Рак тіла матки - симптоми, лікування, причини

Типи

Залежно від гістологічного складу виділяють наступні типи раку тіла матки:

• аденокарцинома;
• плоскоклітинна форма раку;
• залозисто-плоскоклітинна;
• серозна;
• муцинозна;
• світлоклітинна аденокарцинома;
• недиференційований рак.

Враховуючи морфологічні характеристики атипових клітин, виділяють різні види пухлин:

• високодиференційовані;
• помірно-диференційовані;
• низькодиференційовані.

Стадії

В залежності від поширеності патологічних змін проводиться стадіювання раку матки:

• Нульова стадія — преінвазивний рак. Пухлина формуються в слизовій оболонці, не зачіпаючи м'язовий шар стінки матки.
• Перша стадія. Пухлина обмежена маткою і проникає в м'язовий шар, не досягаючи серозного.
• Друга стадія. Рак вражає цервікальний канал, залишаючись усередині матки.
• Третя стадія. Пухлина зачіпає серозний шар матки, розподіляючись на придатки, вагіну та регіонарні лімфатичні вузли.
• Четверта стадія. Новоутворення проникає в сечовий міхур або кишечник, метастази розповсюджуються на віддалені органи та лімфатичні вузли.

Симптоми

На ранніх стадіях раку тіла матки можуть спостерігатися наступні прояви:

• тривалі та болючі менструації;
• кров’янисті виділення між менструаціями (при збереженні регулярного циклу);
• кровотечі з статевих шляхів після менопаузи;
• лейкорея (обильні водянисті виділення з вагіни).

На початку захворювання болісні відчуття можуть бути відсутніми. Вони з’являються на 2-3 стадії, коли пухлина збільшується в розмірах, здавлюючи судини та нервові закінчення. У цей період можуть спостерігатися виділення зі запахом, що нагадує «мясні помиї», з домішками гною.

При поширеному раку можливі болі в нижній частині живота, перетині та крижах. Системні симптоми включають слабкість, зниження працездатності, втрату апетиту та нудоту. Додаткові прояви можуть виникнути внаслідок метастатичного ураження, такі як порушення дефекації та сечовипускання.

Причини

Рак матки може виникати внаслідок гормональних порушень, метаболічних змін, слабкої імунної захисту, мутацій у генах та іншого. Точні причини залишаються невідомими. До сприятливих факторів належать:

• безпліддя;
• ановуляторні цикли;
• пізнє настання менопаузи;
• гіперпластичні процеси в матці;
• надмірна вага;
• цукровий діабет;
• гіпертензія;
• аборти в анамнезі;
• вік понад 55 років;
• захворювання наднирників;
• випадки раку ендометрія серед близьких родичок.

Діагностика

Первинна діагностика патологій матки ґрунтується на результати гінекологічного огляду, мазків з цервікального каналу та статевих шляхів, а також ультразвуковому дослідженні репродуктивної системи. При високій ймовірності раку ендометрія проводяться додаткові діагностичні процедури:

• загальний аналіз крові;
• тести на онкомаркери;
• аспіраційна біопсія ендометрія;
• МРТ області малого таза.

Для остаточної верифікації діагнозу проводяться гістероскопія з біопсією. Після встановлення діагнозу необхідно розширене обстеження, спрямоване на виявлення метастазів. В діагностику входять рентгенографія, УЗД, КТ, МРТ та ендоскопічні дослідження (цістоскопія, колоноскопія, ФГДС).

Тактика лікування раку матки

Лікування раку матки здійснюється в комплексі. Розробляються індивідуальні плани з урахуванням стадії хвороби, гістологічного виду пухлини, віку та загального стану здоров'я пацієнтки. Зазвичай хірургічна резекція пухлини комбінується з курсами хіміотерапії, променевої та гормональної терапії. На запущених стадіях проводяться паліативні втручання та комбінована хіміолучова терапія.

Профілактика

Профілактичні заходи щодо раку матки включають підтримання здорового способу життя, відмову від шкідливих звичок і своєчасне та повне лікування патологій статевої системи. Однак дотримання цих рекомендацій не забезпечує повної захисту від онкологічних захворювань, тому вкрай важливо регулярно проходити гінекологічні огляди для раннього виявлення преканцерозних станів та початкових форм раку.

Реабілітаційний процес

Тривалість та особливості реабілітаційного періоду залежать від обсягу та особливостей проведеного втручання. Після лапароскопічних операцій стаціонарне спостереження складає до 5 днів, після відкритих — до 7-9 днів. У післяопераційний період проводиться симптоматична терапія та медикаментозна профілактика ускладнень. До повного відновлення рекомендується уникати статевих контактів, купання у ванні, теплових процедур, масажу та фізичних навантажень.