Залізна гіперплазія ендометрію - симптоми, лікування, причини

Про захворювання

Гіперпластичні процеси становлять небезпеку, оскільки можуть бути попередником ендометріального раку. Раннє виявлення гіперплазії та ефективне лікування допомагають суттєво знизити ризик онкозахворювань.

Проведення первинної діагностики ендометріальної гіперплазії ґрунтується на аналізі клінічних проявів у комбінації з даними ультразвукового дослідження. Для підтвердження діагнозу необхідно виконати біопсію, після чого слідує морфологічне дослідження зразка. Зверніть увагу, що за діагностичною цінністю гістероскопія поступається роздільному діагностичному вишкрібанню або офісній біопсії, якщо вони виконані коректно.

Вибір методу лікування гіперпластичного процесу в значній мірі залежить від наявності атипових клітинних змін. Також важливими факторами у виборі терапевтичної схеми є вік пацієнтки та наявність інших факторів ризику, які сприяють підвищенню онкологічного ризику. Методи лікування гіперплазії можна розділити на дві категорії: медикаментозні (у поєднанні зі змінами в способі життя) та хірургічні.

Види

З практичної точки зору залозисту гіперплазію ендометрія часто ділять на дві групи:

• гіперпластичний процес без атипових змін — вважається сприятливим варіантом (ймовірність злоякісної трансформації практично аналогічна середньопопуляційним показникам);
• гіперпластичний процес з атипією — виниклий патологічний процес у поєднанні з іншими факторами ризику збільшує ймовірність розвитку раку ендометрія.

Згідно з гістологічною класифікацією, розрізняють два типи гіперплазії:

1. Проста залозиста гіперплазія ендометрія — в цьому типі залозистий компонент переважає над стромальним, структура залоз не змінена, але вони можуть утворювати кістозні утворення.
2. Складна гіперплазія, при якій будова залоз відхиляється від норми і вони часто утворюють локальні скупчення.

Симптоми

У деяких жінок гіперплазія ендометрія може протікати тривалий час без виражених симптомів і вперше виявляється лише під час ультразвукового дослідження або при виникненні маткової кровотечі.

Обільні кров’янисті виділення з осадом крові або без нього можуть співпадати з менструальними циклами або виникати спонтанно в міжменструальний період. У жінок з гіперплазією ендометрія часто спостерігаються порушення менструального циклу (тривалі затримки, нерегулярні цикли).

Причини

До факторів ризику залозистої гіперплазії ендометрія (слизової оболонки матки) відносяться:

• синдром полікістозних яєчників;
• надлишок жирової тканини в організмі;
• цукровий діабет та інсулінорезистентність;
• хронічна гіпертонія;
• метаболічний синдром;
• запальні захворювання, що вражають внутрішні репродуктивні органи;
• використання внутрішньоматкових контрацептивів;
• штучне переривання вагітності;
• естроген-заміщувальна терапія;
• застосування антиестрогену Тамоксифен;
• ранній початок менструацій;
• пізнє завершення менструальної функції (після 55 років);
• жінки, які не мають дітей;
• естроген-продукуючі пухлини гранульозного епітелію яєчників;
• синдром Лінча – спадкова схильність, пов'язана з мутаціями в епітелії, що веде до онкологічних захворювань (особливо часто колоректальний рак).

В залежності від синергії факторів ризику можливе розвиток наступних патогенетичних варіантів гіперпластичних процесів ендометрія:

• сильний естрогенний вплив на слизову матки, що виникає при відсутності прогестеронового блоку;
• патологічна реакція ендометріальних залоз на нормальні концентрації естрогенів в організмі жінки;
• збільшення активності факторів росту, подібних до інсуліну — провідний патогенетичний фактор у випадку інсулінорезистентності, діабету та метаболічного синдрому.

Діагностика

Основний неінвазивний метод діагностики гіперплазії ендометрія — це ультразвукове дослідження. Найвищу інформативність демонструє трансвагінальне УЗД. На основі отриманих результатів акушер-гінеколог визначає необхідність біопсії. Біопсія може проводитися під час гістероскопії або роздільного діагностичного вишкрібання. В останній час зразки для гістологічного аналізу все частіше отримують за допомогою офісної біопсії. При неоднозначних результатах гістології для диференціації захворювань ендометрія може використовуватися імуногістохімічний аналіз з визначенням специфічних біомаркерів.

Лікування залозистої гіперплазії ендометрія за віком

Лікування після 40 років

Вік є одним з факторів, що сприяють злоякісній трансформації. Ризик розвитку атипової гіперплазії та раку тіла матки збільшується в 4 рази у жінок старше 45 років порівняно з більш молодими пацієнтками. Ці підвищені онкологічні ризики впливають на підходи до лікування гіперплазії у жінок 45+. У той час як у пацієнток до 45 років лікування гіперпластичних процесів в основному консервативне.

Лікування після 50 років

Ймовірність гіперпластичних змін в ендометрії зростає в перименопаузальний період. Це пояснюється тим, що більшість менструальних циклів стають ановуляторними. Недостатність прогестерону, який є антагоністом естрогенів, призводить до надмірної проліферації ендометрія в обох фазах менструального циклу. Відновлення нормального менструального циклу сприяє регресу гіперпластичного процесу. Подібна ситуація спостерігається і при настанні менопаузи.

Лікування після 60 років

Розвиток гіперплазії у жінок старше 60 років збільшує показання до хірургічного видалення матки. Це стає особливо актуальним при наявності у пацієнтки ожиріння, цукрового діабету або обтяженого онкологічного анамнезу.

Профілактика

Для зниження ймовірності ендометріальної гіперплазії корисні наступні заходи:

• підтримання оптимального рівня фізичної активності;
• контроль ваги в межах норм;
• компенсація цукрового діабету та зниження артеріального тиску при гіпертонії;
• моніторинг менструального циклу та своєчасне звернення до гінеколога при будь-яких порушеннях.

Реабілітація

Після хірургічного втручання рекомендується:

• не піднімати важкі предмети;
• обмежити фізичні навантаження, але не повністю виключати їх;
• регулярно відвідувати клініку для перев'язок і контрольного огляду у спеціаліста;
• уникати відвідування бані та сауни.