Хвороба Кальве - симптоми, лікування, причини

Що це таке?

Хвороба Кальве (платиспондилія) представляє собою різновид остеохондропатії тіл хребців, при якій спостерігається часткове омертвіння кісткової тканини. Основна причина даного захворювання полягає в недостатньому артеріальному кровопостачанні окремих хребців.

Про захворювання

Перші прояви хвороби найчастіше виникають у дитячому віці, зазвичай у період з 4 до 8 років. Найвища частота зустрічальності зафіксована в північноєвропейських країнах та серед жителів Кавказу. Захворювання може тривати протягом декількох років, причому у хлопчиків відновлювальні процеси протікають вдвічі повільніше.

Діагностика хвороби ґрунтується на результатах об'єктивного огляду, а також рентгенологічних та додаткових візуалізаційних методах.

Протягом тривалого часу основним методом лікування залишалися консервативні методики, що передбачають тривале обмеження рухливості. Тим не менш, в останній час все частіше застосовується хірургічний підхід, який сприяє покращенню відновлювальних процесів.

Види

В процесі розвитку захворювання виділяють кілька стадій:

• Стадія некрозу – початкова фаза, коли симптоми присутні, але рентгенологічні зміни відсутні.
• Стадія руйнування хрящової пластини.
• Стадія увігнутого перелому.
• Стадія відновлення.
• Стадія повторного моделювання.

Симптоми

Протікання захворювання характеризується кількома стадіями. Пацієнтів турбують болі в спині, іноді може спостерігатися незначне підвищення температури тіла. Больові відчуття можуть бути як постійними, так і періодичними, часто віддаючими в ногу. Біль послаблюється або зникає в горизонтальному положенні, а фізичні навантаження сприяють її посиленню.

В результаті зменшення висоти тіла хребця остистий відросток стає більш помітним. Цей прикметник виявляється лікарем під час проведення об'єктивного огляду. При пальпації або постукуванні в області ураженого хребця спостерігається значне посилення болю. М'язи, що оточують хребет, знаходяться в рефлекторному напруженні, а рухливість хребетного стовпа обмежена.

Причини

На даний момент точні причини синдрому Кальве не встановлені. Ймовірно, розвиток даної патології зумовлений поєднанням кількох факторів ризику. До них відносяться:

• інфекційні запальні процеси в тілі хребця та прилеглих тканинах;
• аномальне підвищення згортання крові, часто пов'язане з лейденівською мутацією;
• обтяжена спадковість;
• куріння матір'ю під час вагітності – вплив нікотину в період внутрішньоутробного розвитку підвищує ризик появи остеохондропатії у дитини;
• травми хребта;
• аномальні відходження артерій, що живлять хребець.

Вважається, що недостатнє кровообіг зумовлено компресією малих та недорозвинених судин ззовні, що призводить до асептичного некрозу тіла хребця. На фоні некротичних процесів тиск сусідніх хребців викликає сплющення ураженого хребця, при цьому міжхребцеві диски стають більш товстими. Цей процес може тривати кілька років, після чого призводить до ремоделювання кісткової тканини та активує її відновлення. Однак якщо захворювання не було виявлено на першій стадії, то навіть після лікування можуть залишитися залишкові зміни у вигляді зменшення висоти хребця та його клиновидної деформації.

Діагностика

Діагностика хвороби Кальве ґрунтується на рентгенографічних даних, які визначаються стадією захворювання. У складних випадках може бути призначена стандартна комп'ютерна томографія або мультиспіральна томографія.

Стандартні рентгенологічні ознаки захворювання включають:

• зменшення кісткової щільності в центральній частині хребця;
• сплющення тіла хребця (висота може зменшуватися на чверть і більше);
• потовщення верхніх та нижніх міжхребцевих дисків в області контакту з хворим хребцем;
• особливо виражене стискання передньої частини тіла хребця (уражений хребець приймає форму клина);
• збільшення ширини хребця в порівнянні зі здоровими структурами;
• зазубрені контури патологічно зміненого хребця.

Лікування хвороби Кальве

Передбачено два основних методи лікування хвороби Кальве: консервативний та хірургічний. Кожен підхід включає заходи, спрямовані на ефективне розвантаження хребта для запобігання контрактурами та деформаціями. Хороші результати відновлення форми тіла хребця залежать від віку: чим молодша дитина на момент захворювання, тим краща ефективність лікування.

Консервативне лікування

Після постановки діагнозу рекомендується суворий режим або постільного, або напівпостільного відпочинку. На початкових стадіях хвороби можуть використовуватися протизапальні препарати. Для неінвазивної фіксації хребта застосовуються ортопедичні методи (в тому числі гіпсова ліжка). Для закріплення процесу відновлення протягом усього терміну хвороби призначаються лікувальна гімнастика, тонізуючий масаж, електростимуляція м'язів та фізіотерапія. Це допомагає зупинити прогресування гіпотрофії та зберегти функціональну активність. Для покращення кровообігу можуть використовуватися ангіопротектори та препарати хондропротективної дії.

Тривалість консервативного лікування складає від 2 до 5 років. Не варто розраховувати на швидкий ефект, тому важлива терплячість.

Хірургічне лікування

Хірургічне втручання рекомендується в тих випадках, коли консервативна терапія недостатньо ефективна і захворювання продовжує прогресувати. Операція спрямована на фіксацію хребетного стовпа в коректному положенні. Це дозволяє зупинити прогресування викривлення. При наявності порушень анатомічних співвідношень на заключних стадіях проводяться реконструктивні операції.

Профілактика

Специфічної профілактики захворювання не розроблено. Основне завдання – уникати травм хребетного стовпа.

Реабілітація

Післяопераційний період вимагає тривалої реабілітації. Ходити дозволяється приблизно через місяць після операції. Однак ходьба повинна бути обережною, при цьому на спину надягнуто фіксуючий корсет, який полегшить навантаження на м'язи хребта.