Післяопераційна грижа - симптоми, лікування, причини

Що являє собою післяопераційна грижа?

Післяопераційна грижа – це одне з можливих ускладнень, яке виникає після проведення хірургічного втручання. Вона може проявлятися як у ранні терміни після операції, так і в більш пізній період відновлення. Це стан пов'язаний з зміщенням внутрішніх органів за межі черевної стінки, при цьому основне місце виникнення грижі часто знаходиться в районі хірургічного розрізу. Лікування такого стану здійснює хірург.

Післяопераційні грижі виникають з частотою 6-10% серед усіх гастроентерологічних операцій і складають близько 20% від усіх гриж у черевній порожнині. Ризик виникнення цього ускладнення значно підвищується після екстрених операцій (наприклад, при холециститі, панкреонекрозі, перитоніті), коли у медичного персоналу немає можливості провести ретельну підготовку пацієнта. Формування грижі може бути пов'язане з недоліками в техніці операції, особливостями організму пацієнта та недотриманням вимог у реабілітаційний період.

Післяопераційна грижа виглядає як округле випирання в області живота. Ця грижа може утворитися по середньої лінії, в бічних або підреберних зонах, а також в околопупковій області, залежно від місця розрізу. У рідкісних випадках можуть виникати грижі в поперековій області (після операцій на нирках) або над лобком (після гінекологічних і урологічних втручань).

Існують різні типи класифікації гриж: медіальні та латеральні, правосторонні та лівосторонні. Залежно від вмісту грижового мішка розрізняють одно- та багатокамерні випирання. Якщо таке утворення може повертатися назад у черевну порожнину самостійно або за допомогою мануальних маніпуляцій, його називають вправимим. Після утворення спайок між грижовим мішком і підлягаючими тканинами або грижовими воротами, випирання стає невправимим. При прогресуванні захворювання це може призводити до збільшення розмірів грижі з ризиком ущемлення, що може викликати некроз і перитоніт.

Симптоми післяопераційної грижі

Основним симптомом післяопераційної грижі є випирання на животі, яке пацієнт може виявити як візуально, так і на дотик. Це утворення може знаходитися прямо під хірургічним швом або в його близькості. На початкових етапах грижа стає помітною лише при фізичній активності, кашлі або напруженні; при розслабленні вона зникає.

Зі збільшенням розміру грижі вона стає очевидною в стані спокою. При напруженні випирання може затвердіти, викликаючи болісні відчуття. У положенні лежачи воно не зникає, але може бути вправлено за допомогою натискання. Зазвичай на цьому етапі з'являються функціональні розлади з боку травного тракту:

• тіжкі та ниючі болі в животі (після їжі, при фізичній активності);
• метеоризм та бурчання в животі;
• нудота;
• відрижка;
• задержка стільця більше 2 днів.

Великі грижі, як правило, невправимі; вони зберігаються в будь-якому положенні та не зменшуються при натисканні. Також можуть спостерігатися запальні зміни шкіри. При ущемленні грижі виникають різкі болі, нудота та блювота, спостерігаються затримки в кишечнику. Без своєчасної медичної допомоги може розвинутися інтоксикація, що може призвести до летального результату.

Причини післяопераційної грижі

Основною причиною утворення післяопераційної грижі є недостатнє загоєння рани. Це може статися в ряді ситуацій:

• Екстрене хірургічне втручання. При відсутності попередньої підготовки до операції в ранньому післяопераційному періоді можуть статися порушення перистальтики кишечника та ускладнення з диханням, викликані кашлем. На етапі відновлення у пацієнта відбувається збільшення внутрішньочеревного тиску, що заважає нормальному зрощенню тканин, створюючи умови для розслаблення м'язів та зв'язок з утворенням грижі.
• Порушення хірургічної техніки. Погане рубцювання може бути наслідком неправильно накладених швів або використання неякісних матеріалів.
• Післяопераційні ускладнення. Більша кількість гриж спостерігається у пацієнтів, які зіткнулися з ускладненнями в перші дні після операції (великі гематоми, інфекції, розходження швів).
• Недотримання реабілітаційного періоду. Найчастіше післяопераційні грижі розвиваються при ігноруванні рекомендацій лікаря і ранній фізичній активності, піднятті тяжкостей або недотриманні режиму носіння бандажа.
• Погане загальне здоров'я. Ризик утворення післяопераційної грижі підвищується у пацієнтів з захворюваннями, що впливають на властивості сполучної тканини (наприклад, вагітність, метаболічні розлади, ожиріння, цукровий діабет, спадкові колагенопатії).

