Спайковий процес у малому тазі - симптоми, лікування, причини

Що це таке?

Спайковий процес в області малого таза (пластичний пельвіоперитоніт або спайкова хвороба) представляє собою формування сполучнотканинних структур, зрощень і плівок між органами малого таза та/або внутрішньою оболонкою черевної порожнини (серозною оболонкою, яка покриває черевну порожнину). Захворювання діагностується у кожної четвертої жінки у репродуктивному віці.

Спайкова хвороба може викликати зміщення внутрішніх органів, хронічні болі, безпліддя та порушення роботи кишечника. Патологія має схильність до рецидивів, тому вимагає довгострокового і комплексного підходу в лікуванні.

В найкоротші терміни досвідчені гінекологи мережі медичних центрів проведуть діагностику і призначать ефективне лікування цієї патології. Зверніться до нас і переконайтеся самі!

Види спайкового процесу в області малого таза

Залежно від особливостей течії захворювання виокремлюють такі форми:

• гостра форма (виражена симптоматика з інтенсивним больовим синдромом, високою температурою, ознобом, нудотою і пониженням артеріального тиску);
• хронічна форма (майже не проявляється клінічно; пацієнтки відзначають незначні болі в нижній частині живота, запори і труднощі з зачаттям);
• інтермітуюча форма (загострення чергуються з ремісіями; в періоди загострення відзначаються виражені болі і розлади кишечника, в ремісіях симптоми можуть майже повністю зникати).

Існує три ступені спайкового процесу, визначені під час лапароскопії:

• I — одиничні тонкі спайки, які не перешкоджають руху яйцеклітини;
• II — щільні синехії, що охоплюють до 50% поверхні яєчника, які заважають яйцеклітині потрапити в маткову трубу;
• III — щільні і численні спайки, що охоплюють більше половини яєчника, змінюючи положення органів чи викликаючи їх деформацію.

Симптоми спайкового процесу в області малого таза

Основним симптомом спайкового процесу в області малого таза є хронічний больовий синдром, який може варіюватися за локалізацією, інтенсивністю та характером. Жінки скаржаться на тягнучі або ниючі болі внизу живота, які іррадіюють у клубову область, лобок, піхву, періанальну ділянку, пряму кишку і поперек.

При гострому процесі болі виражені, посилюються при зміні позиції тіла, фізичному навантаженні або підйомі важкостей. Хронічна спайкова хвороба проявляється раптовим дискомфортом, найчастіше при підйомі тулуба, який проходить швидко.

Дискомфорт може посилюватися перед і під час менструації, а також під час статевого акту.

Якщо спайковий процес вражає кишечник, пацієнтки можуть скаржитися на:

• біль у животі;
• частий стул або запори;
• метеоризм;
• біль під час дефекації.

Поширення спайок на органи малого таза може супроводжуватися ознаками структурних і функціональних порушень, можливі збої менструального циклу, безпліддя і невиношування вагітності.

Причини спайкового процесу в області малого таза

Спайки обумовлюються надмірним розростанням сполучної тканини. Провокуючими факторами можуть бути:

• Запальні процеси. Найчастіше спайки з'являються на фоні хронічних запальних захворювань органів малого таза (кольпіт, аднексит, ендометрит).
• Травми. Формування зрощень може виникнути внаслідок закритих або відкритих травм, отриманих в результаті ДТП, виробничої травми, падіння або побиття.
• Операції. Ризик розвитку спайкової хвороби підвищується після відкритих (лапаротомічних) операцій (видалення апендикса, кісти яєчника, матки, кесарів розтин).
• Внутрішні крововиливи. Ці ризики можуть виникнути через травми або розрив фаллопієвої труби під час позаматкової вагітності.
• Ендометріоз. Ендометріоїдні осередки можуть підвищувати ймовірність формування фібринових волокон.

Поєднання цих факторів суттєво збільшує ризик розвитку спайок.

Негативні фактори можуть загострюватися безладними статевими контактами, запізнілим зверненням за медичною допомогою і нехтуванням регулярними оглядами у гінеколога.

Діагностика спайкового процесу в області малого таза

Підозри на спайковий процес у гінеколога виникають під час огляду пацієнтки. При пальпації передньої черевної стінки лікар може виявити щільні, зрощені з глибокими тканинами післяопераційні рубці. При огляді на кріслі виявляється обмежена рухливість шийки або тіла матки, болісність придатків.

Для підтвердження діагнозу і визначення стадії спайкового процесу застосовується додаткова діагностика:

• У УЗД органів малого таза (виявляються характерні утворення);
• На результатах МРТ (спайки виглядають як світлі тяжі різної товщини і форми);
• Лабораторні аналізи (мазки, аналізи крові, сечі та інші дослідження можуть допомогти виявити причини спайкової хвороби).

Хірургічне лікування

Основний напрямок лікування полягає в розсіченні спайок. Віддається перевага лапароскопічним операціям, оскільки вони менш травматичні. Відкрите втручання може загострити спайковий процес.

Сучасні спеціалісти усувають спайки із застосуванням маніпуляційної лапароскопії.

За допомогою спеціального оптичного обладнання, введеного в черевну порожнину через невеликі проколи, лікар виявляє спайки і розсікає їх. Маніпуляції можуть бути проведені з використанням лазера, електроножа або потужної струменя води. За необхідності також виконується сальпінгооваріолізіс, який включає висічення зрощень, що вражають яєчник або маткову трубу, з їх фіксацією або корекцією деформації. Усі операції проводяться з використанням лапароскопічного обладнання.

Переваги цієї малотравматичної методики полягають у швидкій реабілітації пацієнтки та низькому ризику післяопераційних ускладнень.

Для запобігання повторного формування спайок після операції в область хірургічного втручання можуть бути введені препарати на основі гіалуронової кислоти.