Кишкова непрохідність — це стан, при якому порушується рух їжі по шлунково-кишковому тракту. При переході в гостру стадію це може становити серйозну загрозу для життя.
Ця патологія може виникнути як результат різних захворювань або їх ускладнень. Можливі як повне, так і часткове ускладнення просування харчового комка, при цьому ступінь тяжкості недуги залежить від розташування перешкоди.
Класифікація
Існують різні типи кишкової непрохідності:
Динамічна (паралітична і спастична). Виникає через підвищений тонус гладкої мускулатури кишечника. Основні причини — роздратування від паразитів, гострий панкреатит, травми сторонніми тілами, а також параліч кишечникової мускулатури від харчових інфекцій, операцій або препаратів на основі морфіну або солей важких металів.
Механічна (странгуляційна та обтураційна). Має різні форми і виникає через перешкоди, такі як камені, сторонні тіла, пухлини або кісти інших органів, які здавлюють просвіт кишечника. Небезпечним станом вважається заворот або вузол з кишок.
Симптоми кишкової непрохідності
Симптоматика кишкової непрохідності може відрізнятися залежно від форми недуги та її тяжкості. Загалом, прояви можуть включати:
інтенсивні болі, які можуть турбувати пацієнта постійно або носити схваткоподібний характер. Болісні відчуття виникають незалежно від прийому їжі та не локалізуються в певній області;
затримку стулу і газів. При високій непрохідності може відбутися спорожнення кишечника нижче рівня перешкоди;
неприпиняється блювота, яка може тривати тривалий час. Якщо непрохідність виникає в верхніх відділах, блювота буде інтенсивнішою;
здуття живота та бурчання.
У складних випадках, наприклад, при завороті кишок, виникає постійний, інтенсивний біль, який часом стає нестерпним.
При появі таких симптомів непрохідності кишечника необхідно невідкладно звернутися за медичною допомогою, інакше у пацієнта можуть почати підніматися температура, частішати дихання, розвиватися дегідратація та порушуватися сечовипускання.
Причини кишкової непрохідності
Різні фактори можуть сприяти розвитку захворювання:
наявність злоякісних новоутворень у кишечнику або сусідніх органах;
іздушення кишечника спайками, що утворилися після операцій;
ущемлення грижі;
закупорка кишечника через утворення калових каменів, клубків паразитів або сторонніх тіл;
отруєння;
перитоніт.
Діагностика кишкової непрохідності
Для встановлення діагнозу необхідно пройти ряд досліджень та здати аналізи. Лікар може призначити:
аналіз крові — залежно від симптоматики може бути призначений загальний або біохімічний аналіз;
УЗД — досліджується вся черевна порожнина для визначення розмірів кишок, наявності рідини, а також перевірки перистальтики;
рентгенографію — лікар аналізує стан кишкових петель, перевіряє їх заповненість рідиною і газами;
колоноскопію — це дослідження найчастіше необхідно при непрохідності товстого кишечника.
Лікування кишкової непрохідності
При підтвердженні діагнозу кишкової непрохідності потребується термінове хірургічне втручання. Залежно від причин можливі наступні дії:
видалення окремих ділянок кишечника;
виведення калових мас назовні;
розділення спайок;
раскручування петлі кишечника;
пластична хірургія гриж.
Якщо захворювання діагностовано на ранній стадії, лікар може застосувати такі методи, як зондування, сифонні клізми, ін’єкції сольових розчинів, призначення спазмолітиків і стимуляторів моторики, а також лікувальну колоноскопію.
Профілактика
Для запобігання кишковій непрохідності рекомендується вести здоровий спосіб життя, дотримуватися збалансованого харчування та контролювати водний баланс. Спеціалісти радять займатися спортом кілька разів на тиждень та активно рухатися. Також варто:
регулярно проходити медичні огляди для раннього виявлення захворювань;
уникати потрапляння сторонніх тіл у кишечник;
здійснювати профілактику спайок після хірургічних втручань;
проводити лікування від паразитів.
При появі ознак непрохідності слід негайно звертатися до медичного закладу.
LIKARI365
