ДВС-синдром - симптоми, лікування, причини

Про захворювання

Гемостатична система крові – це складний механізм, що включає безліч факторів. Її ключова функція – швидка зупинка кровотеч. При збоях у роботі цієї системи тромби можуть утворюватися навіть без ушкоджень судин. У таких випадках біологічно активні речовини та клітини крові, що відповідають за згортання, починають концентруватися в одному місці, що призводить до дефіциту цих речовин в інших частинах організму та збільшує ризик кровотеч. У випадку блискавичного перебігу захворювання це може стати смертельним, а хронічна форма ДВС-синдрому часто протікає довго без явних проявів.

Класифікація ДВС-синдрому

В залежності від швидкості прогресування ДВС-синдрому виділяють такі типи:

• гострий (включаючи блискавичний): стадії процесу змінюються дуже швидко, що призводить до важких кровотеч і тромбоутворення;
• підгострий: проявляється менше явно, але також вимагає невідкладної медичної допомоги;
• хронічний: може тривати протягом багатьох років, практично не викликаючи занепокоєння у пацієнта.

В залежності від поширеності процесу можна виділити локальну (обмежену одним органом) та генералізовану (яка охоплює кілька органів або весь організм) форми. Крім того, виділяють три ступені вираженості ДВС-синдрому:

• компенсований: симптоми відсутні, тромби розщеплюються самостійно завдяки природним механізмам, дефіцит факторів згортання не спостерігається;
• субкомпенсований: середньотяжка форма, при якій організм частково справляється з проблемою;
• декомпенсований: тяжка форма, що супроводжується каскадом патологічних реакцій, які ускладнюють одна одну.

ДВС-синдром проходить чотири стадії, кожна з яких відрізняється специфічними змінами в роботі гемостатичної системи:

• початкова: в тканині вивільняються речовини, що запускають згортання крові;
• стадія прогресуючої коагулопатії за споживанням: інтенсивне тромбоутворення призводить до дефіциту згортальних факторів;
• стадія вторинного фибринолізу та гіперкоагуляції: спостерігається повний збій гемостатичної системи, що призводить до втрати здатності до згортання;
• стадія відновлення: характеризується повільним відновленням функцій органів і роботи гемостатичної системи; при тяжкому перебігу може розвинутися гостра недостатність органів і тканин.

Симптоми ДВС-синдрому

Вираженість симптомів ДВС-синдрому залежить від форми захворювання. Гостра форма часто виникає після серйозних травм, операцій або акушерських ускладнень і супроводжується важкими кровотечами та інфарктами важливих органів.

При підгострій формі хвороба протікає менш агресивно. Пацієнти можуть помічати численні синці на шкірі, які часто зливаються, а також кровоточивість слизових оболонок та тривале виділення крові з дрібних ран. Також можуть спостерігатися помірні функціональні порушення внутрішніх органів.

Хронічна форма є найпоширенішою та найменш небезпечною. Вона часто протікає безсимптомно, але пацієнт може відзначати непрямі ознаки порушення згортання крові:

• загальна слабкість і втомлюваність;
• погане загоєння ран;
• часті гнійні запалення шкіри та підшкірних тканин;
• підвищена схильність до утворення келоїдних рубців.

Якщо основне захворювання продовжує прогресувати, ДВС-синдром може перейти в підгостру форму.

Причини ДВС-синдрому

ДВС-синдром найчастіше розвивається внаслідок пошкодження судин або їх внутрішньої оболонки, а також оточуючих тканин або клітин крові. Це може бути викликано травмою, інфекцією або метаболічними розладами, такими як атеросклероз. До найбільш частих причин гострого ДВС-синдрому відносяться:

• серйозні травми, включаючи синдром тривалого здавлення;
• опіки;
• акушерські ускладнення: гестоз, відшарування плаценти, амніотичні емболії, зниження тонусу матки, що супроводжується рясною кровотечею та ін.;
• сепсис (інфекція в крові);
• різні види шоку;
• важкі операції, особливо із використанням апарата штучного кровообігу;
• трансплантація органів;
• злоякісні пухлини з агресивною природою (наприклад, рак шлунка, легень);
• передозування деяких медикаментів, вплив токсинів;
• серйозні алергічні реакції.

Хронічна форма зазвичай розвивається на фоні васкулітів, тромбофлебітів, атеросклерозу та інших судинних захворювань.

Діагностика

Діагностика ДВС-синдрому спрямована на ідентифікацію його причин і стадії. Після збору анамнезу та скарг проводяться аналізи крові для уточнення функціонування гемостатичної системи. Перевіряються рівні тромбоцитів, фібриногену, а також визначаються АПТВ, протромбінове та тромбінове час, час згортання. Крім того, аналізуються показники РФМК, ПДФ і D-димер, що допомагає виявити внутрішньосудинне згортання крові.

Паралельно оцінюється стан життєво важливих органів. При хронічному перебігу приділяється увага виявленню захворювань, що викликали розвиток даного синдрому.

Лікування

Лікування ДВС-синдрому націлено на відновлення нормальної роботи системи гемостазу. Лікування гострого синдрому вимагає переливання крові та її компонентів, а також термінового усунення причини захворювання.

Хронічна форма потребує лікування першопричини. При виявленні відхилень у коагулограмі призначаються препарати для корекції захворювань (антиагреганти, антикоагулянти або засоби для підвищення згортання). У деяких випадках може застосовуватися плазмоферез. Використання засобів здійснюється тільки під контролем лікаря з регулярним моніторингом гемостатичної системи.

Профілактика

Найбільш ефективним способом запобігання ДВС-синдрому є своєчасне лікування захворювань, які можуть його спровокувати. У ситуаціях, коли повне одужання неможливе, пацієнт повинен знаходитися під спостереженням, з регулярною оцінкою стану судин та аналізом коагулограмми.

Реабілітація

Реабілітація після ДВС-синдрому спрямована на якнайшвидше відновлення функцій органів, постраждалих від тромбозів або кровотеч. В залежності від ситуації, можуть бути рекомендовані санаторно-курортне лікування, фізіотерапевтичні процедури та інші методи. Призначення процедур здійснюється тільки лікарем з урахуванням усіх показань та протипоказань.