Гіпергідроз стоп (підвищена пітливість) - симптоми, лікування, причини

Інформація про захворювання

Аномальне явище зумовлене порушеннями в функціонуванні потових залоз, що призводить до виділення рідини без урахування фізичної активності або перегріву. Волога і м'яка шкіра є сприятливим середовищем для розмноження патогенних бактерій і грибків. Збільшене потовиділення стоп спостерігається у 1-10% дорослих. У групі ризику знаходяться люди, які за роботою змушені носити формений одяг і закриту взуття або часто піддаються фізичним навантаженням.

Типи гіпергідрозу стоп

Класифікація гіпергідрозу стоп ґрунтується на причинах його появи.

• Первинний (есенційний). Це самостійна форма захворювання, не пов'язана з іншими недугами. Зазвичай людина відзначає підвищене потовиділення вдень, тоді як вночі воно залишається в межах норми. При цьому звичайні реакції на страх, гнів і зміни температури навколишнього середовища продовжують зберігатися. Ця форма складає 1% від усіх клінічних випадків.
• Вторинний. Цей тип патології є симптомом хронічних захворювань внутрішніх органів, ендокринної системи або нервової системи. Надмірне потовиділення спостерігається в будь-який час доби.

Первинний гіпергідроз стоп далі ділиться на групи в залежності від течії захворювання.

• Перманентний. Характеризується відносно стабільним перебігом. Зазвичай проявляється в першому десятилітті життя.
• Ремітуючий. Протікає хвилеподібно, з чергуванням періодів загострення і ремісії.

За інтенсивністю потовиділення виділяють три ступені гіпергідрозу стоп.

• Легка форма захворювання практично не відрізняється від нормальною фізіологічної пітливості.
• Середня ступінь характеризується постійною вологістю стоп. Це ускладнює ходьбу, і ризик розвитку грибкових захворювань збільшується вдвічі.
• Важка форма проявляється настільки вираженими симптомами, що людина відчуває труднощі при пересуванні і часто не може виконувати повсякденні завдання. Також у пацієнта з важким гіпергідрозом можуть бути ознаки психосоціальної дезадаптації.

Симптоматика гіпергідрозу стоп

Признаки збільшення потовиділення однакові для всіх типів патології незалежно від локалізації. Основні симптоми включають:

• надмір вологи на стопах навіть у комфортних умовах;
• волога і холодна на дотик шкіра;
• синюватий відтінок підошов;
• неприємний запах.

Інтенсивність потовиділення у різних людей може значно варіюватися і залежить від ступеня патологічного процесу.

Фактори, що сприяють гіпергідрозу стоп

Основними факторами, що викликають гіпергідроз стоп, є генетичні особливості. Явна спадкова схильність до цього недугу проявляється через збільшену кількість потових залоз у шкірі і/або їх підвищену чутливість до подразників.

Окрім спадковості, гіпергідроз може бути викликаний носінням незручного або низькоякісного взуття, яке не забезпечує необхідний тепло-, вологовидалення і повітрообмін. Також важливі різні фізіологічні та патологічні стани:

• хронічний стрес;
• предменопауза і постменопауза;
• онкологічні захворювання;
• дерматологічні розлади;
• патології периферичної нервової системи;
• деформації стоп (наприклад, плоскостопість);
• захворювання ендокринної системи: феохромоцитом, гіпертиреоз, гіперкортицизм;
• психоемоційне напруження, часті емоційні сплески тощо.

Діагностика гіпергідрозу стоп

Основною задачею лікаря є виявлення проблеми та визначення її причини. Підтвердження гіпергідрозу стоп та оцінка його ступеня здійснюється за допомогою двох кількісних тестів.

• Гравіметричний тест. На стопу прикладається фільтраційний папір, після чого здійснюється зважування до і після. Різниця між показниками свідчить про кількість виділеного поту за певний проміжок часу і допомагає оцінити ступінь тяжкості захворювання.
• Тест Минора. На поверхню стопи наносять розчин йоду, який після висихання посипають крохмалем. При нормальному стані крохмаль не змінює кольору, а в разі гіпергідрозу фарбується в яскраво-фіолетовий на уражених ділянках.

Для уточнення причин, що викликали патологію, пацієнту призначають додаткові лабораторні дослідження, що включають наступні аналізи крові:

• загальний і біохімічний аналіз;
• аналіз на рівень цукру;
• аналіз на гормони щитовидної залози;
• тести на приховані статеві інфекції, ВІЛ, гепатит.

Додатково можуть бути рекомендовані МРТ і КТ для виключення таких серйозних захворювань, як гормональні розлади, онкологічні процеси і цукровий діабет. Також може знадобитися консультація вузьких фахівців: ортопеда, ендокринолога, невролога, психотерапевта та ін.

Методи лікування гіпергідрозу ніг

При легкій і середній формах гіпергідрозу стоп в першу чергу застосовується консервативна терапія, і тільки при відсутності ефектів може бути запропоноване хірургічне втручання. У випадках важкого гіпергідрозу відразу рекомендоване хірургічне лікування.

Консервативні методи

Режим терапії підбирається індивідуально. Курс може включати:

• психотерапію і фізіотерапевтичні процедури;
• прийом лікарських засобів в період загострення;
• місцеві препарати;
• введення ботулотоксину для блокування нервових імпульсів, активуючих потові залози.

Основний недолік консервативного лікування – необхідність його постійного проведення.

Хірургічне втручання

Проблему підвищеного потовиділення підошов вирішує ендоскопічна поперекова симпатектомія. Ця процедура включає кілька послідовних кроків.

1. Пацієнту вводять анестезію.
2. В області попереку роблять 3-4 проколи.
3. В операційну зону вводять ендоскоп і мікрохірургічні інструменти.
4. На симпатичний нервний ствол, іннервуючий потові залози стоп, накладається спеціальна титановий кліпса або його иссекають.
5. Інструменти видаляють, накладається антисептичний пластир на проколи.

Дана процедура довела свою ефективність, однак часто після неї розвивається компенсаторний гіпергідроз, при якому потовиділення переміщається на інші ділянки тіла. Тому лазерний вплив вважається більш переважним методом лікування гіпергідрозу стоп, оскільки воно спрямоване на руйнування клітин потових залоз за допомогою лазера.

Профілактика гіпергідрозу стоп

Повністю запобігти розвитку підвищеного потовиділення стоп неможливо, але можна зменшити дискомфорт за допомогою дотримання ряду рекомендацій:

• регулярне дотримання гігієнічних норм;
• нанесення інтенсивних антиперспірантів на сухі стопи;
• підтримання стоп у сухому стані для запобігання грибкових інфекцій;
• носіння шкарпеток і взуття з натуральних матеріалів.

Реабілітація після операції

Після хірургічного втручання на оброблену область накладається компресійна пов'язка, яку необхідно носити протягом трьох днів. Також для прискорення відновлення пацієнту рекомендується:

• зменшити фізичну активність;
• уникати піднімання важких предметів;
• утримуватися від відвідування басейну, пляжу, бані, сауни.

Ці обмеження діють 1-2 тижні.