Приглухуватість (глухота) - симптоми, лікування, причини

Що таке глухота?

Глухота (тугослухість) — це розлад сприйняття звуків, що характеризується частковою або повністюю втратою слуху. Ця проблема має широкий масштаб: за статистикою, більше 13 мільйонів людей в Росії, в тому числі дітей та дорослих, страждають від цього захворювання. За оцінками Всесвітньої організації охорони здоров'я, до 2050 року з проблемами слуху зіткнуться близько 2,5 мільярдів людей у всьому світі.

Про захворювання

Глухота має значний вплив на якість життя людини, зачіпаючи всі її аспекти: заважає отриманню освіти, ускладнює працевлаштування на кваліфіковані та висококваліфіковані посади, порушує комунікацію з оточуючими, що може призвести до почуття самотності. Люди з порушеннями слуху потребують підтримки як з боку близьких, так і з боку суспільства та держави.

Суттєве зниження слуху може призвести до інвалідності.

Рання діагностика тугослухості, визначення її ступеня тяжкості, виявлення причин, адекватне лікувальне втручання та повноцінна реабілітація пацієнта значно підвищують його шанси на відновлення слуху, покращують якість життя та допомагають зберегти місце в суспільстві.

Види

Існує два типи глухоти за часом виникнення: вроджена (де слухові порушення присутні у новонародженого) та набутта (де патологія визначається на будь-якому етапі життя).

В залежності від місця ушкодження виділяють такі види тугослухості:

• кондуктивна (обумовлена перешкодою звуковим хвилям на рівні зовнішнього або середнього вуха, що може бути пов'язано з аномаліями, запаленнями, травмами або пухлинами);
• сенсоневральна, або нейросенсорна (виникає через руйнування волоскових клітин внутрішнього вуха, викликане порушеннями мікроциркуляції, пошкодженням слухового нерва, інфекціями або токсинами);
• змішана (поєднує елементи обох попередніх типів).

Ступінь тугослухості у дітей та дорослих визначається таким чином:

• I – пацієнт не чує звуки в діапазоні 26-40 дБ;
• II – відсутність сприйняття звуків потужністю від 41 до 55 дБ;
• III – вухо реагує на звуки, що перевищують 56-70 дБ;
• IV – вухо не сприймає гучні звуки – від 71 до 90 дБ.

Якщо пацієнт не сприймає звуки вище 90 дБ, йому ставлять діагноз – глухота.

Спираючись на швидкість прогресування і специфіку течії захворювання, виділяють такі форми глухоти:

• гостра (зниження слуху відбувається швидко, протягом одного-двох днів);
• підгостра (падіння слуху виникає протягом тижня);
• хронічна (погіршення слуху відбувається повільно, протягом місяців або років);
• раптова (тугослухість виникає несподівано за кілька годин, частіше зачіпає одне вухо і є наслідком інфекційного процесу; в половині випадків може проходити сама, у деяких пацієнтів — стає незворотною).

Симптоми тугослухості

Признаки вродженої тугослухості у дитини можуть включати:

• повну відсутність реакції на звуки;
• проблеми з мовною функцією;
• дихання через рот;
• поведінкові розлади;
• незвичайна міміка.

Набута підгостра або хронічна глухота часто починається непомітно: пацієнт може помітити, що перестає адекватно сприймати шепіт чи тиху мову, і йому доводиться напружувати слух. Також чіткість слів може знижуватися навіть при нормальному рівні слуху.

У випадку раптової тугослухості процес погіршення слуху відбувається різко і може супроводжуватися дзвоном або шумом у вухах, відчуттям закладеності і тиску, а також порушеннями вестибулярної функції (головокружіння, проблеми з рівновагою).

Причини глухоти

Вроджена глухота може виникнути через:

• інфекційні захворювання матері під час вагітності;
• вплив токсичних речовин на організм вагітної;
• зв'язки між батьками;
• недоношеність;
• важкі пологи;
• погану спадковість;
• травми голови у новонародженого;
• аномалії розвитку черепа та вуха.

Причини набутої тугослухості у дорослих можуть включати:

• пухлини;
• тривале вплив гучного шуму;
• спадкові порушення слуху, пов'язані із захворюваннями;
• використання ототоксичних медикаментів;
• травми голови;
• попадання сторонніх предметів у вухо;
• остеохондроз шийного відділу;
• інфекційні захворювання голови (менінгіт, отит і інші);
• пошкодження барабанної перетинки;
• вікові зміни слуху.

Діагностика глухоти

Спочатку отоларинголог вислухає скарги пацієнта, збереться анамнез і огляне вуха за допомогою отоскопа.

При підозрі на глухоту спеціаліст нашої клініки проведе оцінку стану слуху пацієнта з використанням розмовного тесту (голосна та шепітна мова).

Далі будуть виконані камерто́нні проби, які допоможуть визначити місце пошкодження слуху (порівняння повітряної і кісткової провідності звуку).

Наступним етапом стане тональна аудіометрія, під час якої з'ясують гостроту і чутливість слуху. При необхідності може проводитись тимпанометрія — дослідження барабанної порожнини і функцій слухових кісточок.

Для більш точної візуалізації області ураження та з'ясування причин слухових порушень використовують магнітно-резонансну і комп'ютерну томографію.

Лабораторні дослідження можуть включати:

• кліничний аналіз крові;
• біохімічний аналіз крові;
• аналіз крові на інфекції.

Ці методи дозволяють виявити інфекції, порушення обміну речовин і оцінити ступінь захворювання.

Порівнюючи результати додаткових досліджень зі скаргами пацієнта та об'єктивними даними огляду, лікар поставить остаточний діагноз та запропонує найбільш підходящі методи лікування.

Лікування тугослухості

Спосіб терапії слухових порушень залежить від їхніх причин. Проте чим раніше буде встановлений діагноз і обрана методика лікування, тим вища ймовірність успіху.

• Якщо причина зниження слуху пов'язана з інфекцією, застосовують антибіотики, протизапальні засоби і, у разі вираженого запалення, кортикостероїди.
• При травмах головної задачею є корекція кісткових ушкоджень і медикаментозне лікування наслідків струсів або синців (включає судинні препарати, сечогінні, нейрометаболічні засоби, ноотропи).
• У випадку пухлини в вусі або головному мозку найефективнішим методом буде хірургічне втручання.

Сучасним і дієвим методом лікування глухоти є кохлеарна імплантація. Ця процедура вимагає високих технологій і є дорогою, але є єдиною можливістю відновити слух у пацієнтів з нейросенсорною тугослухістю.

Профілактика глухоти

Щоб знизити ризик розвитку слухових порушень, слід:

• уникати тривалого впливу гучного шуму;
• вакцинуватися проти інфекцій (кір, краснуха та ін.);
• при симптомах захворювань вуха терміново звертатися до лікаря та дотримуватися його рекомендацій;
• утримуватись від вживання ототоксичних препаратів;
• вагітним жінкам рекомендовано вести здоровий спосіб життя та оберігати себе від інфекцій і токсинів.

Реабілітація

Своєчасне і адекватне лікування набутої тугослухості часто веде до відновлення слуху і повертає пацієнта до повноцінного життя.

Особи, які перенесли кохлеарну імплантацію, повинні регулярно відвідувати отоларинголога та сурдолога для контрольних оглядів слуху та, при необхідності, — налаштування слухового апарата.