Діагностика післяопераційної грижі

Постановка діагнозу зазвичай не викликає труднощів, часто достатньо якісного медичного огляду на первинній консультації. Під час огляду лікар виявляє випирання в області живота, яке часто є несиметричним і розташовується в зоні післяопераційного шва.

Подальше обстеження направлене на визначення розмірів грижового мішка, наявності спайок, взаємодії грижі з внутрішніми органами, а також стану її вмісту і супутніх захворювань. Основні дані збираються за допомогою ультразвукового обстеження.

Для оцінки стану внутрішніх органів призначаються рентгенологічні дослідження, ендоскопічні процедури (гастроскопія, ірригоскопія), комп'ютерна томографія, мультиспіральна комп'ютерна томографія, а також магнітно-резонансна томографія. Отримані результати лікар враховує при виборі оптимальної стратегії лікування.

Думка експерта

У сучасній хірургічній практиці грижі, що виникають в результаті некоректного виконання операції, зустрічаються доволі рідко. Частіше причинами служать індивідуальні характеристики організму пацієнта, такі як генетичні особливості сполучної тканини, надмірна вага, підвищена реакція імунної системи, а також порушення у відновлювальному періоді.

Хірурги підкреслюють важливість звернення до лікаря, якщо ви помітили будь-яке округле м’якоеластичне утворення в області післяопераційного рубця. Невеликі грижі без ущемлення піддаються швидкій та легкій корекції, такі операції є радикальними, тому рецидиви практично відсутні.

Методи лікування післяопераційної грижі

Консервативні методи лікування грижі відсутні.

У випадку неускладнених грижі може бути проведена малотравматична хірургічна операція (лапароскопія).

Якщо виникає ущемлення або запальна реакція, операція призначається терміново і виконується традиційним відкритим методом.

Консервативне лікування

В очікувальній тактиці потребують пацієнти, у яких є протипоказання до операції. У цьому випадку слід уникати надмірної фізичної навантаження і підняття тяжкостей. Для запобігання підвищення внутрішньочеревного тиску лікар може рекомендувати спеціальну дієту або проносні препарати. Носіння підтримуючого бандажа також допоможе знизити ризик ущемлення.

Кашель і чхання часто призводять до прогресування грижі, тому при перших симптомах застуди або загостренні хронічного захворювання важливо негайно звернутися до терапевта.

Хоча ці заходи не приводять до одужання, вони допомагають сповільнити розвиток грижі та знизити ризик ускладнень. Очікувальна тактика може використовуватися до операції, наприклад, якщо пацієнт проходить лікування з іншою (більш терміновою) проблемою.

Хірургічне втручання при післяопераційних грижах

Для кардинального вирішення проблеми післяопераційних гриж проводять операції герніопластики. Методика втручання визначається розмірами випирання та станом навколишніх тканин.

Пацієнт може розраховувати на малотравматичне лікування тільки при ранньому зверненні до хірурга, коли грижа невелика. У цьому випадку пропонуються різні варіанти операцій. Найпростішими є методи пластики передньої черевної стінки, що полягають у зашиванні тканин для закриття дефекту. При середніх, великих, гігантських та рецидивуючих грижах проводиться повноцінна герніопластика з установкою сітчастого протеза. Спосіб фіксації поліпропіленової сітки вибирається з урахуванням стану тканин.

При ускладнених грижах може знадобитися видалення ущемлених органів та ревізія черевної порожнини. У цьому випадку операція повинна виконуватися негайно і тільки відкритим способом. Післяопераційний період досить тривалий, а успішний результат у великій мірі залежить від дотримання пацієнтом усіх лікарських рекомендацій.

Реабілітація

Після планових операцій пацієнт перебуває в стаціонарі 1-2 дні і отримує необхідну медикаментозну терапію. Після операцій на черевній порожнині важливо проводити ранню активізацію для відновлення моторики кишечника і профілактики спайкового процесу.

У післяопераційний період необхідно дотримуватися дієти, уникати фізичного навантаження, а також виключити підняття тяжестей, кашель і чхання.