Розрив сітківки ока - симптоми, лікування, причини

Про захворювання

Розрив сітківки створює умови для проникнення гелеобразної маси скловидного тіла між шарами сітківки, що може призвести до її відшарування. В результаті цього можливе часткове або повне погіршення зору.

У деяких пацієнтів ретинальні розриви можуть проявлятися раптово у вигляді зорових симптомів, тоді як у інших такі стани можуть залишатися непоміченими, а дефекти сітківки виявляються випадково під час офтальмоскопії. За наявності симптомів їх можна розділити на дві групи:

• викликані безпосереднім натягом сітківки – це яскраві світлові спалахи (миті, блиски);
• викликані наявністю частинок у скловидному тілі (кров, гліальні клітини або колагенові маси), які створюють перешкоду для проходження світла – муті, «хмари», «мухи».

Тип розриву та індивідуальні ризики відшарування сітківки впливають на вибір тактики лікування. Якщо ймовірність вторинного відшарування сітківки незначна, лікування може не знадобитися, хоча рекомендується спостереження за станом пацієнта. До факторів ризику відшарувань сітківки відносяться:

• клапанний розрив;
• задня вітреальна відшарування, особливо за наявності клінічних ознак;
• травми очей;
• внутріочні крововиливи;
• видалення катаракти з пошкодженням задньої капсули;
• лазерне видалення кришталика з заміною на інтраокулярну лінзу;
• попередня відшарування сітківки на другому оці;
• спадкові фактори, пов’язані з відшаруванням сітківки;
• міопія, що збільшує навантаження на сітківку;
• синдром Стіклера – спадкове сполучнотканинне захворювання, що проявляється порушеннями у структурі колагенових волокон.

У пацієнтів з ретинопатією може статися розрив сітківки під час вагітності. Це відбувається через гормональні зміни, що впливають на стан тканинних структур і тонус судин.

Лікування розриву сітківки виконується з використанням лазерної коагуляції. У складних випадках може бути вирішено питання про вітректомію – видалення скловидного тіла, яке може викликати відшарування сітківки.

Види розриву сітківки ока

Згідно з існуючою класифікацією, кваліфіковані офтальмологи виділяють 5 основних типів розривів сітківки:

• клапанний розрив, що нагадує підкову – виникає через натяг сітківки волокнами скловидного тіла (головними предрасполагаючими факторами є травми та вітреальна відшарування);
• гігантський розрив – охоплює більше ніж одну четверту окружності очного яблука;
• розрив з утворенням кришечки – відбувається, коли сила натягу від скловидного тіла стає настільки інтенсивною, що відбувається повний відрив сіткового фрагмента;
• відрив сітківки – це круговий розрив, коли периферичні ділянки сітківки відокремлюються разом із прикріпленим скловидним тілом (зазвичай є наслідком тупої травми ока);
• дірчатий розрив, що виникає на фоні локальної атрофії сітківки (в цьому випадку прогноз найбільш сприятливий, оскільки ризик ініційованого відшарування мінімальний).

Згідно з іншою класифікацією, виділяють 2 типи дефектів:

• макулярний – торкається центральних ділянок сітківки до пігментного шару;
• ламелярний – цей дефект сітківки проявляється в зоні зорової ямки, при цьому шар фоторецепторів залишається непошкодженим.

Симптоми при розриві сітківки

При розриві сітківки можуть спостерігатися такі симптоми:

• раптові яскраві спалахи світла в оці (вогники, іскри);
• поява плаваючих помутнінь;
• наявність «хмари» або локального туману в зоровому полі.

Приклади розриву сітківки залежать від його клінічної форми. При симптоматичній формі в очах з'являються блискавичні спалахи, блиски та «літаючі мухи». Асимптоматична форма проходить непоміченою, але ретинальний епітелій може бути деструктивним. Для діагностики цієї форми допомагає офтальмоскопія, яка з профілактичною метою проводиться у пацієнтів групи ризику (які страждають на діабет, артеріальну гіпертензію, аутоімунні хвороби, міопію тощо).

