Біль при місячних - симптоми, лікування, причини

Болісні відчуття під час менструації

Інтенсивні болісні відчуття під час менструації відомі як дисменорея (альгодисменорея). Ця проблема торкається близько половини жінок, у яких виникають менструації. У деяких випадках болі настільки сильні, що жінкам стає важко працювати і страждає загальна якість життя. Інтенсивна болісність може бути як індивідуальною ознакою, так і сигналом наявності патології. Дисменорею можна і потрібно лікувати. Лікар визначить причини сильної болі внизу живота під час менструацій і пояснить, що робити, якщо цей симптом повторюється. Своєчасна терапія допоможе поліпшити якість життя і запобігти ускладненням, якщо такі є.

Причини захворювань

Болісні менструації можуть бути пов'язані з різними захворюваннями.

Типи дисменореї

В залежності від вираженості симптомів виділяють кілька ступенів дисменореї.

• Легка форма. Болі проявляються лише в перший день циклу. Жінка зберігає працездатність і не потребує застосування анальгетиків.
• Середня форма. Дискомфорт відчувається протягом 2-3 днів і добре усувається анальгетиками.
• Важка форма. Триває від 2 днів до тижня. Болі виражені дуже сильно і можуть викликати тимчасову непрацездатність. Анальгетики надають слабкий ефект.

За механізмом виникнення виділяють первинну (функціональну) та вторинну (органічну) форми. У першому випадку патології та аномалії будови репродуктивної системи відсутні. Первинна форма частіше зустрічається у молодих дівчат і досягає максимальної інтенсивності до 25 років. Біль може виникати вже через півтора року після початку менструацій, під час встановлення менструального циклу.

Вторинна форма, як правило, проявляється після 30 років і пов'язана з різними захворюваннями репродуктивної системи. Інтенсивність болю зростає з віком і може супроводжуватися іншими ознаками основної патології.

Фактори, що впливають на розвиток

Причини первинної дисменореї:

• гіперестрогенемія – надлишок гормонів естрогенів;
• високий рівень простагландинів, які сприяють скороченню матки;
• дефіцит магнію, необхідного для нормальною скорочуваності гладкої мускулатури;
• системна дисплазія сполучної тканини;
• особливості нервової системи, що призводять до підвищеної чутливості;
• недостатність лютеїнової фази.

Таким факторами ризику виступають раніше початок менструацій, тривалість циклу більше 38 днів, паління.

Причини вторинної дисменореї:

• ендометріоз – розростання внутрішньої оболонки матки за межами органу;
• вади розвитку органів репродуктивної системи;
• спайки у малому тазу;
• внутрішньоматкові спіралі;
• міома матки, яка знаходиться в підслизовому шарі;
• варикоз вен малого таза;
• запальні процеси в матці та яєчниках.

Фактори ризику включають надмірну худорлявість, неправильне харчування, заняття спортом на високому рівні, важка фізична праця та стресові ситуації, інфекційні захворювання, а також нестабільність вегетативної нервової системи.

Поширені супутні захворювання

Генітальний ендометріоз

Це захворювання характеризується проростанням маткового ендометрію в яєчниках, трубах, зовнішній стороні матки, а також у прямій кишці та сечовому міхурі. У групу ризику потрапляють жінки віком 25-40 років.

Причини, через які клітини проникають в інші органи і починають там розмножуватися – до кінця не відомі. Освітлювальні фрагменти починають кровоточити під час менструацій, реагуючи на гормональні зміни. У цей період обробляється структура збільшується в обсязі та викликає болісні відчуття. Фактори ризику:

• ожиріння;
• спадковість;
• внутрішньоматкові контрацептиви;
• надлишок естрогенів;
• паління;
• оперативні втручання на матці.

Дисменорея при ендометріозі спостерігається у 40-60% жінок. Серед інших симптомів також можуть виникати болі при статевому акті, сечовипусканні, дефекації, а також рясні менструації.

Консервативні методи лікування застосовуються при безсимптомному перебігу захворювання, у молодих жінок і в клімактеричний період, коли необхідно зберегти можливість зачаття. У цьому випадку застосовуються гормональні препарати, вибір яких залежить від стадії ендометріозу та рівня статевих гормонів у пацієнтки.

При середній та важкій ступені захворювання може знадобитися хірургічне втручання, яке призначається при порушеннях роботи кишечника, сечового міхура, нирок або якщо консервативна терапія виявляється неефективною. У таких випадках видаляються осередки та спайки. При активному прогресуванні захворювання у пацієнток старше 40 років може бути рекомендовано видалення матки та яєчників.

Субмукозна міома матки

Субмукозна міома – це пухлина, розташована в підслизовому шарі маткової стінки та що росте в порожнину органу. Звичайні випадки зустрічі міоми відбуваються у жінок у віці 35-40 років. Причиною росту міоми є дисбаланс статевих гормонів. Існують різні фактори, що сприяють цьому.

• Спадковість. Підвищена чутливість міометрію до прогестерону та естрогенам, як правило, має генетичну схильність. Під впливом цих гормонів клітини починають швидко ділитися.
• Гіпоталамо-гіпофізарні порушення, викликані судинними пошкодженнями головного мозку або емоційними перевантаженнями. Вони впливають на рівень регуляції фоллікулостимулюючих і лютеїнізуючих гормонів, що також позначається на балансі естрогенів і прогестерону.
• Запальні процеси, травми, пухлини яєчників.
• Часті пошкодження ендометрія, такі як аборти та діагностичні вискоблювання.
• Застійні процеси в малому тазу, що порушують обмінні процеси та живлення клітин.
• Ожиріння, оскільки жировий прошарок слугує джерелом естрогенів.
• Бесконтрольний прийом протизачаткових засобів.
• Ендокринні порушення, включаючи цукровий діабет і дисфункцію щитовидних залоз.

Окрім болів під час менструацій, жінки також відзначають рясність виділень, що може призвести до анемії. Якщо утворення має розмір менше 3 см, його контролюють або використовують гормональну терапію, спрямовану на придушення синтезу статевих гормонів. Також призначають засоби для зупинки кровотечі та загальноукріплюючі препарати.

Швидкозростаючі та великі міоми вимагають хірургічного видалення. Це може бути проведено як класичним розрізом, так і лапароскопічним методом. У деяких випадках можливе проведення емболізації (перев'язки) живлячих вузлів артерій.

Методи лікування

Вибір методу лікування залежить від причини хвороби. У разі вторинної дисменореї здійснюється терапія основного захворювання. При первинній формі лікар може призначити гормональні препарати, серед яких антагоністи естрогенів та гестагени.

Для зменшення болю застосовують нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ), які знижують синтез простагландинів, що викликають болісні спазми. Ефективний прийом слід починати за 1-2 дні до початку менструації. Однак у цих препаратів є безліч можливих побічних ефектів, тому в гінекологічній практиці їх часто замінюють спазмолітиками, магнієм та антагоністами кальцію.

Правильно підібране лікування дозволяє усунути причину дисменореї та полегшити симптоми.