Відшарування сітківки - симптоми, лікування, причини

Огляд захворювання

Пацієнти часто задають запитання, що викликає відшарування сітківки? У нормальних умовах сітківка тісно контактує з судинною оболонкою, яка забезпечує її живлення. Травми, цукровий діабет, висока міопія та інші фактори можуть призвести до її зміщення та подальшого відшарування. Однак відшарування навряд чи відбудеться, якщо сітківка ціла. Проблеми починаються, коли на ній є розриви, через які проникає желеподібне скловидне тіло, що призводить до розшарування поверхневих і зовнішніх шарів сітківки.

Фактори, які можуть сприяти відшаруванню сітківки, можна поділити на дві основні групи:

• Постійний вплив з боку скловидного тіла. Ця структура повинна залишатися прозорою та мати желеподібну консистенцію. Однак при деяких захворюваннях очей скловидне тіло каламутніє і розростається, створюючи щільні тяжі, які тягнуть за собою сітківку, викликаючи її поступове відшарування, особливо при різких рухах очей.
• Зменшення міцності сіткової оболонки. Витончення сітківки призводить до зменшення її міцності, і навіть невеликі травми можуть бути достатніми для розвитку відшарування.

Типи відшарування сітківки

Згідно з класифікацією, офтальмологи виділяють такі типи відшарування сітківки:

• регматогенне, що виникає внаслідок розриву сітківки;
• тракційне, пов'язане з цукровим діабетом або крововиливами в очі (зрощення між сітківкою та скловидним тілом тягнуть сітківку, викликаючи її від'єднання від підлягаючої судинної оболонки);
• ексудативне, коли відшарування відбувається через просочування рідини з судин (спостерігається при запальних процесах);
• змішане – тракційно-регматогенне, коли спочатку утворення тяжів призводить до відшарування, що в свою чергу призводить до розриву сітківки (проникнення скловидного тіла в утворений дефект погіршує ситуацію).

Залежно від тривалості патологічного процесу виділяють:

• свіже відшарування – протягом 1 місяця після пошкодження сітківки (найбільш підходить для успішного лікування, забезпечуючи гарні результати);
• несвіже відшарування – від 1 до 3 місяців;
• старе, коли пройшло понад 3 місяці з моменту відшарування.

Міжнародна офтальмологічна асоціація виділяє такі стадії відшарування сітківки:

• стадія А – скловидне тіло каламутне, присутні пігментні утворення на відшарованій сітківці;
• стадія В – спостерігається зморщування відшарованої сітківки, вона втрачає рухомість, край розриву завернутий, скловидне тіло стає менш рухомим;
• стан С – з'являються складки на відшарованій частині, розвивається сполучна тканина, скловидне тіло ще більше ущільнюється.

Ознаки відшарування сітківки ока

Симптоми відшарування сітківки ока не є специфічними і можуть спостерігатися і при інших захворюваннях. Однак ризик втрати зору при запізнілому зверненні за медичною допомогою великий, тому при появі навіть неспецифічних симптомів необхідно швидко записатися на прийом до офтальмолога.

О можливому відшаруванні сітківки можуть свідчити такі прояви:

• Поява пелени перед очима. Спочатку може здаватися, що в око потрапив сторонній предмет, і його достатньо лише промити або протерти. Однак ці дії не приносять результату, оскільки проблема стосується дна ока.
• Спалахи світла в очах, схожі на іскри або блискавки. Це електричний імпульс, що виникає в нейроепітелії в момент відшарування.
• Нечіткі контури об'єктів, ефект ламаного зображення та випадані конкретні зони з поля зору. Ці симптоми вказують на те, що зачеплені не периферійні, а центральні ділянки сітківки.

Деякі пацієнти з відшаруванням можуть помічати, що зір краще відразу після сну, ніж протягом дня. Це пов'язують з тим, що в горизонтальному положенні шари сітківки більш щільно контактують і працюють більш ефективно. При переході у вертикальне положення розшарування посилюється, що погіршує зір.

Фактори, що викликають відшарування сітківки

В клінічній практиці виділяються такі причини відшарування сітківки:

• травматичні пошкодження очей;
• висока міопія;
• цукровий діабет і діабетична ретинопатія;
• артеріальна гіпертензія;
• атеросклероз сітківки;
• запальні процеси – хоріоретиніт, увеїт.

