Запор - симптоми, лікування, причини

Що таке запор?

Запор, або констипація, є патологічним станом, що характеризується порушенням дефекації. В лікуванні цього стану беруть участь такі фахівці, як гастроентерологи та проктологи.

Симптоми запору

Симптоматика запору може змінюватись в залежності від первопричини. Відсутність стільця може спостерігатись протягом трьох днів підряд або відбуватись періодично. При накопиченні калових мас у кишечнику може відбуватись надмірне всмоктування рідини, що призводить до затвердіння стільця і виділення токсинів у кров. Твердий кал може завдавати шкоди слизовій оболонці кишечника, а шкідливі речовини негативно впливають на загальний стан пацієнта.

Додаткові симптоми можуть включати:

• Відчуття тяжкості в області живота;
• Виділення стільця у вигляді твердих чорних або темно-коричневих грудок;
• Приступоподібні болі в животі;
• Сильні позиви до дефекації, які не припиняються при спробах;
• Необхідність постійного натужування для дефекації;
• Виділення великого обсягу слизу разом з твердим стільцем;
• Відчуття незавершеного спорожнення кишечника;
• Вздуття живота;
• Втрата апетиту;
• Постійні відрижки;
• Стан слабкості та втоми;
• Проблеми зі сном.

Затримка стільця може негативно позначитись на кишковій мікрофлорі, що призводить до підвищеного газоутворення. Ознаками пошкоджень слизової оболонки від твердого калового маси можуть бути виділення крові з фекаліями.

Причини запору

Робота шлунково-кишкового тракту у великій мірі залежить від способу життя. Для підтримання нормального стільця та дефекації необхідна достатня кількість клітковини, яку можна отримати з багатьох фруктів і овочів. Одноманітне харчування може бути причиною хронічних запорів і затвердіння стільця. До факторів ризику також відносяться недостаток фізичної активності, хронічні стреси, збої в режимі сну та дефіцит рідини. У деяких випадках навіть за здорового способу життя запор може розвиватися на фоні якихось захворювань.

Інші причини:

• Синдром подразненого кишечника. Цей недуг проявляється порушенням функції кишечника, інколи чергуючись із запором і діареєю;
• Кишкова непрохідність, викликана пухлинами, чужорідними тілами, паразитарною інфекцією або спайками;
• Порушення моторної функції кишечника. Переміщення калових мас забезпечується скороченнями мускулатури, порушення ритму цих скорочень може викликати запор;
• Захворювання нервової системи. Нерегульовані функції кишечника можуть бути пов'язані з порушеннями у спинному мозку або периферичних нервах;
• Психоемоційні розлади, які можуть супроводжуватись станом тривоги та стійким стресом.

Успіх лікування запору залежить від правильного виявлення його причини.

Діагностика запору

При постійних проблемах з дефекацією потрібна консультація проктолога. Лікар проводить бесіду, уточнюючи скарги пацієнта та збираючи анамнез. Важливо з'ясувати частоту затримок стільця у пацієнта. Проктологу також потрібно виключити можливі випадки кишкової непрохідності, що може вимагати невідкладної допомоги. Сильне здуття живота та відсутність газів можуть вказувати на непрохідність. Додаткові дослідження допомагають уточнити діагноз і з'ясувати причини запору.

Методи діагностики:

• Ірригоскопія — рентгенологічне дослідження товстої кишки з введенням контрастної речовини. Це дає лікарю можливість бачити зміни у формі кишечника та ступінь розтяжності його стінок в реальному часі. Отримані знімки можуть допомогти уточнити причини запору та виявити непрохідність;
• Ендоскопічне дослідження товстої кишки (колоноскопія) включає введення в пряму кишку гнучкої трубки з камерою для огляду стану слизової та особливостей вмісту кишечника; за необхідності можна взяти зразки тканин для лабораторних досліджень. Процедура зазвичай проводиться під наркозом для комфорту пацієнта;
• Аноректальна манометрія. Це дослідження допомагає оцінити тонус мускулатури кишечника та силу скорочень прямої кишки через введення трубки та заповнення спеціального міхура повітрям;
• Дослідження процесу дефекації за допомогою магнітно-резонансної томографії (дефекографія) є високоефективним методом для вивчення роботи м'язів тазового дна та процесу дефекації. Таке дослідження передбачає введення контрастної речовини та подальше сканування з функціональними пробами;
• Аналіз крові. Забір крові з вени дозволяє виключити порушення в роботі щитовидної залози та інші патології, здатні бути причинами запору. Наявність власної лабораторії забезпечує швидку обробку та точні результати.

Проктолог сам визначає необхідні дослідження для пацієнта. Зазвичай діагностика запору складається з кількох основних процедур.

Лікування запору

Відповідно до результатів діагностики лікарі клініки розробляють індивідуальну схему лікування запору. Призначена терапія спрямована на усунення основної причини та відновлення нормальної роботи кишечника. Гастроентеролог обов'язково прописує пацієнту дієту, що сприяє покращенню моторики кишечника та нормалізації консистенції стільця. У випадку механічної непрохідності або іншої загрозливої патології проводяться екстрені заходи.

Методи лікування запору:

• Призначення препаратів, що містять клітковину, таких як метамузіл, які сприяють нормалізації стільця та спрощують процес дефекації;
• Застосування лікарських засобів, що покращують перистальтику кишечника – наприклад, бісакакодил на короткий період;
• Використання осмотичних проносних, які зменшують всмоктування води в кишечнику, таких як лактулоза або магній;
• Призначення препаратів для розм'якшення стільця, наприклад, докузат натрію;
• Використання клізм та анальних свічок. Проктолог навчає пацієнта методам промивання кишечника та призначає такі свічки, як гліцеринові або бісакакодилові для полегшення дефекації.

Спеціалісти нашої клініки допомагають пацієнтам позбутися від хронічного запору без тривалого використання проносних, які можуть негативно впливати на роботу кишечника. Основна увага приділяється покращенню раціону харчування та виключенню негативних факторів. Лікар контролює всі етапи лікування та досягає найбільш ефективного результату.

Профілактика запору

Підтримка здорового способу життя допоможе запобігти розвитку запору та інших захворювань кишечника.

Контрольні методи профілактики:

• Вживання достатньої кількості харчових волокон і жирів;
• Споживання не менше 2 літрів води щодня;
• Регулярна фізична активність;
• Зниження рівня стресу.

Гастроентерологи нашої клініки проводять консультації, щоб пояснити методи профілактики різних захворювань.