Пошкодження зв'язок гомілковостопного суглоба - симптоми, лікування, причини

Інформація про захворювання

В області голеностопного суглоба виокремлюють три групи зв'язок:

• На зовнішній стороні суглоба охоплюються п’ятково-малоберцовою та таранно-малоберцовою зв’язками, серед яких виділяють антеріальний та постеріальний компартменти;
• Внутрішня поверхня характеризується дельтообразною зв’язкою з глибоким та поверхневим компартментами;
• Міжберцова зв’язка з’єднує малоберцову та великогомілкову кістки.

Найчастіше травмується латеральна зв’язка. На другому місці за частотою стоїть дельтовидна зв’язка. Третє місце займають ушкодження міжберцового синдесмозу. Інші структури піддаються травмам значно рідше.

Ушкодження зв’язок голеностопа є одними з найпоширеніших травм нижніх кінцівок. Симптоматика даного стану не специфічна: спостерігаються болі, набряки та розлита синюватість тканин, кульгавість або повне обмеження рухливості пошкодженої ноги. Для остаточної діагностики вимагається додаткове обстеження. Рентгенографія використовується для виключення супутніх переломів кісток голені, щиколоток або стопи. УЗД суглоба дозволяє візуалізувати м’якотканинну структуру, включаючи зв’язки. У складних клінічних випадках призначають МРТ, яка дозволяє найкращим чином оцінити стан м’яких тканин і хрящів.

Розтягнення та часткові розриви успішно лікуються консервативними методами. Повний розрив, як правило, потребує оперативного втручання.

Типи травм

За класифікацією Kannus/Renstrom (1991) травми зв’язок голеностопа поділяються на три категорії:

• перша – розтягнення м’якотканинних структур;
• друга – частковий розрив волокон;
• третя – повний розрив зв’язки, який може бути як поздовжнім, так і поперечним.

При́sнаки пошкоджень зв’язок голеностопного суглоба

Симптоматика пошкоджень зв’язок голеностопа зазвичай включає такі прояви:

• боль при навантаженні на ногу та при переміщенні;
• набряк і синюватість м’яких тканин навколо суглоба;
• посилення больових відчуттів при пальпації суглоба.

Степінь вираженості симптомів залежить від рівня пошкодження сполучнотканинного компартмента. При розтягненні біль зазвичай легка, і людина може продовжувати ходити. При частковому розриві зв’язок кульгавість значно обмежує активність потерпілого. Якщо стався повний розрив, ходьба стає практично неможливою, оскільки порушується стабілізація суглоба.

Фактори ризику

Приблизно 80% травм голеностопного суглоба викликані зовнішньо-супінаційним механізмом, при якому відбувається підкручування стопи всередину. Цей механізм часто призводить до пошкоджень зовнішньої групи зв’язок, зокрема, передньої таранно-малоберцової. Ризик пошкодження зв’язок голеностопа збільшується в зимовий період, коли існує ймовірність падіння на льоду.

Методи діагностики

Комплекс обстеження при підозрі на пошкодження зв’язок голеностопа може включати такі підходи:

• Рентгенографія – застосовується в першу чергу для виключення кісткових травм. Цей метод менш інформативний для виявлення гострих розривів зв’язок. При старих пошкодженнях можуть бути виявлені локальні кальцинати. При повному розриві порушується положення суглобних поверхонь голеностопа. Якщо травма зв’язки супроводжується відривом надкісниці, на рентгенограмі можна побачити зону відслоїння, яка виступає над кісткою.
• УЗД – основний метод для скринінгу м’якотканинних структур суглоба та оточуючих тканин. При травмах зв’язок можуть виявлятися розриви волокон, набряки та зони гематом. При повному розриві на УЗД візуалізується гематома між краями травмованих зв’язок.
• МРТ – цей метод дозволяє всебічно оцінити стан зв’язково-сухожильної компартмента.

Варіанти лікування пошкоджень зв’язок голеностопного суглоба

Лікування пошкоджень зв’язок голеностопного суглоба переважно здійснюється консервативно. Операція потрібна лише при повному розриві або при застарілих травмах.

Консервативні методи

При гострих травмах зв’язок голеностопа виконується жорстка іммобілізація за допомогою гіпсового бандажа або ортеза. Також застосовуються нестероїдні протизапальні препарати, які допомагають знизити набряк і біль.

Хірургічні методи

При повних розривах у спортсменів та людей з активним способом життя виконується оперативне зшивання зв’язок, після якого слідує іммобілізація на термін до 2–4 тижнів.

При хронічних пошкодженнях використовуються різні хірургічні підходи, такі як анатомічна реконструкція зв’язок, пересадка з малоберцового сухожилля і статична стабілізація з допомогою сухожильних трансплантатів.

Профілактичні заходи

Профілактика травм зв’язок голеностопа націлена на зниження ризику травматизму, особливо в період гололеду. Спортсменам і викладачам танців рекомендується строго дотримуватися техніки виконання вправ для зменшення ймовірності нещасних випадків.

Відновлення після травм

Тривалість реабілітації варіюється залежно від професії потерпілого і може тривати місяць і більше. Ключовим аспектом сенсомоторної тренування є стабілізація суглоба і контроль рухів. Для досягнення цих цілей рекомендується виконувати вправи лікувальної фізкультури з поетапним нарощуванням фізичної активності.

В програмі реабілітації також рекомендовані фізіотерапевтичні процедури. Наприклад, електрофорез анальгетиків або нестероїдних протизапальних засобів застосовується на ранніх стадіях реабілітації і сприяє формуванню локального депо препарату в шкірі і високій концентрації в патологічній області. Для покращення мікроциркуляції і лімфовідтоку використовують ультразвук. Щоб прискорити відновлювальні процеси і зменшити запалення, застосовують УВЧ-терапію. Магнітотерапія покращує кровообіг і лімфовідток, а також зменшує запалення.

Відновлювальний масаж відіграє важливу роль у процесі лікування, оскільки він значно підсилює кровообіг і трофіку тканин, що позитивно впливає на силу і тонус м’язів. Цей метод також допомагає зняти м’язове напруження і відновити баланс у м’язовій системі.