Вагініт - симптоми, лікування, причини

Що таке вагініт?

Вагініт (кольпіт) є запаленням слизової оболонки вагіни, яке проявляється свербінням, болісністю та аномальними виділеннями з статевих шляхів. У разі ігнорування симптомів та несвоєчасного лікування, захворювання може прогресувати, охоплюючи сусідні тканини та органи, що призводить до хронічної форми з утворенням спайок.

Щоб уникнути ускладнень, при перших ознаках вагініту варто звернутися на консультацію до гінеколога в мережі медичних центрів. Спеціаліст проведе необхідне обстеження, уточнить природу захворювання, поставить правильний діагноз та запропонує ефективне лікування, що в найкоротші терміни допоможе покращити якість життя жінки.

Класифікація

В залежності від тривалості протікання захворювання розрізняють наступні форми вагініту:

• гострий (яскраво виражені симптоми, тривалість до 2-х місяців);
• підгострий (симптоматика менш виражена, запальний процес триває від 2-х місяців до півроку);
• хронічний (запалення триває більше 6-ти місяців, захворювання протікає з періодами загострення і ремісії, повного одужання досягти неможливо).

За своїм походженням вагініт ділиться на:

• бактеріальний (може бути специфічним або неспецифічним);
• грибковий;
• вірусний;
• виникаючий через найпростіших;
• алергічний;
• дисгормональний (атрофічний вагініт у жінок в постменопаузі);
• змішаної етіології.

В залежності від напрямку поширення запального процесу вагініт може бути:

• висхідним (інфекція проникає ззовні, з області зовнішніх статевих органів);
• нисхідним (збудник потрапляє на слизову вагіни через кров або лімфу з віддалених вогнищ хронічної інфекції).

Діагностика вагініту

Правильна діагностика – перший крок до одужання!

Навіть якщо жінка сама визначила у себе перші прояви вагініту, точний діагноз і план лікування може встановити лише кваліфікований спеціаліст. Лікар-гінеколог спочатку проведе дискусію з пацієнткою, збере анамнез, а потім проведе огляд на гінекологічному кріслі, взявши необхідний матеріал для аналізу. Далі спеціаліст призначить дослідження, які допоможуть виявити збудника і причину вагініту:

• ПЦР-діагностику (для виявлення збудників урогенітальних інфекцій);
• бактеріологічний посів із вагіни та шийки матки на поживне середовище для визначення чутливості збудника до антибіотиків.

Також може бути призначено УЗД органів малого таза, щоб виключити ураження інших частин статевих шляхів запальним процесом.

Лабораторії наших медичних центрів оснащені сучасним обладнанням та якісними реагентами. Наші спеціалісти швидко та професійно виконують всі передбачені обстеження.

Експерти – справжні професіонали, які володіють всіма необхідними навичками та досвідом. Використовувані ними сучасні методи діагностики та лікування дозволяють нашим пацієнтам швидко повернутися до нормального життя та позбутися дискомфорту.

Лікування вагініту

Для терапії гострого інфекційного вагініту пацієнтці можуть бути призначені:

• місцеві антисептичні та протимікробні засоби у формі свічок, вагінальних капсул або таблеток;
• імуномодулятори;
• при необхідності – системна антибактеріальна або протигрибкова терапія;
• як додаткові методи – трав'яні ванночки та фізіопроцедури.

Якщо у пацієнтки є супутні захворювання, що сприяють розвитку вагініту (наприклад, цукровий діабет), одночасно з лікуванням запалення потрібно проводити адекватну терапію цих захворювань.

Сучасна медицина пропонує безліч можливостей, однак тільки від самої людини залежить її здоров'я.

Профілактика вагініту

Щоб знизити ймовірність виникнення вагініту, необхідно дотримуватися наступних рекомендацій:

• підтримувати чистоту тіла та дотримуватися правил інтимної гігієни;
• уникати синтетичної нижньої білизни, віддавати перевагу виробам з натуральних тканин, що не сковують рухів;
• не допускати безладного статевого життя та інтимних контактів з неперевіреними партнерами;
• використовувати бар'єрні засоби контрацепції – презервативи;
• уникати використання щоденних прокладок (вони є сприятливим середовищем для розмноження бактерій);
• правильно використовувати тампони і прокладки під час менструації;
• вести здоровий спосіб життя та підтримувати імунітет;
• стежити за своєю вагою;
• не проводити спринцювання без медичних показань (це може призвести до дисбалансу мікрофлори вагіни);
• вчасно лікувати гострі захворювання і загострення хронічних недуг статевих органів і інших локалізацій.

Реабілітація

Реабілітація після лікування вагініту не потрібна. Протягом терапії жінці рекомендується утримуватися від вагінальних статевих контактів, щоб уникнути інфікування партнера та додаткового травмування запаленої слизової. Після повного одужання сексуальне життя можна відновити.