опорожнення.

Виражені симптоми виникають через застою сечі, що створює сприятливі умови для розмноження патогенних мікроорганізмів. Це, у свою чергу, призводить до стійкого запалення, яке часто не піддається медикаментозному лікуванню. Хронічне запалення може активувати гноеродні мікроорганізми, викликаючи піурію – виділення гною разом з сечею. Пацієнт може помітити такі ознаки:

• сеча стає каламутною;
• з'являється неприємний запах;
• іноді спостерігається зеленуватий відтінок;
• після сечовипускання виділяється гній;
• відзначаються патологічні виділення на нижній білизні.

При вираженому запаленні, порушеннях мікроциркуляції та пошкодженні капілярів може розвинутися гематурія (наявність еритроцитів у сечі). Це може проявлятися у вигляді кров'яних прожилок у сечі або повної рожевості.

При впаданні сечоводу в дивертикульну порожнину може розвинутися сечоводно-сечовий рефлюкс, що сприяє міграції мікроорганізмів до нирок. Це може викликати порушення тиску в нирковій лоханці, що створює умови для пієлонефриту, гідронефрозу або ниркової недостатності.

Причини дивертикулів сечового міхура

Вроджені дивертики формуються внаслідок аномалій у ембріональному розвитку. Вагітність та ембріогенез можуть залежати від багатьох факторів, але здоров'я матері є ключовим. Однак вплив хімічних речовин, радіації та інфекційних агентів також може негативно вплинути на формування сечостатевих органів у плода.

Помилкові дивертики, стінки яких складаються з внутрішньої оболонки сечового міхура, виникають внаслідок ослаблення м'язових волокон детрузора. Це може розвиватися в умовах хронічно високого тиску в сечовому міхурі. Причинами розбіжності м'язів можуть бути простатит, стеноз уретри або склероз шийки сечового міхура.

Методи діагностики дивертикулів сечового міхура

Уролог може запідозрити наявність дивертикула, спираючись на анамнез пацієнта. Постійні прояви циститу та пієлонефриту можуть сигналізувати про проблему. Для підтвердження діагнозу проводяться обстеження, такі як цистографія або УЗД органів малого таза. Рентгенографія допомагає визначити наявність і розміри дивертикула, в той час як ультразвукове дослідження надає більш детальну інформацію:

• наявність пролапсу;
• розміри випинання;
• розташування;
• стан шийки сечового міхура;
• взаємозв'язок з навколишніми тканинами;
• наявність запальних процесів;
• наявність каменів.

Після підтвердження наявності дивертикула за результатами УЗД встановлюється остаточний діагноз. Для більш детального вивчення будови дивертикула може проводитися цистоскопія, що дозволяє лікарю оцінити стан слизової оболонки сечового міхура зсередини. В ідеалі цистоскоп вводиться в порожнину дивертикула для вивчення стінок і природи випинання. Також можуть призначатися лабораторні аналізи для виявлення можливих ускладнень.

Способи лікування дивертикулів сечового міхура

Для лікування дивертикулів не передбачені консервативні методи. Тактика управління пацієнтом базується на результатах обстеження. Якщо дивертикул малих розмірів і відсутні ознаки циститу чи дизурії, можливо динамічне спостереження без необхідності хірургічного втручання. Операції проводяться при таких показаннях:

• гострі труднощі з сечовипусканням;
• ознаки компресії сусідніх органів;
• значні розміри дивертикула;
• хронічні запальні захворювання сечовивідних шляхів;
• наявність новоутворень.

Консервативна терапія

При вираженому запаленні медикаменти можуть використовуватися як підготовка до операції. Протягом 7-10 днів призначають антибіотики та препарати для полегшення симптомів циститу. Якщо виникає гостра затримка сечі, медикаментозна терапія проводиться вже після операції.

Хірургічне втручання при дивертикулі сечового міхура

Видалення дивертикула може виконуватися відкритим доступом (через розріз) або з використанням сучасного хірургічного обладнання (через уретру або лапароскопічно).

Відкриті операції показані при великих дивертикулах і при наявності новоутворень у сечовому міхурі. Втручання проводиться через розріз над лобковою областю. Хірург оглядає поверхню сечового міхура, видаляє випинання, зашиває стінки і потім зашиває розріз.

Віддається перевага менш інвазивним методам, оскільки вони знижують ризик інфекційних ускладнень, зменшують час відновлення та мінімізують дискомфорт для пацієнта після операції.

• Трансуретральне розсічення дивертикула включає введення ендоскопа в міхур через уретру (без зовнішніх розрізів). Лікар знаходить шийку і здійснює її пластику, що дозволяє створити більш широкий канал між міхурем і дивертикулом, нормалізуючи відтік сечі.
• Лапароскопічне видалення дивертикула передбачає вирізання випинання та зашивання стінки міхура з використанням спеціалізованого обладнання. Операція виконується через невеликі проколи на черевній стінці.

Профілактика дивертикулів сечового міхура

Профілактика формування істинних дивертикулів включає в себе планування вагітності, уникнення впливу несприятливих факторів на майбутню маму та ретельне консультування з акушером-гінекологом у період вагітності.

Для запобігання появі набутих дивертикулів важливо звертатися за медичною допомогою при перших ознаках дизурії, акцентуючи увагу на ранній діагностиці та лікуванні запальних захворювань органів малого таза. Необхідно регулярно проходити профілактичні обстеження сечовивідної та статевої систем.

Реабілітація після хірургічного втручання

Після відкритої операції з видалення дивертикаula пацієнт залишається в медичному закладі на термін до 10 днів. В цей період проводиться антибіотикотерапія, перев'язки в області операції, промивання сечового міхура через катетер. Шви зазвичай знімають на 7-8 день, а катетер видаляється протягом 5-10 днів.

Після менш інвазивних операцій період перебування в стаціонарі скорочується до 1-5 днів. Після виписки пацієнту рекомендується протягом 2 тижнів уникати стресових ситуацій, фізичних навантажень, інтимних стосунків, вживання алкоголю, купання в відкритих водоймах, а також переохолодження і перегрівання організму.