Недостатність аортального клапана - симптоми, лікування, причини

Про захворювання

Недостатність аортального клапана – це вада, при якій заслінки серцевого клапана не закриваються повністю. Це призводить до зворотного току крові з аорти в лівий шлуночок (регургітація) в моменти між скороченнями серця.

Аортальна недостатність, поряд з мітральними клапанними патологіями, є однією з найпоширеніших проблем у кардіології. Щорічно кількість пацієнтів з аортальною недостатністю зростає на 20%. Чоловіки страждають від цього захворювання частіше, ніж жінки, при цьому немає зв'язку між віком та виникненням регургітації.

При недостатності клапана частина крові повертається в лівий шлуночок під час розслаблення серцевого м'яза. Це призводить до розтягнення стінок шлуночка через збільшене навантаження, а зміни в структурі міокарда можуть призвести до його функціональної недостатності.

Види

Аортальна недостатність класифікується за ступенем тяжкості на три рівні:

• Легка: зворотний ток крові менше 25%, обсяг – менше 30 мл/уд.
• Помірна: зворотний ток 25-64%, обсяг – 30-49 мл/уд.
• Важка: зворотний ток більше 65%, обсяг – більше 50 мл/уд.

В залежності від гемодинамічних порушень виділяють 5 стадій:

• початкова, безсимптомна, компенсована;
• прихована, що викликає швидку втомлюваність;
• субкомпенсована, з болями в грудях при фізичних навантаженнях;
• декомпенсована, з задишкою;
• термінальна, що зачіпає інші органи.

Швидкість прогресування захворювання залежить від причини та супутніх факторів.

Симптоми

Хронічна форма аортальної недостатності може бути тривало безсимптомною. Часто пацієнти з вираженою недостатністю скаржаться на:

• задышку при фізичному навантаженні та в спокої;
• епізоди нестачі повітря;
• болі в області грудей.

Гостре протікання цієї хвороби може призвести до серйозних ускладнень:

• серцева недостатність;
• кардіогенний шок;
• набряк легенів;
• шлуночкова аритмія.

В таких випадках потрібна термінова медична допомога.

Причини

Аортальна недостатність може виникнути з наступних причин:

• ендокардит – інфекційне запалення серцевої оболонки;
• атеросклероз – нашарування холестерину на стінки артерій;
• аномалії розвитку серцевої тканини;
• аутоімунні захворювання;
• травми грудної клітини.

Інфекції та травми зазвичай призводять до гострого протікання, тоді як інші фактори сприяють хронічній формі захворювання.

В 80% випадків недостатність аортального клапана асоціюється з ревматизмом. Вроджені форми недостатності трапляються рідко і можуть бути пов'язані з інфекціями, перенесеними під час вагітності, або впливом радіації.

Діагностика

При первинному огляді кардіолог проводить фізикальне обстеження, яке включає:

• пальпацію артерій;
• аускультацію серця;
• вимірювання артеріального тиску.

Признаки аортальної недостатності включають зниження діастолічного («нижнього») тиску при нормальному або трохи підвищеному систолічному, високочастотні шуми в серці та посилення пульсації судин. При важкій формі регургітації шуми стають низькочастотними і глухими.

Після обстеження та збору анамнезу призначається діагностика.

• Ехокардіографія (Ехо-КГ) – основний метод вивчення серця, що дозволяє точно визначити ступінь тяжкості недуги та його прогноз. Лікар аналізує структуру клапана та кореня аорти, а також стан лівого шлуночка.
• Магнітно-резонансна томографія (МРТ) – використовується для візуалізації серця та оцінки його розмірів, скоротної функції та ступеня аортальної недостатності. Сканування в томографі зазвичай призначається, якщо Ехо-КГ не дало достатньої інформації.
• Комп'ютерна томографія (КТ) – застосовується в тих випадках, коли МРТ не може бути виконана, але необхідна візуалізація клапана та кореня аорти для визначення тактики лікування.
• Електрокардіографія (ЕКГ) – необхідна для виявлення порушень серцевого ритму, провідності та гіпертрофії лівого шлуночка.
• Ангіографія – процедури для вимірювання гемодинаміки, оцінки тиску в левому шлуночку та візуалізації судин за допомогою рентгена.

Якщо результати обстеження вказують на необхідність хірургічного втручання, пацієнту призначається комплекс аналізів: загальний та біохімічний аналіз крові, на інфекції (ВІЛ, гепатит, сифіліс), а також на групу та в'язкість крові.

Лікування

Основним методом лікування аортальної недостатності є хірургія. Однак, враховуючи особливості перебігу захворювання, стан та анамнез пацієнта, не завжди можливе термінове втручання. В таких випадках застосовуються медикаменти для поліпшення самопочуття та підготовки пацієнта до операції.

Консервативне лікування

Лікарські препарати спрямовані на зниження та стабілізацію артеріального тиску. Гіпотензивні засоби допомагають сповільнити прогресування аортальної недостатності та покращити якість життя пацієнта.

Після хірургічної операції з імплантації клапана пацієнту призначаються препарати для запобігання тромбоутворенню та атеросклерозу протягом усього життя.

Хірургічне лікування

Операція показана в тих випадках, коли діагностика підтверджує:

• регургітація більше 50%;
• зниження скоротної функції лівого шлуночка;
• важкий клінічний перебіг: сильні болі в грудях, втрати свідомості.

Протезування штучного (механічного або біологічного) клапана є основним способом оперативного лікування. Операцію виконують шляхом розсічення груднини (стернотомії) або ендоваскулярно через стегнову або ключичну артерію. Після установки протеза необхідно постійно приймати антикоагулянти. Встановлений клапан може функціонувати довше: через 10 років після операції більше 80% пацієнтів не потребують його заміни.

Як альтернативу, можна розглянути реконструкцію клапана з використанням власних тканин, що виключає необхідність у постійному прийомі розріджувальних препараті, хоча й має обмежений термін дії.

Профілактика

Аортальна недостатність – це багатофакторне захворювання, тому для зниження ризиків її виникнення важливо вести здоровий спосіб життя:

• своєчасне лікування хронічних інфекцій;
• попередження вірусних та бактеріальних запалень;
• збалансоване харчування з обмеженням трансжирів;
• помірні та регулярні фізичні навантаження.

Не рідше одного разу на рік необхідно проходити огляд у терапевта, а при наявності хронічних захворювань, вад серця, атеросклерозу або гіпертонії – у кардіолога.

Реабілітація

Після імплантації аортального клапана пацієнту рекомендується дотримуватися режиму відновлення протягом 3 місяців. Лише по закінченні 12-14 тижнів, за хорошого самопочуття, він може повертатися до свого звичайного ритму життя.

Найбільш ефективним підходом до реабілітації є перебування в санаторних умовах з поступовим збільшенням фізичної активності під контролем фахівців. Якщо пацієнт залишається вдома після виписки з стаціонару, йому необхідно пройти контрольне обстеження для оцінки стану:

• через 2-4 тижні після операції;
• через півроку;
• через рік;
• щорічно при задовільному самопочутті.

Регулярне диспансерне спостереження вимагає виконання обстежень: Ехо-КГ, ЕКГ, рентгенографія грудної клітини, а також клінічні та біохімічні аналізи крові. Рекомендуються заняття лікувальною фізкультурою та дихальними вправами, а також психологічна підтримка для запобігання тривожності та дисфоричних розладів.