Методи діагностики

Згідно з клінічними рекомендаціями, обстеження пацієнтів з підозрою на відшарування сітківки може включати такі методи:

• візометрія – оцінка гостроти зору;
• периметрія – вимірювання полів зору;
• тонометрія – оцінка внутрішньоочного тиску;
• офтальмоскопія – дослідження дна ока;
• ультразвукове обстеження очного яблука;
• оптична когерентна томографія;
• електрофізіологічні дослідження для оцінки життєздатності клітин нейроепітелія.

Методи лікування

Відшарування сітківки завжди вимагає мікрохірургічного втручання. Консервативна терапія є допоміжним засобом, спрямованим на покращення обміну речовин у клітинах нейроепітелія. У додаток до спеціалізованої офтальмологічної допомоги пацієнтам необхідна корекція основного захворювання, яке викликало відшарування сітківки.

Консервативна терапія

При консервативному лікуванні пошкодженої сітківки можуть використовуватися системні вітамінно-мінеральні комплекси та місцеві метаболічні засоби. Ця терапія є доповненням до операції. У ранньому післяопераційному періоді призначаються протизапальні та антибактеріальні краплі.

Хірургічні методи

До основних хірургічних методів лікування відшарування сітківки в сучасній офтальмології належать:

• локальна заплата розриву при частковому відшаруванні;
• циркулярне пломбування при тотальному відшаруванні;
• вітректомія – видалення скловидного тіла і заміщення порожнини медичним газом, силіконом або фізіологічним розчином (ці засоби прижимають сітківку до хоріоїди, забезпечуючи їй живлення);
• лазеркоагуляція – дозволяє локалізувати розрив і зміцнити сітківку.

Вибір методу лікування залежить від особливостей клінічного випадку. Офтальмолог враховує час, що минув з початку захворювання, площу відшарування, кількість розривів та інші фактори.

Перед операцією пацієнту рекомендується дотримуватися постільного режиму. Це допоможе зменшити газоподібні пухирі в зоні відшарування та полегшити виконання операції. На підготовчому етапі призначаються краплі для розширення зіниць і місцеві протимікробні препарати.

Профілактика відшарування сітківки

При відшаруванні сітківки нервові клітини, що втратили зв'язок, швидко гинуть. Чим довше такий стан залишається непоміченим, тим гіршими є результати лікування, навіть при використанні високо спеціалізованих методів. Тому пацієнти, які перебувають у групі ризику, повинні регулярно (кожні 6-12 місяців) проходити обстеження у офтальмолога для виявлення ранніх ознак ураження структур дна ока.

Якщо відшарування сталося в одному оці, лікар повинен провести ретельне обстеження другого очного яблука. Для зміцнення сітківки може бути необхідним проведення лазерної коагуляції, яка "запаює" шари сітківки і тим самим запобігає відшаруванню. Це ефективна міра профілактики.

Реабілітація

Після хірургічного лікування відшарованої сітківки важливо створити оптимальні умови для відновлення анатомії ока. Під час реабілітації необхідно дотримуватись певних правил:

• регулярно закапувати рекомендовані лікарем краплі – для цього слід обережно відтягнути нижню повіку і, не торкаючись вій та шкіри, інстилювати ліки в кон'юнктивальну порожнину;
• не терти око руками і уникати механічного тиску;
• приймати душ або ванну, стежачи за тим, щоб вода не потрапила в око – його заздалегідь слід закрити стерильною пов'язкою;
• виходити на вулицю в сонцезахисних окулярах;
• в сонячні дні носити кепку з широким козирком або капелюх;
• протягом перших трьох місяців уникати нахилу голови (при необхідності підняти щось з підлоги слід присясти);
• в перші три місяці заборонено займатися спортом, відвідувати баню, сауну та басейн;
• уникати різких рухів головою та тряски;
• протягом перших двох місяців після операції не наносити декоративну та доглядову косметику на очі;
• до водіння автомобіля можна приступити лише з дозволу офтальмолога.

Дотримання цих рекомендацій після відшарування сітківки критично важливо. Правильний режим дозволить створити оптимальні умови для відновлення структур дна ока. Ефективність лікування можна оцінити за підвищенням гостроти зору, добрим приляганням сітківки та розширенням полів зору.

Після вітреоретинальної хірургії (видалення скловидного тіла та його заміни) може розвинутися вторинна катаракта. Таким пацієнтам для покращення зору рекомендують факоемульсифікацію та імплантацію інтраокулярної лінзи (штучного кришталика).