Сірчаний затор - симптоми, лікування, причини

Інформація про недугу

Сірка у вусі — це секрет, який виробляється спеціалізованими залозами, що знаходяться в шкірі слухового каналу. Цей секрет змішується з виділеннями потових і сальних залоз, що надає йому зволожуючі, пом'якшувальні та антимікробні властивості. Сірка постійно переміщається до зовнішньої частини слухового каналу завдяки рухам нижньої щелепи, що виникають під час розмови або жування. Таким чином, канал очищається не лише від надлишку сірки, але й від дрібних забруднень.

Сірчана пробка утворюється при надмірній секреції сірчних залоз. Вона складається з вушної сірки, секрету сальних залоз, відмерлих частинок шкіри та холестерину. У нормі вони видаляються під час їжі та спілкування завдяки руху передньої стінки слухового проходу. Препятствувати цьому можуть звуження і звивистість проходу, а також підвищена в'язкість сірки.

Види сірчаних пробок

Залежно від текстури та складу виокремлюють кілька категорій сірчаних пробок:

• м'які: пастоподібні (щойно сформовані) та більш щільні, що нагадують пластилін;
• тверді: сухі (застарілі утворення) та епідермальні (з включеннями частинок шкіри).

Ознаки сірчаної пробки

Сірчана пробка може довгий час існувати, не викликаючи дискомфорту. Утворення може збільшуватися, але якщо між ним і стінкою слухового проходу є хоча б невеликий проміжок, слух залишається нормальним. Попадання води у вухо може викликати набрякання сірки, що призводить до раптового погіршення слуху, відчуття закладеності та іноді шуму у вусі. Пробка може тиснути на барабанну перетинку, викликаючи рефлекторні головні болі, запаморочення, кашель та нудоту.

Фактори, що сприяють утворенню сірчаних пробок

Існує кілька причин, які сприяють утворенню сірчаних пробок:

• надмірна вироблення вушної сірки: може виникати при хронічних запаленнях, екзема або підвищеному рівні холестерину; також збільшується виділення сірки при частому очищенні вух;
• порушення виведення сірки зі слухового проходу: може відбуватися при вродженому або набутий звуженні, наявності сторонніх тіл, частому використанні навушників або слухових апаратів;
• надмірна вологість або забруднення слухового каналу: виникає під час занять водними видами спорту або роботи в умовах високої запиленості;
• неправильне очищення вух, яке призводить до зміщення сірки глибше в проходи.

Методи діагностики

Наявність сірчаної пробки встановлює отоларинголог під час огляду слухового каналу (отоскопії). Консистенція пробки визначається за допомогою зонду. Також може проводитися огляд барабанної перетинки.

Способи лікування сірчаної пробки

Видалення сірчаної пробки може виконуватися різними методами. Найбільш поширений спосіб — промивання (ірригація). Струмінь з шприца направляється вздовж задньої стінки слухового проходу, при цьому вушна раковина відтягується назад і вгору. При достатньому тиску струменя пробка вимивається повністю або частково. Після процедури вухо висушується ватним джгутом. Якщо метод не дав результатів, сірка розм’якшується за допомогою закраплення лужних крапель або 3% розчину перекису водню.

Якщо барабанна перетинка пошкоджена, пробку видаляють за допомогою спеціального відсоса або механічно.

Заходи профілактики

Щоб запобігти утворенню пробок, не слід очищати вуха шпильками або скрученими рушниками, оскільки це може призвести до проталкивання сірки всередину слухового проходу. Також використання гострих предметів може пошкодити перетинку та стінки слухового проходу.

Важливо своєчасно лікувати захворювання, які можуть призводити до надмірної вироблення сірки або звуження зовнішнього слухового проходу.

Реабілітаційні заходи

Після видалення сіркової пробки пацієнту необхідно використовувати антисептичні краплі за призначенням лікаря. Обмеження на фізичну активність не потрібно.