Причини розриву сітківки ока

Основні причини розриву сітківки пов'язані з патологіями скловидного тіла. У нормі ця гелева структура міцно фіксується до сітківки, особливо в зонах диска оптичного нерва, макули та місцях входу великих судин. В областях дегенерації сітківки також спостерігається міцне прикріплення вітреального тіла. Тому задня відшарування скловидного тіла часто торкається сітківки та призводить до її пошкодження.

Імовірність вітреальної відшарування може збільшувати наступні фактори:

• травми очей, що впливають на скловидне тіло;
• вік старше 50 років (відшарування часто повільно прогресує протягом багатьох років);
• афакия – видалення кришталика;
• запальні захворювання очей;
• міопія;
• крововиливи у скловидне тіло;
• цукровий діабет;
• артеріальна гіпертензія.

Окрім вітреоретинальних натягів, можливі причини розриву сітківки можуть бути пов'язані з атрофічними процесами, що торкаються внутрішніх шарів сітківки, що призводить до утворення патологічних отворів.

Діагностика

Для визначення характеру розриву сітківки та його типу, відповідно до класифікації, проводиться огляд очного дна. Використовуються методи біомікроскопії, ретроградної офтальмоскопії або дослідження з лінзою Гольдмана. Важливе попереднє розширення зіниці для збільшення зони огляду. Для візуалізації периферичних ділянок сітківки лікар просить пацієнта дивитися в різні боки.

В програму діагностики пацієнтів з ретинальними розривами також входять інші офтальмологічні дослідження:

• візометрія – вимірювання гостроти зору;
• ультразвукова діагностика очного яблука в серошкальному режимі;
• визначення полів зору;
• оптична когерентна томографія.

План додаткового обстеження для кожного пацієнта розробляється індивідуально, з урахуванням факторів ризику та особливостей клінічної картини.

Лікування розриву сітківки ока

Тактика лікування розриву сітківки залежить від ряду клінічних факторів. Якщо офтальмолог вважає доцільним лікування, то терапія може бути проведена за допомогою лазерної коагуляції або мікрохірургічного втручання. Немає медикаментів, які можуть усунути розрив сітківки.

Консервативне лікування

Не застосовується.

Хірургічне лікування

Необхідність лікування розриву визначає його тип. Клапанні розриви вимагають обов'язкового втручання. Гострі розриви з кришечкою мають мінімальний ризик подальшого відшарування сітківки, що найчастіше вимагає тільки спостереження (але тактика лікування закладається індивідуально, враховуючи зібрані дані офтальмоскопії та фактори ризику). Дірчасті розриви також відрізняються незначною ймовірністю відшарування. Зазвичай вони виявляються випадково під час профілактичного огляду і лікування не вимагають.

Лазерне лікування

Лазерна коагуляція дозволяє зміцнити проблемну зону і запобігти потраплянню гелеобразної маси скловидного тіла в підсітківковий простір. Ця процедура значно зменшує ризик відшарування сітківки. Лазерна коагуляція виконується амбулаторно з обов'язковим розширенням зіниці (для цього застосовуються мідриатики). Операція проводиться під місцевою анестезією (анестетики закапуються в кон'юнктивальну порожнину).

При розриві сітківки може знадобитися хірургічна операція – вітректомія з подальшою тампонадою скловидного тіла.

Хірургічне втручання рекомендується в тих випадках, коли лазерна коагуляція виявилась неефективною або провести її неможливо (наприклад, у разі внутрішньоочних крововиливів, неможливості забезпечити максимальне розширення зіниці або здійснити припікання по всьому розриву).

Профілактика

Найбільш небезпечним наслідком розриву сітківки є її відшарування, що може суттєво погіршити якість зору, а в окремих випадках навіть призвести до сліпоти. Тому важливо проводити профілактику цього ускладнення за допомогою лазерної коагуляції виниклого розриву.

Реабілітація

Реабілітація після розриву сітківки передбачає регулярні профілактичні огляди у офтальмолога та невідкладне звернення до фахівця при виникненні спалахів світла або затуманення в оці. При появі таких симптомів необхідно припинити фізичну активність. Це важливе обмеження, що дозволяє знизити ризик відшарування сітківки.